27 листопада Апеляційний суд міста Києва, розглянувши скаргу міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка, скасував ухвалу судді Печерського районного суду міста Києва від 20 листопада 2006 року, якою Луценко був визнаний винним у вчиненні корупційних діянь.
Про це повідомили в Департаменті із зв'язків з громадськістю Міністерства внутрішніх справ України.
За інформацією ДГЗ, у відповідній ухвалі Апеляційного суду наголошується, що суд першої інстанції не встановив, чи є в діях Луценка, описаних в протоколах про притягнення його до відповідальності за корупційні порушення, ознаки правопорушення, передбаченого п. «г» ч. 2 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Зокрема ч. 2 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» фактично не стосується Жодного видів діяльності міністра внутрішніх справ України, тому суду першої інстанції, відповідно до ст. ст. 247, 284 Кодексу України про адміністративні порушення, належало закрити провадження у справі через відсутність в діях Луценка ознак вказаного правопорушення.
Натомість суддя Печерського райсуду в ході розгляду справи перекваліфікував інкриміновані Луценку дії на п. «г» ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», що не передбачено чинним КУпАП і є неприпустимим, наголошується в інформації ДГЗ МВС. Крім того Печерський райсуд не сповістив про це особу, що притягається до відповідальності, не надав часу для пояснень, часу підготуватися до захисту своїх інтересів від нового звинувачення, чим спричинив істотне порушення вимог ст. 268 КУпАП. Уже на цих підставах оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню як незаконна.
Як сказано в повідомленні, п. «г» ч.3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» забороняє державному службовцю, який є посадовцем, надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки і ухвалення нормативно-правових актів або рішень, але не під час підготовки і ухвалення будь-яких інших правових актів, наказів або розпоряджень. Згідно з висновком суду, поставлені слідчими, прокурорами і судом за вину Луценку накази про позачергове присвоєння спеціальних звань і нагородження іменною вогнепальною зброєю конкретних осіб є одноразовими актами, що стосуються тільки двох конкретних осіб, а тому до нормативно-правових актів або рішень не відносяться, повідомляє «УНІАН».
До того ж, за змістом Закону України «Про боротьбу з корупцією», обов'язковою ознакою вчинення корупційного діяння або порушення спеціального обмеження, встановленого для попередження корупції, є здійснення таких діянь з корисливих або інших особистих мотивів. Згідно з висновком суду такі мотиви в діях Луценка матеріалами справи не встановлені.
Навпаки, з його пояснень, які нічим не були спростовані, видно, що достроково спеціальні звання своєму підлеглому Новикову О.В. він присвоював у зв'язку з проявленим професіоналізмом і досягненням останнім високих показників в роботі, істотним поліпшенням роботи очолюваного ним Департаменту, а іменною зброєю Ковальов О.І., якого він особисто не знав і жодних стосунків з ним не мав, був двічі нагороджений за рішенням Колегії МВС України, яке він вважав для себе обов'язковим до виконання.
Жодних доказів того, що Луценко при підписанні поставлених йому за вину слідчим, прокурором і судом наказів отримав або мав намір в майбутньому отримати які-небудь особисті переваги, пільги, користь, мав якусь особисту зацікавленість, у справі немає. Відсутні в матеріалах справи і достатні докази вчинення інкримінованих Луценку діянь навмисно, наголошується в повідомленні ДГЗ.
Таким чином, наголошується в ухвалі Апеляційного суду, оскаржувана ухвала суду першої інстанції була винесена з істотними порушеннями процесуальних норм, що спричинило істотне порушення прав притягнутої до відповідальності особи. При її винесенні суд першої інстанції невірно тлумачив норми матеріального права, а тому вона є незаконною, необгрунтованою і несправедливою.
Через все зазначене вище Апеляційний суд м. Києва ухвалив:
скаргу Луценка Юрія Віталійовича задовольнити повністю;
ухвалу судді Печерського районного суду міста Києва від 20 листопада 2006 року, якою Луценко був визнаний винним у вчиненні корупційних діянь, скасувати;
справу закрити через відсутність в діях Луценка ознак корупційного правопорушення або порушення спеціальних обмежень, встановлених для попередження корупції.
Як наголошується в рішенні суду, вказана ухвала оскарженню не підлягає.
Як повідомляв ForUm, 20 листопада 2006 року Печерський райсуд Києва визнав вину міністра внутрішніх справ України Луценка у вчиненні ним двох правопорушень. Відповідну ухвалу суд прийняв, розглянувши два протоколи Генпрокуратури, в яких зокрема вказується, що Луценко неправомірно присвоїв чергові звання співробітникам міліції, а також за його підписом було нагороджено двох осіб іменною зброєю МВС.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
