Що українці донедавна знали про війну? З одного боку – досить багато. З підручників історії, репортажів із «гарячих точок», нарисів військових кореспондентів та із розповідей ветеранів за бажання можна було скласти уявлення про те, що діється «там, де стріляють». З іншого боку – цієї інформації дуже мало, щоб зрозуміти і відчути суть війни. Все це відбувалося десь далеко, не з нами, не в нашій країні, наші знання є лише теорією. Радше, «були» колись.
«Мобілізація», «ротація», «бронежилети», «каски», «ПЗРК», «поранені», «жертви» – зараз ці слова можна почути і від бабусь на лавочках, і від дівчат у рожевих сукенках, і від солідних чоловіків у дорогих костюмах. Кожна новина про події на Донбасі миттєво розлітається новинними стрічками і соціальними мережами. Щоправда, за зведеннями про бої, захоплені і звільнені міста якось губиться інформація про інший бік будь-якого конфлікту – про людський бік.
Горе, сльози, зруйновані будинки і життя, вантаж «200», вантаж «300»... Здавалося б, що тут дивного, у такий час. І, напевно, тому це все сприймається як дійсність, навіть коли переходить із суто теоретичної площини в реальну.
Закономірно, що якийсь збройний конфлікт – це біда для будь-якої країни. Але питання в тому, наскільки глибоко він позначається на мешканцях цієї самої країни. Наскільки малий крок від першого пострілу до гуманітарної катастрофи і чи не пройшла його Україна?
Коли настає гуманітарна катастрофа?
Міжнародні волонтерські організації люблять вдосконалювати свою термінологію, використовуючи визначення «гуманітарна криза» замість «гуманітарна катастрофа». Втім, суть поняття від цього не змінюється. Отже, наприклад, канадська організація Humanitarian Coalition, члени якої працюють волонтерами у багатьох країнах світу, наводить вичерпне і досить детальне визначення. Вони вважають, що гуманітарна криза – це подія або низка подій, які становлять критичну загрозу для здоров'я, безпеки чи добробуту громади або іншої великої групи людей, як правило, на великій території. Збройні конфлікти, епідемії, голод, стихійні лиха та інші масштабні надзвичайні ситуації – все здатне призвести до гуманітарної кризи або ж включати її. Простіше кажучи, гуманітарні кризи найчастіше трапляються внаслідок стихійних лих, техногенних катастроф, у тому числі конфліктів, а також складних надзвичайних ситуацій.
Якщо говорити ще простіше, то волонтери вважають, що гуманітарна криза – це коли з якоїсь із перерахованих вище причин люди виявляються відрізаними від води та їжі, втрачають житло, не можуть отримувати нормальну медичну допомогу і почуватися в безпеці.
Так чи є ознаки гуманітарної кризи на Донбасі? Тільки за офіційними даними міських та обласних адміністрацій, у містах та селах Луганщини і Донеччини є постійні проблеми з постачанням електрики, газу й води. У тому числі регулярно «відрубують» світло в багатотисячних Донецьку та Луганську. Логічно, що без електроживлення дуже погано працює мобільний зв'язок, обмежений доступ до Інтернету. Також неодноразово повідомлялося про проблеми з доставкою продовольства в окремі міста. З медичною допомогою ситуація також напружена: деякі лікарні зруйновані, не вистачає ліків та лікарів. Що стосується безпеки, то чи можуть люди почуватися вільно, коли під постійними обстрілами гинуть випадкові перехожі?
Більше того, влада Луганська вже відкритим текстом заявляє про гуманітарну катастрофу. «На території міста зберігається критична ситуація. Луганськ знеструмлений, перебуває фактично в стані гуманітарної катастрофи. З неділі частина мешканців обласного центру живе без світла, води, також немає стаціонарного і мобільного зв'язку, Інтернету. При цьому значна частина городян перебуває без світла вже протягом тижня. Сьогодні 250 тисяч мирних луганців, а переважно це пенсіонери та сім'ї з дітьми, в яких немає коштів для того, щоб виїхати з міста і яким нікуди їхати, стали заручниками ситуації: люди змушені жити в умовах збройного протистояння, при цьому відсутні комунікації, з прилавків магазинів і супермаркетів, які ще працюють, щодня зникають запаси продуктів харчування, що залишилися. В місті особливо гостро стоїть проблема нестачі медикаментів – люди не можуть придбати необхідні лікарські препарати, працює тільки кілька аптек», – сказано в повідомленні, яке опублікували на сайті Луганської міської ради у вівторок, 5 серпня.
