Не встигла столична влада зробити хороше Президентові Віктору Ющенку і змінити назви деяких київських вулиць (зокрема одна з центральних вулиць - Січневого повстання була перейменована на честь гетьмана Мазепи), як подібна хвиля перейменування покотилася на схід України. Нагадаємо, що Президент вимагав від місцевої влади до 75-х роковин Голодомору викоренити в назвах вулиць пам'ять про комуністичних вождів 30-х років (причетних до репресій) і знести ним пам'ятники.
Першим, як не дивно, відреагував Донецьк. Губернатор Донецької області Володимир Логвиненко заявив, що в Донецьку близько 70 вулиць, скверів, площ і інших об'єктів, які носять імена керівників радянської держави періоду 30-х років (зокрема, називалися імена Постишева і Кірова) будуть перейменовані. Губернатор вимагав, щоб мери і голови райдержадміністрацій винесли ці питання на розгляд сесій місцевих рад, мовляв, історичну несправедливість потрібно усунути, хоча і додав, що «потрібно готувати до цього громадськість. На думку жителів області ми зобов'язані зважати», — сказав Логвиненко.
Така заява губернатора вже обурила секретаря Донецької міськради Миколу Левченка. Він почув про цю заяву обласного губернатора від нас і тут же заявив, що міськрада ні за що не розглядатиме це питання. «У нас в місті ніхто не дозволить називати вулиці на честь зрадників народу, як це в Києві зробили, назвавши вулицю ім'ям Мазепи. Якщо Президент хоче називати вулиці на честь таких людей, хай будує нові міста і там вішає які хоче таблички», — обурився Левченко.
У Криму ж вимоги Ющенка вже викликали скандал. Віце-спікер кримського парламенту Михайло Бахарєв заявив, що керівництво Кримської автономії не має наміру їх виконувати. «Все, що робить Ющенко - це повна дурість», - сказав віце-спікер. А заступник голови адміністрації Севастополя Володимир Казарін вважає, що Президент мав на увазі пам'ятники і вулиці названі іменами організаторів масових репресій 30-х років - Берії, Ягоди і інших. А таких в Криму немає, пише «Сьогодні».
В інших містах сходу країни поки немає взагалі ніякої реакції (ні позитивної, ні негативної) на розпорядження Президента. Так, у Харківській міській топонімічній комісії заявили, що вона регулярно отримує пропозиції перейменувати вулиці, провулки, проспекти, парки і навіть цілі райони з «несучасними» назвами з радянського минулого, проте за останніх 7 років жодна з них офіційно так і не була прийнята і навряд чи буде прийнята найближчим часом. За словами секретаря комісії Олексія Хорошковатого, більше всього політично занепокоєні харків'яни хочуть перейменувати проспект Леніна, проте жодна з запропонованих назв - Слобожанський, Чорновола, Ювілейний, - топонімістам поки не подобається.
Погано-бідно йде перейменування вулиць у Дніпропетровську. Причому, логіка перейменувань зовсім не націонал-патріотична. Наприклад, в 2003 році площа «ім. 60-річчя СРСР» перейменувалася в «пл. Космічній майдан», у 2004 році чомусь перейменували провулок ім. Єсеніна в провулок «Лагідний», а в 2005 році вул. «Новоміська», стала «Новобородицька». Цілих три вулиці знайшли нове звучання в 2006 році -- вулиця ім. Кірова стала вулицею імені Олеся Гончара, вулиця Більшовицька стала вул. ім. А. Макарова (засновника «Південмашу»). Ще одна вулиця поки «тримає» свою російськомовну вимову. Влада намагалася перейменувати вулицю Ізумрудну на Смарагдову (теж саме, тільки по-українськи), проте відмовилися від цій ідеї через протестів місцевих жителів.
Відзначимо, що якщо вулиці з комуністичними назвами перейменовуватимуться на якісь нейтральні назви (типу «тінистою» або «абрикосовою» - тоді особливих протестів, можливо і не буде. Але якщо вулиці в тому ж Донецьку почнуть називати іменами Мазепи або Бандери — тоді обурення місцевих жителів гарантоване.
У Запорізькій області під демонтаж потрапив пам'ятник Власу Чубарю, голові Раднаркому УРСР в 1923—1934 рр. Назване на його честь село Чубарівка також чекає перейменування. З такою вимогою до керівництва Пологівської райдержадміністрації, де розташовано це село, звернувся перший заступник губернатора Олександр Бережний. За його словами, Влас Чубар був безпосередньо причетний до вилучення хліба у селян. У Пологівській РДА хоч і взялися виконувати ініціативу заступника губернатора, все ж таки обурилися, що для її виконання необхідні як значні кошти (щоб робити нову печать, бланки і таблички), так і час на роз'яснення місцевим жителям необхідність перейменування їх села і знесення пам'ятника, оскільки Чубар довгий час був гордістю краю — в селі навіть створений його музей.
У Києві на Отрадному також існує пам'ятник Власу Чубарю, проте 75-річчя голодомору пам'ятнику, схоже, вдасться пережити — питання про знесення пам'ятника в Київраді ще не розглядали, - повідомив нам помічник заступника голови комісії КМДА з перейменування вулиць Іван Толкачов. «Я проти знесення цього пам'ятника, — стверджує киянин Володимир Григорович. — Чубар — така ж жертва Сталінського режиму, як і жертви голодомору, яким він не дав тоді вижити. А після цього його і самого розстріляли в 47 років». «Я б зовсім хотів замість пам'ятників бачити сквери і фонтани», — говорить киянин Євгеній Григорович, житель навколишнього мікрорайону.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом