Україна вже кілька тижнів перебуває в стані тривалої політичної кризи з епіцентром на Майдані Незалежності у Києві. Ситуація змінюється ледь не щогодини, і спрогнозувати події хоча б завтрашнього дня практично неможливо. З іншого боку, з'явилися передумови вважати, що пік конфлікту минув, і настав час для пошуку виходу, оптимальних рішень і компромісів. Оцінку нинішнім подіям і прогнози на найближче майбутнє Forum'y озвучив політолог, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський.
- Михайле Борисовичу, яка Ваша оцінка поточної ситуації в країні?
- Я б сказав, що сьогодні у мене з'явилася надія на те, що можна вийти з глухого кута, в який завели ситуацію обидві сторони конфлікту. Вчорашній день (9 грудня. - Авт.) пройшов надзвичайно акуратно і обидві сторони продемонстрували готовність до мирної поведінки. Тобто було професійне витіснення протестувальників з урядового кварталу і практично не було бійок з боку опозиції. Це вселяє деяку надію на те, що все-таки може бути знайдене компромісне рішення.
- А чи можна застосувати тут саме поняття «революція»?
- Звичайно, ні. Я б сказав, що революціонер там один - це Тягнибок. У нього є програмна позиція про те, що нам потрібна національна революція, нам потрібні національні кадри, потрібно повністю очиститися від усіляких «чужорідних елементів», «п'ятої колони» і так далі за національною ознакою. Тобто потрібна кров. Якби ці плани вдалося реалізувати, то це була б справжня революція. Але в XXI столітті в європейській країні, при всьому моєму скептицизмі революція малоймовірна. Все-таки ми належимо до європейської культури, навіть з усіма нашими відмінностями від тієї культури, яка є в Західній Європі. Повторюся, важко уявити, що в XXI столітті можлива національна революція. А що стосується помірних революціонерів Яценюка і Кличка, які не дуже-то сильно використовують це слово, але сам сенс його намагаються просувати, то якби вони прийшли до влади, хіба була б у нас зміна еліт, зміна курсу? Був би той же капіталізм, просто одні люди змінилися б іншими. Загалом, ніякої революції не було б.
- Чи дасть якісь результати круглий стіл, ініційований в Києві президентами?
- Цей круглий стіл, який збирають наші президенти, я вважаю, що він абсолютно безглуздий. Оскільки ініціатори ні на кого не впливають. Їхні позиції заздалегідь відомі. Наприклад, де сила та енергія, на тій стороні буде і Кравчук, крім того, він буде на стороні антиросійській. Ющенко незалежно від сили приймає антиросійську сторону. Кучма маневрує, але він не має впливу ні на кого.
- А які ймовірні сценарії подальшого розвитку ситуації?
- Думаю, що після приїзду Вікторії Нуланд (заступник Держсекретаря США. - Авт.) та Кетрін Ештон (Верховний представник Європейського Союзу з закордонних справ і політики безпеки. - Авт.) можна сподіватися на те, що вони відіграють певну стримуючу роль. Тоді будуть висунуті більш-менш реалістичні вимоги до влади, а влада піде на якийсь переговорний процес. Я дуже сподіваюся, що він закінчиться протягом найближчих двох тижнів, до католицького Різдва, і поступки будуть з обох сторін. Для мене принципово важливо, щоб при наявності загальної установки руху в Європу було слідування рекомендаціям Європарламенту, який прямо і ясно говорить про те, що демократичним політичним силам необхідно дистанціюватися від правих радикалів «Свободи». Тобто влада йде на поступки, які передбачають ретельні розслідування, покарання всіх винних, можливо, знімає людей з урядових посад, але при цьому опозиція дистанціюється від «Свободи».
Валентина Дудко,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом