Володимир Фесенко: «Україну чекають брудні вибори»

Передвиборчі перегони у розпалі. Не дивлячись на недавні заяви лідерів передвиборчих штабів «Нашої України» і Партії регіонів про неможливість блокування в новому парламенті, інтрига створення коаліції між «заклятими друзями» існує. Чи є шанси, що ПР і НУ об'єднаються, чи ввійдуть комуністи і соціалісти до нового парламенту і чи вийде Україна з політичної кризи? На ці та інші питання в інтерв'ю кореспондентові ForUm’увідповів Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента».

- Яка, на вашу думку, ймовірність того, що НУ і ПР створять коаліцію в майбутньому парламенті?

- Якщо говорити в найбільш загальних термінах, то 50/50. Хоча насправді проблема набагато складніша. І в тому, і в іншому політичному таборі (причому не стільки в «Нашій Україні», скільки в найближчому оточенні Президента, ну і, відповідно, серед впливових груп Партії регіонів), розуміють, що для стратегічного виходу з нинішньої політичної кризи протиборчі сторони повинні домовитися.

Якщо не про створення спільної парламентської коаліції, то хоча б про правила взаємного існування.

Якщо цього не буде, політична криза відновиться і триватиме доти, доки або одна, або інша сторона не переможе повністю і остаточно. Тут альтернативи немає. Оскільки наразі серед політичних сил є тільки три головних суб'єкти, які визначають ситуацію, найбільш договороспроможними виглядають Партія регіонів і «Наша Україна». Ось тільки після суперечливих спроб створити широку коаліцію минулого року в громадській думці настало якесь розчарування. «Помаранчева» частина суспільства і тоді, і зараз сприймає саму ідею створення широкої коаліції вельми критично. Привабливішим для них виглядає об'єднання з блоком Юлії Тимошенко. Прихильники ж Януковича налаштовані прагматичніше. Багато хто з них розуміє, що для подолання кризи необхідно домовлятися зі своїми опонентами. Проте, якщо минулого року, за даними соціологічних опитувань, прихильників коаліції між Партією регіонів і «Нашою Україною» було близько 30%, то зараз, згідно з даними останнього опитування Центру «Софія», їх близько 15%. Проте вірогідність створення широкої коаліції існує, оскільки цей варіант не виключають для себе ні Президент, ні Партія регіонів. Якщо в результаті виборів «Наша Україна» опиниться на третьому місці, ймовірність створення широкої коаліції значно збільшиться. Якщо ж вона займе друге місце, ми, можливо, будемо свідками спроби створення нової коаліції помаранчевих.

- Чи можливий варіант, що у НУ не буде іншого виходу зважаючи на неможливість домовитися з Юлією Тимошенко?

- Це одна з причин, чому коаліція між НУ і ПР взагалі можлива. Парадоксальність ситуації в українській політиці полягає в тому, що в суспільстві домінує думка про дві можливі кандидатури на пост прем'єр-міністра. В одній частині суспільства це Віктор Янукович, чинний прем'єр-міністр, в іншій – Юлія Тимошенко. А ось серед політиків достатньо популярна інша думка: «Як би знайти такого прем'єра, який не був би ні Віктором Федоровичем, ні Юлією Володимирівною». Але знайти таку кандидатуру в нинішніх умовах тотальної політичної поляризації вкрай складно, майже неможливо. Якщо і шукати подібну людину, то поза Партією регіонів і «Нашою Україною». Ну і, звичайно, поза Блоком Юлії Тимошенко. Будь-який прем'єр з цих сил відновить боротьбу за владу, і виникне спокуса «перетягнути ковдру» виконавчої влади на ту політичну силу, яку представлятиме голова уряду.

- Чи можливо, те, що соціалісти і комуністи не пройдуть у ВР, і в парламенті після виборів опиниться тільки три партії?

- Теоретично варіант тільки трьох партій в парламенті можливий. І ось тоді виникне дуже непроста ситуація. Три партії в парламенті - це можливість створення коаліції проти Партії регіонів. Я думаю, що якраз такий формат не дуже вигідний регіоналам. Будьте впевнені, у такому разі Юлія Володимирівна докладе всіх зусиль, всіх своїх талантів для того, щоб переконати Ющенка і «Нашу Україну» створити спільну коаліцію. Я думаю, вона може віддати всі міністерські посади окрім поста прем'єр-міністра, щоб повернутися на пост прем'єра і відправити регіоналів у відставку.

