Українці щорічно виробляють близько 12 млн тонн твердих відходів, які, накопичуючись на звалищах, відбирають гектари дорогоцінної землі і вбивають навколо все живе. Тільки офіційні полігони твердих побутових відходів займають 7,4 тис. гектарів. Приблизно стільки ж - незаконні. Експерти порахували, що їх загальна площа дорівнює площі Кіпру. Як не тільки позбавитися від цього сміття, але ще й навчитися отримувати з нього користь, ForUm дізнавався на найбільшому в Україні заводі з переробки сміття «Укреко» ДП «Укрекоресурси» у Києві.
До чого техніка дійшла
Екскурсію для нас проводив керівник виробничого комплексу «Техно-сервіс» ДП «Укрекоресурси» Олександр Боднарашек. Він розповів, що «Укреко» був створений у рамках проекту Міністерства екології України «Долина зелених інновацій», і працює лише півроку. Такий же завод нещодавно здали в експлуатацію у Дніпропетровську, а нині розробляється проект для Алушти.
За словами Боднарашека, за рік їхнє підприємство може відсортувати до 65 тис. тонн сміття, і це при завантаженні в одну зміну. На виробництві зараз задіяно близько 40 робітників, ще 15 працюють в офісі. На підприємстві використовується техніка як українських, так і зарубіжних виробників. Зокрема, сама сміттєсортувальна лінія, за винятком преса, повністю виготовлена в Україні. А ось машини, що доставляють змішане і роздільне сміття на переробку, - імпортні.
«Пластик різних кольорів і цінується по-різному. Найдорожчий - безбарвний, а найдешевший - пластик-мікс, різнокольоровий», - пояснює начальник служби маркетингу ДП «Укрекоресурси» Ольга Дробишева.
«Це вже вторинна сировина, готова до продажу», - розповідає Ольга.
Технологія немудра, але вимагає точних розрахунків і діагностики.
«Ми пробурюємо свердловину на глибину 15-18 метрів, вставляємо в неї перфоровану трубу, приєднану до наших криниць, що ведуть в загальну систему. Там через фільтри і насос екстракт подається в саму установку», - розповідає інженер.
Але перед тим як запустити і налагодити всю систему, перевіряється, скільки кожна зі свердловин дає метану, кисню і т.д. Для цього Інститут газу робить спеціальну діагностику, розраховуючи, на якій території можна бурити свердловини, скільки газу з них можна отримати і на скільки його вистачить.
За словами Олега Богдана, зараз на території полігону створено 50 свердловин. Буріння кожної займає близько двох днів. Всі вони в сукупності дозволяють виробляти до 1 мегавата електроенергії на годину.
Сміття як національне багатство
Експерти розповіли нам, що зараз в Україні дуже мало підприємств, які займаються сортуванням і переробкою сміття (ті, що є, переважно дрібні, приватні), хоча попит на вторинну сировину в країні досить великий. Як би іронічно це не звучало, але Україна навіть закуповує сміття за кордоном. Що ж заважає нам отримувати користь з власного сміття?
Тут є кілька аспектів.
Перший. Існує думка, що підприємства з сортування сміття невигідні. Наприклад, за словами керівника відділу логістики компанії «АВЕ-Львів» Андрія Слонського, сьогодні підприємці не хочуть братися за створення компаній з утилізації та переробки сміття.
По-перше, для того щоб займатися переробкою, потрібні відповідні ліцензії на кожен вид відходів.
По-друге, таке підприємство принесе доходи далеко не відразу.
А по-третє, такі підприємства знаходяться під особливим контролем санітарно-епідеміологічних та екологічних служб, що, звичайно, позначається на кількості перевірок .
Керівництво «Укреко» навпаки, запевняє, що окупність їхнього заводу при повному завантаженні в одну зміну відбудеться за 3-4 роки. Там кажуть, що попит на сміття є: «Покупців досить багато, оскільки вторинна сировина обходиться набагато дешевше, ніж виробництво нової», - розповідає Олександр Боднарашек. Ціна переробленого сміття теж немаленька, так що продавати його вигідно. Наприклад, «Укреко» за місяць обробляє 750 тонн сміття, з якого відбирається для реалізації 200-250 тонн корисного екстракту. За словами Боднарашека, одна тонна вибраного сорту сміття коштує в середньому від 1200 до 1300 гривень, залежно від морфології (морфологією називають матеріал відходів. - Ред.), причому найбільше на сміттєвому ринку цінуються прозорі пластикові пляшки. Тонна такого сміття коштує понад 5,5 тисяч гривень. А найдешевше продавати відсортований папір - трохи менше тисячі гривень за тонну.
Другий аспект. Будівництву таких підприємств перешкоджають місцеві власті. Як розповіла Ольга Дробишева, глобально існує всеукраїнський курс на збільшення кількості сміттєпереробних заводів. Фактично ж місцевих бюрократів дуже важко зобов'язати виділити площу під будівництво таких заводів, вони в цьому не зацікавлені.
Сортування по-українськи
Зараз в Україні прийнято систему сортування відходів на два види: вологі і сухі. Таким чином, все, що необхідно, - це розділяти у себе вдома сміття органічне і неорганічне, і виносити його в такому вигляді в сміттєві баки. Це не тільки дозволить запобігти перетворенню України на величезне звалище, а й здешевить вивезення сміття, тому що підприємствам набагато зручніше і вигідніше переробляти розсортоване сміття.
Поки що розділяти відходи на вологі і сухі - це той мінімум, який може підвищити «сміттєву культуру» в країні. Але українцям є до чого прагнути. Наприклад, у Китаї прийнято навіть мити сміття перед викиданням, а в Європі технології сортування і переробки сміття діють так ефективно, що там навіть зайнялися відкопуванням і переробкою закритих сміттєвих полігонів. Але поки в Європі переробляють старі сміттєві поховання, українцям потрібно навчитися справлятися хоча б з тим сміттям, яке виробляється щодня.
Катерина Сухоплещенко, фото Максима Требухова,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
