Що таке «не щастить»? Як свідчить забута мудрість - це коли очікувана випадковість не може перебити ігнорованої закономірності! Помри, але краще про сучасну Україну не скажеш!
Ось, наприклад, прем'єр-міністр Арсеній Яценюк видав НАК «Нафтогаз України» завдання на позачергові збори акціонерів ПАТ «Укрнафта», головним пунктом якого - отримання дивідендів. Як кажуть, класика жанру. Розрахунок на випадковість: наявність контрольного пакета в «Укрнафті» «конвертувати» у бюджетні надходження. Ігнорування закономірності: 42% акцій належить акціонерам групи «Приват». А отримати свої гроші від Коломойського на зборах акціонерів, так само малоймовірно, як секс від черниці під час Великодньої служби.
Але Арсеній Петрович продовжує «думкою багатіти». Так, він розраховує, що Стокгольмський суд встановить тимчасову ціну на російський газ до ухвалення рішення за взаємними позовами «Нафтогазу» і «Газпрому». Так, звичайно, ця випадковість цілком імовірна. Але ж закономірність ще суворіша: ніякий суд не зможе змусити «Газпром» продати за встановленою ціною необхідну кількість газу Україні. У всякому разі, до моменту раніше анонсованого батальйонами «Донбас», «Азов» та іншими взяття Москви. Тоді ціни на російський газ та обсяги його постачань встановлюватиме московська філія Печерського суду.
Ну, і як можна засудити тих, хто розраховує на цю випадковість?! Адже про таке прекрасне майбутнє можна мріяти з покоління в покоління: ось захопимо Москву, і повернемося з Італії, Іспанії, Португалії на щасливу та багату Батьківщину! Так, так – саме так, – у першій особі і про воєнну перемогу на Сході, і про тріумфальне повернення із Заходу!
Або ось ще приклад цілком патріотичної надії в стилі contra spem spero: НБУ сподівається на збільшення фінансування програми з боку МВФ. Перший заступник глави НБУ Олександр Писарук так і заявив: «Сподіваюся, що програма буде збільшена для того, щоб збалансувати наш платіжний баланс». І дійсно, ну, не на цього ж прем'єра і не на цю главу Нацбанку сподіватися у справі балансування платіжного балансу. Якийсь безрідний космополіт, зрозуміло, може поцікавитися своїм картаво-акаючим наріччям, - а в чому ж патріотичність сподівання на МВФ! Відповідаю: в абсолютній вірі нинішньої влади у необмежені здібності найближчих трьох поколінь українців на виплату будь-яких сьогоднішніх боргів!
Втім, далеко не всі українські політики роблять ставку на випадковість. Ось, наприклад, Сергій Льовочкін не став наївно розраховувати на виборців Донбасу, що проживають по той бік лінії фронту, котрі в день виборів з боями прориватимуться на українські виборчі дільниці з метою віддати свій голос за «Опозиційний блок». Просто ЦВК спростила порядок голосування мешканцям самопроголошених республік за відкріпними талонами. Злі язики досвідчених юристів стверджують, що якщо належним чином застосовувати рішення ЦВК і правильно користуватися відкріпними талонами, то de facto присутність виборців під час власного волевиявлення не є обов'язковою...
І насамкінець - про забутий анекдот. «Що буде, якщо комуністи прийдуть до влади в Північній Африці?» - весело запитували «антирадянщики» наприкінці 80-х і радісно сміючись відповідали: «Вже через кілька років у пустелі Сахарі буде дефіцит піску!»
Анекдот забутий цілком заслужено, бо за чверть століття в ході цілком реальних вітчизняних реформ були досягнуті результати, абсолютно зіставні з описаною гіпотетичною африканською ситуацією. З кінця 90-х Україна почала імпортувати цукор (вибачте за мимовільний каламбур зі словом Сахара!). Наприкінці 2000-х імпорт сала перевищив його експорт. Так що у місцевих москалів на раніше риторичне запитання: «а сало-то українське їсте?!» з'явилася не менш риторична відповідь: «та ні, польське!»
І ось, цілком логічно, черга дійшла до імпорту стратегічних обсягів вугілля. Ну що тут сказати?! - Дотяглися криваві комуністи і до нашого чорного золота!
Далі буде...
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом