Не встигла «Наша Україна» відчути результати дій свого головного на цих виборах гасла про відміну депутатської недоторканності, як «Партія регіонів» перехопила її ідею. Услід за нею комуністи і соціалісти повторили ідею соціальних виплат. Складається враження, що українські політики грають у «повторялки». Що це за гра, чому партії шифрують свої зовнішньополітичні доктрини, чим відрізняється нинішня виборча кампанії від попередньої, і які цифри після виборів може оприлюднити ЦВК? Про це і про багато інше розповів ForUm’у Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій.
- на вашу думку, чи відбудеться засідання ВР 4 вересня? Адже Президент не збирається визнавати її рішення...
- Стовідсоткової вірогідності цього немає, оскільки комуністи висловили свою позицію щодо сесії, та й у Партії регіонів поки що немає консолідованої думки про необхідність таких зборів і про форму їх проведення. Але складаючи всі «за» і «проти», можна прийти до висновку, що з'їзд депутатів, швидше за все, відбудеться. Якщо торкнутися теми можливих рішень на цьому з'їзді, то тут існують певні розбіжності. У комуністів, соціалістів і регіоналів різний порядок денний на цю сесію. Правда, у Партії регіонів він скромніший. Він обмежується ухваленням рішення про зняття недоторканності з депутатів і чиновників, і, швидше за все, депутати п'ятого скликання зупиняться саме на ній.
- Як вам хід Партії регіонів проти відміни депутатської недоторканності? Регіонали фактично відняли у нашоукраїнців їх головний козир на цих виборах...
Я б не погодився з тим, що козирна карта «Нашої України» бита. На цю ситуацію можна подивитися інакше. Перехоплення ідеї про ліквідацію депутатської недоторканності тільки підсилює резонанс основоположної в передвиборному позиціонуванні «НУ-НС» ідеї, привертає до неї зайву увагу. Пропозиція регіоналів відмінити недоторканність, не чекаючи сесії нової Верховної Ради, нічого не змінить. Інерція виборчої кампанії «Нашої України» набагато сильніша за передвиборчий піар Партії регіонів. «Наша Україна», не залежно від результатів 4 вересня, асоціюватиметься з цим гаслом. Це закони психології виборчої кампанії, і витравити, викинути зі свідомості виборця «НУ-НС» цю тему не можливо.
Психологічно Верховна Рада нелегітимна. І це ще одна причина, чому «НУ-НС» не постраждає від будь-яких рішень парламенту. Виборці, які сумніваються, не дуже вірять Партії регіонів щодо наміру ліквідовувати депутатську недоторканність, а їх власний електорат і так проголосує за регіоналів. Чи зможе ця акція в парламенті відвернути закріплених виборців «Нашої України» від своєї партії? Теж ні. Все це своєрідна гра, в яку втягнулися основні політичні сили і вже не знають, як з неї вийти, принаймні, на цьому етапі виборчого процесу.
З іншого боку, я б не сказав, що це даремний хід Партії регіонів. Так, вони хочуть потріпати нерви, пограти з темою, звести до абсурду, відшукати слабкі місця в аргументаційному захисті «НУ», спровокувати її на помилку або помилковий хід. Я думаю, що сенс не в тому, щоб позбавити «Нашу Україну» передвиборчої козирної карти, а в тому, щоб спровокувати її на неадекватну реакцію.
- Як ви оцінюєте дії Президента з визнання неконституційності деяких положень Закону «Про вибори народних депутатів України».
- Поки що Президент чекає рішення Конституційного Суду. Але те, що проблема, пов'язана з можливістю позбавлення виборчих прав людей, які перебувають закордоном, існує – це точно. На території чужих держав є багато виборців, які симпатизують «НУ-НС», які проголосували б за цю партію, повернувшись до України.
У Президента є правові і політичні аргументи для того, щоб поставити перед Конституційним Судом проблему обмеження низки конституційних прав деяких виборців. Ніякої сенсації тут не немає. Єдине, що може потягнути на сенсацію – це те, що подібні дії не входили в пакет політичних домовленостей між Ющенком, Януковичем і Морозом. Якраз навпаки, в пакеті домовленостей цю тему передбачалося не актуалізувати в ході виборчої кампанії, тим більше на передодні самих виборів.
- Чи можна за місяць до виборів сказати, чим нинішня виборча кампанія відрізняється від минулої?
- Відрізняється вона кількісно, в ній бере участь вдвічі менше виборчих суб'єктів. По-друге, кампанія 2007 року коротка, І, по-третє, зовні вона більш рутинна, спокійна, не така експресивна, як попередня. Хоча в цій кампанії, ми можемо відмітити внутрішню інтровертну драматургію. Зовні вона не виходять за рамки звичайного виборчого формату. Є скандали, напівскандали, є мовна гра на пониженні конкурентів і підвищенні власних позицій. Є гра резонансу, яскраві заяви, мітинги, поїздки, реакції прес-служб і так далі. Але все це нічим не відрізняється від 2006 року, окрім спокійнішого перебігу. 2006-2007 року були піком масово-публічної активності, піком ворожої риторики. Сьогодні ж риторика основних політичних конкурентів спокійніша і помірніша. Наприклад, ніхто не згадує тему «бандитів у в'язниці», судимостей будь-кого, або тему «Не зрадь Майдан». В цілому, ця кампанія більш витримана, більш структурована і відформатована, але в ній не менше внутрішнього психологізму і драматизм, чніж у 2006 році.
