Минулої неділі в одній з приватних клінік міста Києва заступник міського мера Ірена Кільчицька народила свого первістка – дочку Моніку. Кореспондентам ForUm’у випала унікальна можливість поспілкуватися з молодою мамою і одним очком поглянути на довгоочікувану дитину Ірени Реонольдівни.
- Ірено Реонольдівно, як самопочуття у молодої мами?
- Я почувала себе добре вже наступного дня. І зараз, слава Богу, також все добре. Та і всю вагітність я почувала себе чудово. Думаю, це дякуючи участі Бога.
Лікарі навіть запитали, яким видом спорту я професіонально займалася, тому що моя м'язова система має вигляд як у професійної спортсменки.
В дитинстві я перепробувала багато видів спорту: і фехтування, і художню гімнастику, і плавання. Але оскільки була неслухняною дитиною, то мені не вистачало старанності. Останні 10-15 років регулярно три рази на тиждень ходжу в тренажерний зал, 12 років майже професіонально катаюся на гірських лижах. Тому і знаходжуся в хорошій фізичній формі.
- Як взагалі все пройшло? Краще, ніж Ви чекали?
- Все пройшло дуже легко і швидко, я навіть нічого не зрозуміла. Зі мною під час пологів знаходилися дві близькі подруги – Ольга Богомолець і Крістіна Черновецька. Пройшло все як у тумані, навіть не зрозуміла, що дитина вже з'явилася на світ.
- Що ви відчули, коли Ви вперше взяли немовля на руки?
- Коли Моніку вперше поклали на груди, це, звичайно, був вищий момент щастя.
- Поки не можу сказати, з чим це можна порівняти, але емоції дуже сильні! Я хвилювалася, коли дитина билася в мені.
У мене є пряма залежність від роботи, причому дуже давно. Я постійно думала про те, чи не поміняється у мене з народженням дитини ментальність. Чи не «впаду» я в стовідсоткове материнство. Зараз можу сказати, що дуже добре відчуваю появу дитини, і для мене все проходить природно. На відношенні до роботи поява дитини ніяк не відобразилася.
- Ірено Реонольдівно, Ви назвали дочку досить рідкісним ім'ям – Моніка. Чому саме так?
- Взагалі-то моє ім'я і по батькові теж незвичайне. У нас в сім'ї майже у всіх досить нестандартні імена, тому і дочку вирішила назвати саме так.
До речі, ім'я мені подобалося вже давно, я навіть примусила двох своїх київських друзів назвати дочок Моніками. Отже, в мене вже є одна трилітня Моніка, одна дворічна, а зараз вже і моя Моніка з'явилася.
- Напевно, бабуся з дідусем на «сьомому небі» від щастя.
- Звичайно, бабуся з дідусем дуже щасливі - вони нас з дочкою привітали одними з перших. Дуже раді, адже це їх перша внучка.
- На кого малятко більше схоже – на маму чи на тата?
- Схожа і на маму, і на тата. Але оскільки вона зовсім маленька, їй всього лише три дні, то міняється кожна година. Кожного разу, коли мені приносять дочку – я бачу в ній зміни.
Ще я помітила, що вона не любить переодягатися. І показує вже характер. Якщо хоче привернути до себе увагу, то починає тихо попискувати і кривитися. Але при цьому одним поглядом стежить за моєю реакцією і якщо на неї не реагують, то спить далі. Загалом не напружується в цьому значенні (сміється).
- Чи хреститимете дочку? Якщо так, то чи вибрали вже хресних?
- Дівчинку я хреститиму обов'язково, але про хресного тата ще не думала. Знаю лише, що хресною мамою Моніки буде Аліна Айвазова, дружина Леоніда Черновецького. Те, що вона буде хресною, ми визначили давно.
- Після перших пологів чи зважитеся піти на другу дитину?
- Я завжди хотіла мати багато дітей, не менше трьох. І на другу дитину піду однозначно, причому в найближчим часом.
Планую і третю дитину, але, можливо, це буде усиновлений малюк.
- Ірено Реонольдівно, коли повертаєтеся на роботу? Чи вже працюєте тут?
- Я вже працюю, підписую документи. Спілкуюся щодо роботи по телефону.
Навіть, коли я приїхала в пологовий будинок у суботу, і лікарі мені рекомендували залишитися, сказала, що приїду тільки увечері, оскільки у мене ще робота в мерії. І пологи я планувала на неділю.
Отже можна сказати, що я не йшла з роботи.
- Хто ж займатиметься вихованням дочки?
- Про виховання зараз не йдеться, зараз дитині необхідний догляд. А вихованням дитини займатимуся тільки я. Але догляд за дитиною у мене здійснюватимуть професійні няні. Досвідчена медсестра знаходиться зі мною і Монікою постійно.
- Недавно прочитала докір у тому, що, незважаючи на моє курирування Міськохоронздоров’я, я лягла в приватну клініку тому, що не зважилася народжувати ні в одному із столичних пологових будинків.
Все не зовсім так. По-перше, в Києві є декілька дуже гідних пологових будинків – це і пологовий будинок №1, і пологовий будинок № 7, і інші. Коли я почала займатися столичною медициною, то говорила про те, що наші жінки гідні народжувати безкоштовно в суперсучасних пологових будинках. В пологових будинках такого типу, в якому народжувала і зараз знаходжуся я – це, по-друге. І по-третє, я ніколи не приховувала, що прийшла в мерію не для лобіювання особистих інтересів і що прийшла зовсім не бідна.
В будь-якому пологовому будинку мені могли б створити суперунікальні умови для народження дитини. В будь-кому! І абсолютно безкоштовно.
Я заплатила пристойні гроші за обслуговування, пологи і подальший сервіс для себе і для дитини в цьому пологовому будинку тому що, я звикла оплачувати все, чого потребую, і не хочу створювати проблеми іншим. Чим більше людина заробляє, тим більше вона платить за надані їй послуги, причому будь-якого роду. І чим більше вона платить, тим більше людей, які її обслуговують, можуть покращувати свій добробут.
Я завжди вважала за краще заплатити і відчувати себе на рівних, і вимагати за свої гроші гідного обслуговування. А не створювати незручності в інших пологових будинках.
Отже робота – це робота, а особисте життя і здоров'я - це дуже важливо.
Фото Володимира Синдєєва
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