Виходить, якщо порівнювати ситуацію з критеріями Humanitarian Coalition, то на Донбасі таки є гуманітарна криза.
Але не все так просто. Адже визнавати це ніхто не поспішає.
Обережні експерти
Авторитетні міжнародні організації дуже обережно дають оцінки гуманітарній ситуації на українському Донбасі. ООН, ОБСЄ, Червоний Хрест – їхні експерти об'єктивно відзначають окремі проблеми мирних мешканців, які вимушено опинилися в зоні АТО. Але не більше того.
Наприклад, голова моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Армен Арутунян, презентуючи чергову доповідь, закликав український уряд докладати всіх зусиль для недопущення порушення прав людини в Луганській та Донецькій областях. «Ця доповідь має на меті привернути увагу до того, що потрібно робити більше для захисту людей, і притягувати тих, хто скоює ці злочини, до відповідальності», - повідомив у своєму виступі Армен Арутунян. «Ситуація на сході дуже нестабільна і небезпечна», - підкреслив він.
У той же час експерти ООН відзначають великі втрати майна людей, руйнування інфраструктури, підтверджують зростання кількості внутрішніх переселенців. Автори документа звертають увагу, що нинішня економічна рецесія і витрати на АТО, що зростають, істотно впливають на всю Україну. Особливу увагу члени моніторингової місії ООН приділили зруйнованим містам, пошкодженим залізничним коліям, дорогам та іншій життєво важливій інфраструктурі. Вони задокументували факти, коли літні люди, інваліди, жінки були відрізані від джерел питної води. Підтверджує доповідь і те, що медики часто фізично не можуть працювати в таких умовах. Втім, факти фактами, але от від конкретних оцінок в ООН все ще утримуються. В українському представництві організації заявили, що керуються лише офіційними заявами генерального секретаря, а коментувати подібні питання не уповноважені.
ОБСЄ, чиї представники постійно перебувають на території України, дотримується приблизно такої ж позиції. «ОБСЄ постійно моніторить гуманітарну ситуацію на сході України, оскільки вона весь час погіршується. Ми вже повідомляли про випадки відключення газу, електрики та води в Східній Україні. Ми спостерігали за евакуацією з Луганська, наші команди відвідують табори переселенців. Ми не можемо давати конкретну оцінку ситуації, ми моніторимо і звітуємо про ті чи інші факти, зафіксовані нашими спостерігачами, як того вимагає наш мандат», – прокоментували ситуацію в прес-службі моніторингової місії ОБСЄ, порадивши з таких питань звертатися в представництво ООН.
Аналогічної позиції дотримується і Червоний Хрест. В українському офісі організації питання про гуманітарну обстановку на Донбасі коментувати відмовилися, посилаючись на його «політичний підтекст».
До речі, ще одна тема, яку чи то забувають розголошувати, чи то просто тактовно оминають, стосується екологічної обстановки в Донецькій та Луганській областях.
«Коли ми говоримо про цілий комплекс наслідків військових дій, то насамперед потрібно виділити екологічні наслідки. Це порушення екосистем і природоохоронних територій, руйнування промислових екологічно небезпечних підприємств, погіршення санітарно-гігієнічних джерел питної води, забруднення атмосферного повітря, порушення біологічного середовища. І це тільки незначна частина екологічних наслідків», - вважає голова Національної екологічної ради України Тетяна Тимочко.
За її інформацією, на території Донецької та Луганської областей знаходиться 30 машинобудівних підприємств, 10 підприємств хімічної промисловості, 15 металургійних комбінатів. Загалом на Донбасі розташоване 21 підприємство підвищеної екологічної небезпеки. І аварія на будь-якому з них може позначитися не лише на місцевих мешканцях, котрі залишилися в своїх будинках, але й на всій країні.
«Це дуже серйозні підприємства. Свого часу там були ризики для навколишнього середовища і здоров'я людей. Зараз, коли йдуть військові дії, ця загроза зростає в десятки разів», – підкреслила Тетяна Тимочко.
Більш того, фахівці стурбовані тим, що донбаські шахти на сьогодні виявилися фактично кинутими напризволяще, що загрожує непередбачуваними наслідками.
«На сьогодні Донбас є унікальним регіоном, що перебуває в умовах бойових дій. Тут знаходиться до чотирьох тисяч потенційно небезпечних об'єктів, а також інші об'єкти, що перебувають у стані дестабілізації. Все це може практично безповоротно порушити умови життєдіяльності в регіоні. Головний чинник, що істотно підсилює весь екологічний вплив воєнних дій, – це неконтрольоване затоплення шахт. За 200 років індустріальної історії Донбасу тут було пройдено понад 1100 стволів до 600 гірничодобувних підприємств. Тут є найбільша гідротехнічна система з порушеним станом породного масиву та сотнями тисяч кілометрів гірничих виробок, що перебувають у гідравлічному контакті», – пояснює доктор технічних наук, головний науковий співробітник Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України Євген Яковлєв.
Експерт також наголосив, що в разі форс-мажору ця вода може залити 40-60% гірничодобувних територій регіону.
Але знов-таки – загальні оцінки ситуації спікери, вочевидь, вважають за краще тримати при собі.
І зовсім трохи політики
Так само як і в експертному середовищі, в українському політикумі також немає єдиної думки з приводу гуманітарної ситуації на Донбасі. Хтось вважає це катастрофою, а хтось – неминучим наслідком збройного конфлікту.
«Абсолютна гуманітарна катастрофа (на Донбасі. - Ред.). І основна її складова – це те, що гинуть мирні жителі, діти. Люди позбавлені будь-яких умов для життя. Без води, без газу, без світла, вони змушені ховатися і жити в підвалах», - вважає народний депутат Ганна Герман.
«Потрібно чітко розуміти, що на частині території двох областей зараз тривають бойові дії, відбувається зовнішня агресія, яка була спровокована не Україною, і, безумовно, у зоні бойових дій перше, хто страждає, – це мирне населення. Тому, в тому числі і від мирного населення залежить, наскільки мирно закінчиться ця війна», – вважає нардеп Павло Розенко, зазначаючи, що «це не гуманітарна катастрофа, це війна, ми чітко маємо це розуміти».
«Нині вкрай критична ситуація склалася – гуманітарна катастрофа. Наприклад, взяти відсутність води, коли її подають лише протягом трьох годин, і то не у всіх містах й не у всіх районах. Впродовж останніх двох тижнів мешканці Донецька проводять ночі в підвалах. Люди збираються там із маленькими дітьми, беручи з собою тільки необхідне. Зараз велика допомога йде через Червоний Хрест, через громадські організації, але є законодавча база, яка не дозволяє гуманітарні вантажі ввозити на територію України. В цьому також є заковика. Більше говорять про нові вибори, про політику, але ніхто не каже, що йде війна», – прокоментувала народний депутат Тетяна Бахтєєва.
«Там (у Луганській та Донецькій областях. - Ред.) досить складна обстановка. Навіть якщо судити з наших установ. Ми щодня моніторимо ситуацію, щодня вирішуємо питання вивезення людей, які там є. Але деякі просто не виїжджають. Або ж колективу не дають вивезти людей сепаратисти і терористи. Але ми моніторимо, щоб ці люди були забезпечені харчуванням, знаємо, на скільки днів воно у них є. Немає такого, що хтось залишився голодним. Ми забезпечуємо їх водою і всіма необхідними медичними та гігієнічними пакетами. Що стосується якихось катастрофічних ситуацій, то на сьогодні про них мені поки невідомо. Думаю, що служби, які працюють через Державну службу надзвичайних ситуацій, питання вирішують в оперативному режимі», – вважає міністр соціальної політики України Людмила Денисова.
Отже, «де-факто» гуманітарна ситуація на Донбасі як ніколи близька до кризової. Це якщо використовувати дипломатичні формулювання. Але «де-юре» називати її такою дуже не хочуть. Адже, давши явищу назву, доведеться автоматично визнавати його існування, чи не так?
Щоправда, може бути занадто пізно, коли біду, яка прийшла в Україну, все-таки наважаться визнати катастрофою.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом