У середу, 21 жовтня, в рашистському Петербурзі відбулася зустріч Путіна зі спецпосланцем президента США Стівом Віткоффом, за підсумками якої Кремль оголосив про готовність поновити переговори з Україною за участю Штатів на початку листопада. Деталі — далі в матеріалі ForUA.
З наближенням виборів до Конгресу США, які, нагадаємо, відбудуться 3 листопада, мирно-перемовне колесо, яке до цього стояло на місці понад півроку, закрутилося просто з неймовірною силою. Інша річ, що це колесо можна назвати чортовим, позаяк окрім гучних заяв американських посередників та російських ворогів реального результату на виході не проглядається. Втім, про все по порядку.
Отже, одразу після зустрічі у Осло з президентом Зеленським та очільниками кількох європейських держав трампівський спецпредставник Віткофф відправився до країни-агресорки Росії. Напередодні на болотах він провів закриту зустріч з кремлівським диктатором Путіним. Як розповів після закінчення тригодинних переговорів помічник російського недоцаря Ушаков, сторонами було «конкретно» обговорено тему можливого поновлення тристоронніх переговорів за участю представників Росії, США та України.
«Президент інформував Стіва Віткоффа про те, що ми, в принципі, готові відновити згадані тристоронні переговори в десятих числах листопада на головну тему. Ця тема стосується створення системи безпеки для Росії та України після закінчення конфлікту», - сказав Ушаков роспропагандистам. За його словами, Віткофф на зустрічі підтримав пропозицію, сказавши, що «таке рішення президент Трамп безсумнівно зустріне з великим задоволенням».
За Трампом, як то кажуть, не заржавіло — він вже заявив, що завершення російсько-української війни «ближче, ніж будь-коли раніше». Про те, що «війна наближається до завершення» сказав і вищезгаданий Ушаков, після чого в ніч проти четверга, 22 жовтня недоімперія вгатила, зокрема й по багатостраждальному Києву балістичним залізяччям. Так наочно агресор демонструє наближення кінця «СВО».
Показово, що сам Путін публічно та особисто підсумки зустрічі 21 жовтня в Санкт-Петербурзі не коментував. Натомість Ушаков не став заглиблюватися в деталі пропозицій, які привіз до Росії Віткофф після переговорів в Осло, зазначивши лише, що серед них були «деякі нові моменти», при цьому, за його словами, «корисного в контексті врегулювання в них було не так вже й багато».
Слід зауважити, що за останні два роки Віткофф та трампівський зять Кушнер (який цього разу через хворобу не поїхав ані в Осло, ані в РФ) неодноразово відвідували Росію. Востаннє вони приїжджали на початку вересня, після чого вперше побували у Києві. Однак численні зустрічі та переговори поки що не призвели не те, що до прогресу - бодай до якогось просування вверх по драбині мирного врегулювання.
Поряд з тим, офіційний Київ, повсякчас демонструючи своє справжнє, а не імітаційне бажання припинити путінську «СВО», вимушений підключатися до цих пустопорожніх дипломатичних хороводів. Так, напередодні, вже після завершення пітерських посиденьок Віткоффа та Путіна, президент Зеленський заявив про готовність Києва до тристороннього формату (Україна-США-РФ) і додав: «Я не знаю, які будуть остаточні дати цієї зустрічі, але адженда зрозуміла: закінчити війну, наблизити мир і підготувати, я так розумію, підготувати все для зустрічі на рівні лідерів».
Вже відомо, що місцем нової зустрічі (технічних команд) може стати Абу-Дабі. У січні 2026 року, нагадаємо, в столиці Об’єднаних Арабських Еміратів вже проходили тристоронні переговори України, США та РФ, які по факту завершилися великим пшиком і призвели до великої паузи у мирному врегулюванні. Наразі ж експерти теж не бачать світла в кінці перемовного тунелю і окремо вказують на те, як країна-агресорка постійно дурить американських посередників.
«За логікою, Путін мав би простягнути руку допомоги Трампу і піти на незначну поступку, але прийняв рішення, де-факто, послати Трампа і призначив переговори на 10-ті числа листопада. Тобто вже після оголошення результатів виборів до Конгресу. Що це означає?
По-перше, те, що Путін робить ставку на знищення української економіки та на розвал фінансової коаліції після березневих виборів у Франції. Тому він і не хоче чути зараз про заморозку війни. По-друге, схоже, він щиро переконаний, що Трамп нікуди від нього не подінеться. Хоча треба чесно сказати: закон Грема (щодо так званих пекельних санкцій відносно РФ — Ред.) не мав жодного шансу бути реально застосованим. Але тут є ще один важливий момент, який Путін чекав все своє життя: тепер він може прямо послати президента США і йому нічого за це не буде. На жаль, нове переговорне вікно можливостей зʼявиться не раніше ніж весною 2027 року», - констатує очільник аналітичного центру «Ділова столиця» Вадим Денисенко.
Водночас голова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак робить наступний акцент: «Путін вчергове втоптав Трампа в багнюку, але той досі вважає «друга Владіміра» добропорядною людиною. Ось такі парадокси нашого світу. Заява Ушакова, мовляв, Путін готовий «відновити тристоронні перемовини» в десятих числах листопада - плювок Трампу з розмаху. Це означає, що ніякого навіть секторального перемирʼя до виборів в Конгрес не буде і ніяких вигод, щоб Трамп оголосив про свої здобутки, відповідно, теж не буде. Паралельно Кремль підштовхує Трампа підписати якийсь пакт про розподіл зон впливу з Китаєм та Росією (Шеньжень, 17-18 листопада). Ну, і нарешті, Путін вчергове обдурив Трампа, що допоможе вирішити питання іранської кризи. Годинник тікає. До 3 листопада залишається менше двох тижнів. Але вже, мабуть, немає жодної дурниці, яку нинішній очільник Білого дому не міг би втнути. Тому очікуємо гнівних тирад і, не дай Боже, ще більш неадекватних дій».
Незворотне зірвання чергової перемовної місії Віткоффа, прогнозує експерт, нинішній господар Овального кабінету неодмінно знову покладе на Україну, «бо немила невістка сміє бажати залишитися живою».
«Ми маємо велику підтримку від американського народу і просто катастрофічну зраду від тих, кому цей народ дав мандат. Але саме цей народ здатен тепер поставити Трампу запитання: «То як тобі, Дональде, зручно бути виставленим на суспільне посміховисько Путіним?», - підсумовує Віктор Шлінчак.
Автор: Наталія Ромашова