Що стосується інших партій, то, наприклад, у соціалістів шанси подолати трипроцентний бар'єр невисокі. Їх рейтинг за останні місяці впав. Якщо на початку року він був близько трьох відсотків, то, за даними соціологічних опитувань в кінці липня - на початку серпня, за соціалістів готові голосувати тільки до одного відсотка виборців. У комуністів ситуація оптимістичніша. Їх рейтинг зараз становить 4-5%. Хоча останнє опитування Центру «Research & branding» показало менш приємні (для комуністів) цифри - 2,7%. Тому, на місці комуністів, не варто розслаблятися. Їм потрібно дуже активно провести виборчу кампанію, щоб забезпечити собі подолання трипроцентного бар'єру. Варто врахувати уроки виборчої кампанії 2006 року, коли на початку передвиборчих перегонів їх рейтинг був на рівні 4-5%, а результат на виборах склав 3,5%. Все ж таки ризик непопадання до парламенту у них є, але він набагато менший, ніж у соціалістів.

- Як Ви вважаєте, чи є шанси пройти у Вітренко і Литвина?

- Шанси є, інша справа як їх ефективно реалізувати. Судячи за даними останніх соціологічних опитувань, особливо непогано виглядає перспектива у блоку Литвина. Його рейтинг зараз становить 2,4%. У цього блоку є потенціал для зростання рейтингу. У Вітренко теж є шанси потрапити до парламенту. Пригадаємо, що минулого року вона трохи не дотягла до подолання трипроцентного бар'єру, їй не вистачило якісь соті. Зараз рейтинг у Партії Вітренко виглядає гірше, ніж минулого року. Останні опитування фіксують його на рівні близько одного відсотка. Але, в принципі, враховуючи непросту соціально-економічну ситуацію і коливання частини виборців, які розчарувалися у Партії регіонів, але навряд чи голосуватимуть за помаранчевих, ця партія за рахунок жорсткої агітаційної лінії ще може привернути на свій бік частину виборців, що не визначилися.

- На вашу думку, чи зможе ЦВК спокійно і без особливих скандалів провести вибори? Схоже, всередині ЦВК намічається протистояння...

- Воно не намічається. Воно було, є і буде. ЦВК сформована за принципом 50 на 50. Половина представляє Президента і опозицію, а половина – партії парламентської коаліції. Якщо у Президента є якісна перевага (інтереси В.Ющенка і опозиції представляють голова і заступник голови ЦВК), то невелика кількісна перевага в один голос є у представників парламентської коаліції. За бажанням будь-яка зі сторін може заблокувати процес ухвалення рішень. Таке вже було в червні, коли сформувався новий склад ЦВК. Щось подібне спостерігалося і в старому її складі. І ми вже бачимо, що кампанія ледве почалася, а вже є серйозні конфлікти. Наприклад, навколо теми реєстрації виборчого списку БЮТ. Тому, мало хто сумнівається, що і в ході кампанії і за наслідками голосування можливі нові скандали. Багато політиків зараз більше всього побоюються невизнання результатів голосування однієї з провідних політичних сил.

- Як ви оцінюєте передвиборчі кампанії партій? Чи не здається вам, що політичні сили роблять ставку не на політичні програми, а виключно на піар-ходи?

- Так, в значній мірі це так. Хоча і програмам приділяється чимала увага, правда в основному як специфічній виборчій технології, як інструменту політичного піару. Стосовно реклами, то ми бачимо, що найбільш масштабну рекламну кампанію розгорнула «велика трійка». Три фаворити і розігрують між собою головний приз виборів. Швидше за все, вони отримають близько 70% голосів виборців. Є очікування, що ці вибори будуть достатньо конфліктними, з застосуванням брудних виборчих технологій. Одна з таких технологій – фальшиві соціологічні опитування, які вже зараз активно використовуються. У ходу і взаємні звинувачення у використанні брудних технологій. Якщо БЮТ звинувачує своїх опонентів в тому, що вони випустили негативні плакати про Юлію Тимошенко, то у Партії регіонів свій вагомий аргумент: фальшива книга, випущена від імені Януковича. До речі кажучи, це нові тенденції. Якщо раніше брудний піар приписували регіоналам, то тепер і опозиційні сили не гребують грати за межами фолу.

- Чи привабило Вас щось у рекламі партій? Чи є свіжі ідеї? Чи змінили вони свої стратегії в порівнянні з минулими виборами?

- Принципово свіжих ходів я не бачу. Хоча в агітаційній кампанії можна відзначити декілька особливостей. Практично всі провідні політичні сили зробили акцент на соціальних ініціативах. Формально першим цю тему підняв Президент, але, як не дивно, «Наша Україна» її не підхопила, зате в унісон з Президентом розігрує тему ліквідації депутатської недоторканності. А ось БЮТ і Партія регіонів дуже серйозно підійшли до формування своїх соціальних ініціатив. Тут виникла цікава тавтологія: пропозиції провідних політичних сил відрізняються тільки кількісними параметрами. «Наша Україна» поки програє в цьому сенсі, вона зациклена на темі ліквідації депутатської недоторканності. Ця «одно тема», на мій погляд, відіграє злий жарт з «Нашою Україною». Судячи з останніх питань, у них вже виникла ситуація стагнації рейтингу. Тому, я думаю, нам у найближчі тижні варто чекати нового повороту в темах виборчої кампанії. Ще однією загальною тенденцією для провідних партій і блоків є відмова від дискусії на зовнішньополітичні теми. В усякому разі, цієї теми не стосувалися в перші тижні кампанії. Це і не дивно, адже виборців зараз цікавить не стільки зовнішня політика, скільки внутрішньополітичне життя країни і перспективи соціально-економічного розвитку.

Що стосується телевізійної реклами, то її суспільство сприймає вельми критично. Соціологічні дослідження, які велися в липні, зафіксували цікаву ситуацію. Виявляється, навіть прихильники провідних політичних сил критично оцінюють рекламу своїх партій і блоків. Майже половина виборців відзначили рекламу БЮТ і Партії регіонів, дещо менше число респондентів відзначили рекламу «Нашої України». А ось число тих, кому ця реклама сподобалася в півтора-два, рази менше, ніж число самих прихильників відповідних партій і блоків. Трохи інша ситуація у Блоку Литвина (число тих, кому його реклама сподобалася навіть більше, ніж число виборців, готових проголосувати за блок екс-спікера), хоча в рекламному і політичному співтоваристві вона теж сприйнята критично. Але в цьому випадку варто пригадати ситуацію 2004 року. Тоді критикували рекламу Партії регіонів, але, як показали вибори, вона була найбільш ефективною.

- Що чекає Україну після парламентських виборів? Чи закінчиться політичне протистояння?

- Після виборів можливі різні варіанти розвитку політичної ситуації. Один варіант (кризовий) – відновлення політичної кризи в тому випадку, якщо одна зі сторін не визнає результати голосування. Інший варіант (компромісний) – спроба створити той або інший формат парламентської коаліції, добитися нормальної роботи уряду і досягти якогось взаєморозуміння між парламентом, урядом і Президентом. Третій варіант (стагнація невизначеності) – коаліцію не створять (і парламент не можна розпустити протягом року після позачергових виборів), при владі залишиться уряд Януковича, який, правда, не матиме повноцінної підтримки у Верховній Раді.

Що стосується політичного протистояння, то воно не закінчиться, а навпаки продовжиться, можливо дещо в інших формах. Ці вибори не дадуть виходу з політичної кризи. В кращому разі, вони можуть закласти передумови для її подолання. Ось якщо все-таки хоч би двом провідним політичним силам вдасться домовитися або про формування коаліції, або про загальні правила гри, то тоді країна поступово почне виходити з цього конфлікту. Хоча, за великим рахунком, слід брати до уваги стратегічні масштаби, своєрідний макроцикл цієї кризи. Криза української влади почалася не в кінці березня-початку квітня цього року, вона почалася ще в кінці 2004 року. Швидше за все, ми вийдемо з цієї ситуації тільки тоді, коли буде вироблена і затверджена узгоджена конституційна модель політичного режиму (або вона буде нав'язана переможцем політичної війни). Можливо, це відбудеться не після закінчення конституційної реформи або ухвалення нової редакції Конституції, а вже після президентських виборів. Кризова фаза почалася з президентських виборів, ними ж вона, можливо, і закінчиться.