Архітектор, професор, член-кореспондент Академії Мистецтв України, культуролог Лариса Скорик відповіла на три запитання кореспондента ForUm’у.
- Яка новина з Вашого особистого життя останнім часом справила на Вас яскраве враження?
- Останнім часом мене мало що дивує. Я загартована і для позитивів, і для негативів. Хоча приємно пригадати 80-річчя Театру російської драми ім. Лесі Українки. В цій тусовці було багато людей, які розбираються в мистецтві, і в культурі. Багато кого я довго не бачила, а там, нарешті, зустріла.
Театр впродовж останніх двох років пройшов нелегкий шлях протистояння з урядовцями, але вистояв, і це було приємно. Рік тому в людей були сумні очі – в театрі була страшна люстрація. Але, слава Богу, все благополучно закінчилося. Від Президента театр отримав розкішний кошик квітів. Ось Юрій Луценко і Білозір нічого не передали. До речі, КМ для театру виділив дві-три квартири, міська адміністрація теж порадувала акторів житлом.
Театр вистояв не завдяки, а всупереч. Працівники театру довели, що інтелігент, це передусім той, хто може постояти за себе і свої цінності, і піти проти будь-якої влади.
- Яка з останніх політичних новин Вас найбільше здивувала?
В неприємному контексті мене дивує наївність людей і нерозуміння того, що і ситуація з Литвиненком, і «помаранчева» революція в Україні сталася тому, що в колишнього російського опального олігарха Березовського є один пункт – Путін. І це рикошетом ударило по нас. Ось нерозуміння людьми цього і є найнеприємнішим для мене. Щоб знайти відповіді на всі запитання, треба звертатися до БАБу.
А приємною новиною була дружня зустріч в Будинку вчителя, яка пройшла в п'ятнадцяту річницю референдуму – 1 грудня. 15 років тому перший Президент України зробив все можливе, щоб Україна стала незалежною. Завдяки Кравчуку мирно перестала існувати остання імперія. Тоді за незалежність висловилося 90% населення України. І коли політики сьогодні ділять народ на лівих і правих, Схід і Захід, мені хочеться нагадати, яка єдність була 15 років тому. На цій зустрічі були всі люди, які 15 років тому прийняли цю незалежність на руки. Були люди, які разом з Кравчуком робили перші шалі будівництва держави. Мені було дуже приємно, що люди за ці 15 років не змінилися. Але в нас сьогодні більше цікавляться дикими інтригами, які сьогодні більше нагадують дикі танці, а не тим, з чого починалася незалежність.
- Яку новину Ви чекаєте почути найближчим часом?
- Гарною новиною може стати звісточка від друзів з Америки, а в мене їх там предостатньо. Я маю на увазі не діаспору, а солідних політичних діячів, які мені розкажуть про те, що поїздка нашого прем'єра була на відповідному рівні і що він їх приємно здивував. Я думаю, ця поїздка буде успішна і на нас подивляться як на людей, які постаралися стабілізувати ситуацію, а не розвалити її вщент за останні два роки. Я чекаю цієї новини, тому що мені вже дзвонили і говорили, що приємно здивовані. Але я думаю, це не останній подібний дзвінок.
Також я хочу почути, що в Україні, нарешті, перестане існувати епоха а-ля Кухаренка в архітектурі. Я дуже страждаю тому, що в Києві сучасна архітектура - жахлива, а стара – знищена. І все тому, що тривалий час посаду головного диктатора посідає пан Руслан Кухаренко. Будь-який абсурд повинен мати своє завершення.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом