Торговельні конфлікти, що почалися у серпні з Росією, призвели до падіння експорту з України в цю країну на 13,4% до $11,4 млрд (за 9 міс. року). У цілому ж економічні втрати Києва від «літньо-осіннього» протистояння з Кремлем оцінюються не менш ніж у $5 млрд. Економісти зазначають, що перш за все постраждали машинобудування (вагони, насосно-компресорне обладнання та ін.) і харчопром. Так, в індустріальних регіонах країни зупиняються цілі заводи, люди змушені йти у неоплачувані відпустки або навіть звільнятися.
Справді, станом на 2012 р. РФ зайняла 25,6% у структурі вітчизняного експорту у вартісному вираженні. За словами аналітиків, як би ми не хотіли зближуватися й інтегруватися з Європою, таким значущим чинником зовнішньої торгівлі нехтувати не можна. Так, експортні напрямки диверсифікуються, в т.ч. за підтримки держави. Наприклад, в Африку торік продано на 68,6% більше української продукції (на $5,6 млрд), а в Південну і Північну Америку на 2,2% більше (на $2,6 млрд; також див. статтю «Розвиток експорту: Україна крокує по планеті»). Але це поступовий процес, тоді як торгові санкції Москви позначилися швидко і відчутно. Цей торговий напрямок залишається важливим для країни, особливо для товарів з високою доданою вартістю, таких як машини й обладнання. Так, у 2012 р. по машинобудівній товарній групі XVI УКТ ЗЕД поставки на російський ринок склали 48,8% в загальній структурі (на $3,4 млрд), тобто майже половину. А по групі XVII (транспортні засоби) цей показник і зовсім склав 56%.
У той же час за 9 місяців поточного року через торговельні конфлікти продажі наших локомотивів «федералів» скоротилися на 29,6% (до $1408 млн), авіації - на 55,7% (до $38 млн), а автомашин - на 62,2% (до $138 млн). Це відчутно б'є по національній економіці, в якій і так неоднозначна ситуація. А це ще «квіточки» порівняно з тим, що можливо при максимальному розгортанні санкцій росіянами, акцентує експерт з економічної політики Віталій Кулик.
У свою чергу, член моніторингової групи місії Європарламенту в Україні екс-президент Польщі Олександр Кваснєвський підтверджує, що рішення Києва про євроінтеграційну паузу прийнято з урахуванням безпрецедентного тиску Росії, яка використовувала і використовує цілий арсенал своїх можливостей. «Через це виникли проблеми в таких базових галузях як металургія, машинобудування. Економіка країни несе величезні втрати; на багатьох підприємствах люди припинили роботу, їм не платять гроші. Україна опинилася над прірвою, і в цій ситуації уряд прийняв короткострокове рішення, тимчасове».
Що отримаємо?
На такому тлі цілком логічно спочатку все-таки розібратися з «північно-східною» проблематикою, а потім продовжувати рух у Європу. Фахівці підкреслюють, що владі і Президенту вже вдалося домогтися від Росії значних бонусів. Так, вона вже почала виділяти Києву кредит у розмірі $10 млрд - на відміну від випадку з Євросоюзом, де мова йшла від сили про $2 млрд макрофінансової допомоги, і то - «потім». Що ж стосується гострого для країни газового питання, то ціна імпортного газу може бути знижена з нинішніх більш ніж $400 до $200-250 за 1000 м3, підтверджує незалежний аналітик з ПЕК Валентин Землянський. За його оцінкою, «також Кремль може дати гарантії газового транзиту, причому в максимальному обсязі 110 млрд м3. Більше скажу: все це може бути закріплено в переглянутому (нарешті) газовому контракті, який може з'явитися ще до кінця року. А за це Кабмін боровся всі останні роки».
Крім того, продовжує він, РФ може пробачити віртуальний борг за недобір газу в 2012-13 роках, а це близько $17 млрд. А ще знайти близько $5 млрд на модернізацію вітчизняної газотранспортної системи. Нарешті, Москва може переглянути вивізні мита на нафту, здешевивши її для українських споживачів. «При сьогоднішній вартості російської нафти її переробка у нас практично нерентабельна, але це може змінитися. Тим більше що готується запуск Лисичанського НПЗ, і зробити нафту дешевшою було б цілком логічно. До того ж «Роснефть», як власник, може взяти на себе зобов'язання щодо модернізації цього НПЗ, а це - додаткові інвестиції», - говорить експерт.
