Українці вимирають?

Українців уже давно не 52 мільйони, про що колись повідомляли по телевізору. А буде ще менше.

У новій Доповіді Світового банку, презентація якої відбулася у Брюсселі, йдеться про те, що до 2025 року населення України зменшиться... на 20%.

Багато країн Східної Європи і колишнього СРСР зараз опинилися перед лицем третього перехідного періоду - періоду старіння населення, повідомляється у прес-релізі Доповіді.

Як свідчать демографічні прогнози, до 2025 року населення України зменшиться на одну п'яту частину, а Росії - більш ніж на одну десяту. Загалом Україна втратить 11,8 мільйона чоловік.

За словами експертів, старіння нації призведе до зміни частки працюючого населення (від 15 до 64 років).

Згідно з даними державного комітету статистики, чисельність українців на сьогоднішній день складає 46 мільйонів чоловік. І фахівці застерігають, що, якщо економічна і політична ситуація в країні не зміниться, то до 2050 року населення України скоротиться майже вдвічі - до 26 мільйонів чоловік.

Серед причин демографічної кризи експерти виділяють економічні проблеми, нестабільність, пияцтво і розчарування населення у політиці керівництва країни.

Подолати демографічну кризу не допомагають навіть державні виплати молодим батькам. Щоб отримати обіцяні гроші, вони змушені оббивати пороги соцслужб.

Крім того, низька народжуваність обумовлена тим, що жінки віддають перевагу створенню кар'єри над народженням дитини.

Найбільш страшна картина спостерігається у селах. Крім того, що тут практично не народжують, так ще і масово виїжджають у міста.

До того ж населення стабільно старіє. Кожен третій українець зараз - пенсіонер.

ForUm вирішив дізнатися у експертів, чому в Україні спостерігаються такі тенденції і що може зробити держава для того, щоб скоротити ризики, про які говорять демографи.

Директор Інституту демографії і соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова вважає, що населення не хоче народжувати дітей – це загальноєвропейська тенденція. Причин цьому, за словами експерта, багато. По-перше, діти перестали бути економічно необхідними.

«Раніше благополучна старість залежала від того, чи є у сім'ї діти. Крім того, діти у господарстві були важливі як робочі руки. По-друге, стало дорожче і важче виховувати дітей. Якщо пригадати ситуацію початку минулого сторіччя, то ніхто не думав про те, як дати дітям вищу освіту, навчити музиці, мовам, забезпечити заняття спортом. Про це думали тільки дуже багаті люди. Звичайні українці про це і не знали. Якщо їхні діти ходили до церковно-приходської школи, це вже було дуже добре. Тепер розумні батьки думають про майбутнє своїх дітей, на що йде багато грошей і часу», - заявила експерт.

Разом з цим, за словами експерта, в Україні складно виховувати дітей.

За її словами, система дитячих освітніх закладів до трьох років зруйнована. Що стосується виховання дітей від трьох до шести років, тут ситуація краща. Експерт зазначила, що з 2002 року народжуваність в Україні збільшується, вже зараз є проблема із записом дитини у садок, навіть відновилися черги.

«Ще однією причиною стало те, що сьогодні жінка не хоче присвячувати себе тільки сім'ї. У неї багато інтересів поза сім'єю. Збільшення виплат при народженні дитини істотно не змінить ситуацію. Народжуваність як почала збільшуватися з 2002 року, так і збільшується, ніяких «бебібумів» я не бачу. Ситуація у селах ще гірша. Населення там старе. Є місця, де практично немає молоді - всі люди старше 70 років. Ясно, що там ніхто не народжується, і ніхто туди не приїжджає. Якщо ми не зможемо організувати міграційний приплив, значна частина сільської території перетвориться на територію демографічної деградації. Що стосується міського населення, можна розраховувати на те, що за рахунок зниження смертності і підвищення народжуваності ми можемо уповільнити процеси депопуляції. Але депопуляція буде, вона неминуча», - заявила експерт.

«Прогнози на 2050 рік невтішні. 36 мільйонів населення в Україні – нормальний варіант. 27-28 мільйонів – як прогноз-попередження».

Науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України Всеволод Степанюк так само вважає, що демографічна ситуація в Україні дуже напружена. За його словами, зараз в країні спостерігається дефіцит кваліфікованої робочої сили, яка продовжує виїжджати з країни.

«Якщо подивитися зарплати кваліфікованих фахівців тут і у ближньому зарубіжжі, вони практично порівнялися. Основна причина виїзду молодих фахівців, на мою думку, полягає у тому, що вони не вірять у перспективи для себе і своїх сімей в Україні. Є суто соціальна причина. В Україні практично відсутня охорона здоров'я. Отримати кваліфіковану медичну допомогу, якщо немає грошей, практично неможливо. Це можна сказати і про освіту. Багато вузів зараз знаходяться на рівні ПТУ, а то і нижче. Середня освіта не витримує ніякої критики. Ці чинники сприяють тому, що мислячі люди виїжджають з країни», - заявив політолог.

Експерт зазначив, що є два чинники: соціально-психологічний і медичний. За його словами, одна з причин вимирання населення полягає у тому, що держава ніяк не контролює якість продуктів, які продаються.

«Якщо ви зайдете до будь-якого супермаркету, 95% продуктів, які там продаються, шкідливі для здоров'я. Якщо їх вживати щодня, з'явиться багато захворювань, і наступить передчасна смерть. Що стосується прогнозів, я не думаю, що до 2025 року населення України скоротиться на 25%. Етнічних українців дійсно стане в чверть менше, але їхнє місце успішно можуть зайняти китайці, вихідці з країн Африки і Азії. Чи потрібно це Україні, я не знаю, але поки що ситуація рухається у цьому напрямі», - заявив Степанюк.

Провідний експерт економічних програм Центру Разумкова Костянтин Кузнєцов вважає, що, якщо ми розглядатимемо можливості економічного розвитку, чинник робочої сили дуже важливий. За його словами, потрібно визнати, що жоден уряд за роки незалежності серйозно не ставився до цієї теми, тільки останніми роками можна говорити про те, що наші дипломати намагаються ініціювати питання про підвищення статусу робочої сили з України в інших країнах, перш за все європейських.

«Йдеться про Португалію, Італію, Іспанію. Це робиться для того, щоб мати низку міжнародних документів, які гарантували б соціальний захист українським робочим за кордоном. Найголовніший чинник в економіці, який впливає на скорочення робочої сили, полягає в тому, що у нас відсутня підтримка малого і середнього бізнесу. Великі політичні гравці боролися за владу і захищали інтереси крупного капіталу. Ми бачили бюджет Партії регіонів, який захищав крупний бізнес Донецька. Зараз ми бачимо бюджет БЮТ, який більше соціально орієнтований, але не пропонує ефективних шляхів розвитку малого і середнього бізнесу. Людина робить висновки, що їй простіше заробити в Іспанії, Італії, Португалії, але не в рідній країні», - заявив політолог.

«Що стосується соціальних виплат, вони повинні бути частиною великої програми. Бюджет не може бути весь час соціальним. Пройде один-два роки, бюджетна політика зміниться. Адже ці виплати обтяжують бюджет і зв'язують компоненти економічного розвитку. Крім того, нормальних соціальних програм нема, є тільки передвиборні декларації. Окрім соціальних виплат повинна бути чітка програма на багато років вперед», - зазначив Кузнєцов.

Економіст, депутат від фракції Партії регіонів Олексій Плотников вважає, що є чинник дітей, які не народилися під час війни, і проблема післявоєнних дітей. За його словами, в Україні чисельність людей пенсійного віку перевищує чисельність працездатного населення, але на ці чинники ми об'єктивно не можемо вплинути.

«Що стосується народжуваності, є можливості для того, щоб стимулювати її морально і матеріально. Перш за все, це економічна стабільність. Є такі поняття, як якість медицини, що стимулює тривалість життя, і впевненість у завтрашньому дні, що стимулює народжуваність. Але, крім економічних чинників, є чинники, не залежні від країни.

Для будь-якої держави велика кількість непрацездатного населення – це проблема. Літніх людей потрібно утримувати, створювати пенсійне забезпечення. Зниження народжуваності створює ризик того, що через 20 років нікому буде працювати. Але це не тільки українські, але і загальносвітові ризики», - заявив Плотников.

Професор, директор Інституту філософії НАНУ, доктор філософських наук Мирослав Попович зазначив, що дітей народжувати під замовлення неможливо.

«Можу сказати про таке загальне і, може навіть, дещо банальне спостереженні – коли в країні спостерігається нестабільна ситуація, коли молоді сім'ї не впевнені в тому, що зможуть у нормальних умовах виховувати дітей, не знають, чи зможуть вирішити житлові проблеми, тоді падає і народжуваність. У мене в Інституті дуже багато молодих і дуже перспективних фахівців, вони одружені, але без свого житла, тому і перебиваються по якихось куточках. Як у таких умовах можна говорити про підвищення народжуваності?!», - підсумував Попович.