Що ще примітно: у 2006 році боротьба йшла до останнього дня голосування і лише потім, отримавши підсумки, почався тривалий процес створення коаліції. Зараз, рівно за місяць до виборчої кампанії, головним є не те, що буде до 30 вересня, а те, що буде після нього. Зберігається інтрига реакції політичні сили на підсумки кампанії і створення коаліція. У 2006 році ще існувала видимість правової системи. Вибори ж 2007 року проходять в умовах зруйнованої правової системи і втягування судів різних інстанцій і напрямів в політичний процес. Тому після виборів чекати примирення і заспокоєння було б не розумно. Якраз після виборів і почнеться нова фаза кризи, пов'язана з тими, хто буде задоволений своїм результатом, а хтось ні. Хтось обов'язково спробує оскаржити результати виборів і використовувати ті технології, які були задіяні в умовах дочасного розпуску парламенту. Тому результат голосування 2007 року і реакція на нього відбуватимуться в іншій площині, ніж у 2006.
Питання стоїть таким чином: поствиборча ситуація розвиватиметься конфліктним шляхом чи компромісним. Потрібно зробити все, щоб конфліктний сценарій був заблокований, і в результаті перемогла лінія компромісу і заспокоєння.
- Чи є якісь несподівані повороти в ході цієї виборчої кампанії в діях політичних сил?
Я б не сказав, що є якісь великі повороти або розвороти в ході цієї кампанії, окрім розвороту літака Ющенка і повернення його на пожежу в Херсонській області. Але є нюанси. Жодна з головних політичних сил свідомо не включила в ротацію свої ідеологічні «меседжи» і свої зовнішньополітичні пріоритети. Партія регіонів майже не зачіпає тему російської мови, як другої державної. «НУ-НС» майже не бере в електоральний обіг тему визнання воїнів УПА і не зачіпає тему НАТО і ЄС. Блок Юлії Тимошенко веде кампанію тільки на темі внутрішньополітичних пріоритетів і «українських проривів». Тобто партії зашифрували свої зовнішньополітичні доктрини і не виносять їх на ринок передвиборчих ідей. Зроблено це свідомо, оскільки основні політичні сили не хочуть сьогодні викидати на електоральний ринок ідей, які б розколювали його. По-друге, для них головним є не стільки «відмобілізувати» свої ядерні електорати, скільки залучити виборців, які ще не визначилися.
У «Нашої України», Партії регіонів і БЮТ є свій електорат, він нікуди не подінеться. Виборці Партії регіонів голосуватимуть за свою партію не залежно, від того, що вони зроблять або скажуть. Для них не важливо, хто входить у першу п'ятірку партії, головне, щоб там був Віктор Янукович. Але для того, щоб виграти на виборах, потрібно привертати суміжний електорат, що не визначився. Поки що привернути його своїми зовнішньополітичними гаслами жодна велика партія в Україні не може. Ось чому основні політичні сили топчуться на полі соціальної політики, обіцяють соціальний пакет і виплати по народженню дитини. Це можна розглядати, як хвороба дитячого соціалізму в українській політиці. Тут у мене виникає деяка алюзія з роботою Леніна «Дитяча хвороба лівизни в комунізмі».
З іншого боку, потрібно розглядати і прагматичні ходи основних політичних сил. Їм не вигідно піднімати теми, які не розширять їх електорат. Ось чому нинішня кампанія проходить спокійно, без Майданів, без озвучування конкуруючих зовнішньополітичних концепція. Швидше це не боротьба ідей, а мовні ігри політиків, які обіграють одні і ті ж теми. У когось з'явилася тема дитячих виплат по народженню, всі її теж підхопили і починають грати в неї. Тому, з одного боку, це вносить фальшиві ноти до передвиборчих гасел основних гравців, з іншого боку, роблять кампанію спокійнішою і конструктивнішою, оскільки партії змушені доводити те, що вони краще вирішать ту ж проблему, ніж інші політичні партії.
-Як ви оцінюєте втручання чи невтручання в українську передвиборчу кампанію чужих держав? Чи стало воно більшим? Меншим?
- Напевно, воно не стало меншим, але безумовно стало тихішим. Це такий тихий невидимий вплив, оскільки Україна розташована на перехресті геополітичних вітрів. Зрозуміло, що основні зацікавлені гравці в регіоні східної Європи і Америки не тільки стежать за тим, як відбувається виборча кампанія в Україні, а й розраховують на побуду тих політичних сил, які їм симпатичніші. Очевидно, якийсь вплив, якась допомога, якісь «мессиджі» є.
Парадоксально те, що, не дивлячись на конкуренцію між Росією і США за Україну, в області політтехнологій, американці виграли в чисту. Сьогодні в штабах основних політичних сил працюють саме американські, а не російські політтехнології. Це, так би мовити, тиха перемога американських технологій над кремлівськими.
- До виборів залишився рівно місяць. Ви можете вже прогнозувати їх результати?
- Швидше за все, цифри після результатів виборів будуть такі: Партія регіонів – 31-33%, БЮТ – 21-23%, «НУ-НР» - 17-18%, комуністи – 3,9 – 4,2%. Ну, і, можливо, Блок Литвина - 3,4%. Все. Якщо Блок Литвина не пройде до парламенту, то більшість буде у «помаранчевих». Якщо ж пройде, гра набуває витонченішого і хитромудрішого характеру. Можливо, Литвин приєднається до Партії регіонів, і тоді створиться коаліція «на трьох», тільки замість Мороза буде Литвин. Але поки все йде до того, що «помаранчеві» можуть отримати незначну, але перевагу, і сформують парламентську більшість в новому парламенті.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