Якщо говорити про інші галузі, то наша європауза здатна вдихнути життя в спільні з «федералами» авіаційні та суднобудівні проекти, допускає Кулик. Це і виробництво літаків «Ан», і постачання вертолітних двигунів, і нові СП на верфях України, про що йдеться не перший рік. Так, росіяни затягували реалізацію цих проектів, але тепер керівництвом Росії може бути поставлено завдання максимально активізувати роботу. З цього приводу радник президента компанії «Мотор Січ» Іван Божков запевняє, що нова ситуація вигідна для вітчизняних машинобудівників: «Все таки їхній головний ринок збуту - це СНД, це Схід, країни, що розвиваються. Європа не купує нашу продукцію, хоча ми пропонували практично всім країнам. Причому нещодавно поляки в приватній бесіді мені сказали: у вас чимало конкурентоспроможної техніки, але в Європі вона не потрібна, їй би свою кудись дівати. Ось у цій фразі багато в чому виражені реальні і зрозумілі інтереси тамтешнього бізнесу».
Нікуди не дінуться і переговори з МВФ. Фонд вже давно заявив, що їх хід не залежить від підписання Асоціації з ЄС, хоча на світовій арені ці структури, звичайно, багато в чому пов'язані. Виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко уточнює: «Те, що ми чули від Брюсселя стосовно ускладнень з МВФ, - це наївно. Європейці, мабуть, просто помиляються у своєму баченні стратегії Фонду по відношенню до інших країн. Якщо Угоду про асоціацію з Європою поки що не буде підписано, порядок переговорів з МВФ не зміниться ні на йоту. Київ просто повинен активніше діяти в переговорах».
Все триває
Фахівці згодні, що це справді пауза, а не зміна курсу чи щось подібне. Нагадаємо, незабаром після оприлюднення рішення Кабміну про «призупинення» прем'єр Микола Азаров підкреслив, що воно продиктоване виключно економічними причинами і носить тактичний характер. За словами прем'єра, «це рішення важке, але єдино можливе при економічній ситуації, що склалася в Україні. При цьому ми чітко виконували єврозавдання, тут ми пройшли більше, ніж за попередні десятиліття. Закликаємо Брюссель не сприймати нашу позицію трагічно, поставитися з розумінням до наших економічних труднощів, сісти за стіл переговорів і приблизно за півроку знайти рішення, що влаштовує всі сторони. І це ніяк не означає, що ми йдемо в Митний союз». До речі, курс на євроінтеграцію зафіксований і в українському законодавстві, включаючи закон «Про основні засади внутрішньої і зовнішньої політики».
У зв'язку з цим політолог Дмитро Видрін зазначає, що завдяки рішенню про паузу весь світ ледь не вперше почув голос нашої країни на геополітичній арені. «Це рішення можна назвати логічним і передбачуваним. Раніше ми багато разів прислухалися до «старших братів», намагаючись порадувати їх, виконати умови. Але ми - незалежна країна, досить помітна на карті Європи, про це треба не забувати».
А директор Інституту стратегічної політики Юрій Кочевенко впевнений, що призупинення на шляху до Євросоюзу стане хорошою можливістю виторгувати вигоди і в ЄС, і у Кремля. «Було б нерозумно не використати цю можливість. Вперше за тривалий час у нас з'явився такий хороший шанс зіграти в свою гру. Не потрібно боятися і не потрібно панікувати, нікуди Європа від нас не подінеться, втім, як і ми від неї. Але слід ретельно і публічно розрахувати всі можливі ризики і втрати, не соромлячись зробити їх предметом торгу. Адже у Євросоюзу свій інтерес, благодійністю ніхто займатися не буде», - переконаний аналітик.
Крім того, Кулик додає, що останні пару років Україна йшла в Європу широким кроком, і цей процес триває. Чимало зроблено щодо гармонізації законодавства, щодо плану дій стосовно безвізового режиму. Ось і зміни в закон про вибори Верховна Рада прийняла, каже експерт. «Подібна робота триває і триватиме. Мати силу на час зупинитися, озирнутися, оцінити пройдене й оцінити шлях, що залишився, означає мати розум і волю, всупереч будь-яким зовнішнім факторам. Київ не відвернувся від Європи, Київ не здався на милість МС, він просто вирішив трохи більше зайнятися самим собою, перерватися для вирішення гострої проблематики».
Отже, немає приводу оплакувати євроінтеграцію і готуватися до «похмурого тайгового майбутнього». Навпаки, можна стверджувати, що у важкій ситуації балансування між двома серйозними центрами впливу Україна зважилася на сильний крок, який викличе повагу до неї, до її позиції та інтересів. Крок, який змусить і Москву, і Брюссель вважати її не молодшим, а, швидше, рівноправним партнером. А значить, все тільки починається.
Андрій Боярунець,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом