Віце-президент Центру дослідження корпоративних відносин Ростислав Іщенко вважає, що доцільність присутності в схемах поставки газу в Україну монопольного посередника в особі «РосУкрЕнерго» викликає дуже багато питань. Про це він заявив в інтерв'ю ForUm’у.
«В принципі, заступник Держсекретаря США тільки повторив слова свого шефа. Аналогічну заяву Кондоліза Райс зробила ще в середині січня. Слід, проте, відзначити, що теза про «стурбованість Європи» є перебільшенням, оскільки жоден з європейських лідерів подібних думок не висловлював. Йдеться не тільки про керівників провідних країн (Блер, Ширак, Берлусконі, Меркель). Навіть президент Польщі – традиційного союзника України і, до речі, США усунувся від жорсткої оцінки газової суперечки. Симптоматично і те, що зі всіх ведучих американських політиків у газовий конфлікт активно втрутилася тільки Кондоліза Райс, якій пора вже думати про свою кар'єру «після Буша», оскільки у республіканців дуже мало шансів зберегти за своєю партією президентський пост», - відзначив він.
«Це, звичайно, не відміняє ні факту капітуляції українського уряду в ним же розв'язаній газовій війні, ні того, що доцільність присутності в схемах поставки газу в Україну монопольного посередника в особі «РосУкрЕнерго» викликає дуже багато питань: не стільки навіть унаслідок прозорості/непрозорості даної компанії, скільки через її монопольне положення як постачальника газу до України, контролю нею ж експорту газу до Європи (на якому раніше заробляв «Нафтогаз»), і надання їй частки на внутрішньому українському газовому ринку», - сказав Іщенко.
«США також цікавляться не питанням прозорості цієї компанії, а тим, що запропонована Росією схема, в середньостроковій перспективі, ставить під контроль «Газпрому» газотранспортну систему України. Вашингтон украй не зацікавлений у створенні європейсько-російського енергетичного альянсу, оскільки це з неминучістю приведе до найтіснішої економічної і політичної інтеграції ЄС і ЄЕП, та появі в світовій політиці величезної політико-економічної і військової освіти, здатної ефективно конкурувати з Америкою по всьому світу і у всіх сферах», - заявив він.
«Саме ці побоювання викликають втручання США в Середній Азії, в Ірані, в Східній Європі і в Україні. Ціна конкуренції надто висока – вирішується питання про світове лідерство в найближчому сторіччі. Для того, щоб це зрозуміти, достатньо пригадати, що газ вже з початку наступного десятиріччя повинен замінити нафту як основний енергоносій, а Росія, держави Середньої Азії й Іран мають у своєму розпорядженні в сукупності 70% розвіданих і перспективних світових запасів газу», - підкреслив Іщенко.
«В рамках цього протистояння США виграли в Росії помаранчевий раунд на Україні наприкінці 2004 року, але програли їй через рік газову війну, яку український уряд почав, явно розраховувавши на американську підтримку (не виключено, що така навіть була обіцяна). Європа поки вагається, хоч все виразніше схиляється у бік союзу з Росією. Москва практично не конкурує на світових ринках з європейською промисловістю (крім, хіба що ВПК і технологій подвійного призначення) і є перспективним джерелом щодо дешевих енергоносіїв. Вашингтон же –конкурент ЄС, до того ж він неабияк дратує Європу своїм політичним тиском», - відзначив він.
«Природно, що в рамках цієї боротьби за лідерство наддержави використовують для досягнення політичної мети не тільки політичні чи військові, але й економічні важелі. До речі, США, користуючись своєю фінансово-економічною потужністю, раніше за всіх почали й активніше за всіх використовують інструмент економічного тиску. Так завжди було, є і буде», - сказав Іщенко.
«Проблема ж України полягає не в тому, щоб знайти «благородного союзника», який не тиснутиме (таких не буває), а в тому, щоб визначити наскільки і з ким співпадають її життєві інтереси. З моєї точки зору, на сьогодні, участь в російсько-європейській інтеграції і отримання за це дешевого газу для розвитку своєї економіки –перспективніше, ніж імпорт, причому зовсім не безкоштовний, сумнівних американських уявлень про демократію і безперервні сварки з найближчими сусідами, які (сварки, а не сусіди) вже поставили під сумнів саме існування української державності», - підкреслив він.
Як повідомляв ForUm, 24 січня заступник державного секретаря США з питань Європи і Євразії Деніель Фрід заявив, що Росія використовувала газове питання як політичний тиск на Україну.
«Звичайно, ми повинні пам'ятати, що Росія, мабуть, завжди була і залишатиметься найважливішим постачальником газу для України, і тут питання не в цьому, а в тому, що в даній ситуації газової кризи, питання газу використовувалося як політичний тиск на Україну, а також у тому, що для розв'язання кризи ввійшов посередник, який має не дуже надійну репутацію, про яку мало знають», - сказав Фрід.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом