Народні депутати кожен пленарний день ризикують своїм життям. Принаймні, в цьому впевнені деякі з них, і вже попросили голову парламенту Володимира Рибака врятувати їх від загрози, що нависла, в особі журналістів і фотокореспондентів, що працюють в ложі ЗМІ - на балконі зали засідань парламенту. Наскільки серйозні ризики для депутатів з боку журналістів, розбирався ForUm.
Депутатам давно не подобалося, що в сесійній залі за ними спостерігають: хід голосування фіксують, смс-ки читають, інші особисті та корпоративні секрети розкривають. Але офіційно поки з цим боротися не намагалися. Так було до пленарного засідання 19 вересня п.р., в ході якого, під час обговорення одного із законопроектів, народний депутат від Партії регіонів Олександр Стоян (у минулому один з профспілкових лідерів країни) попросив голову Верховної Ради гарантувати забезпечення техніки безпеки: «Подивіться наверх - над нами висять великі фотоапарати. Зовсім недавно впала насадка і мало не поранила мого колегу Володимира Вечерка... Але я прошу захистити депутатів, встановивши нагорі екрани, і дати нам можливість працювати. Це техніка безпеки».
Парламентські журналісти спробували розпитати Стояна, коли ж мають поставити щит, який захистить їх від ЗМІ, та від «очної ставки» з підозрюваними його врятували колеги. Регіонал Владислав Лук'янов спробував відбутися жартами: «Ми захищаємо журналістів! Це щоб ніхто не стрибнув знизу і не покусав працівників ЗМІ». Стоян же спішно додав: «Ми захищаємо журналістів. Щоб вони не випали»...
Відповідь за ініціативу регіоналів перед ЗМІ довелося тримати голові фракції ПР Олександру Єфремову. Після його брифінгу стало зрозуміло, що журналістів намагаються вберегти не лише від укусів і падінь, але і від тюремного терміну. «Я не хочу, щоб хтось із вас (журналістів. - Ред.) потрапив під кримінальну відповідальність. Щодня до мене звертаються депутати, які бояться, що їм на голову звалиться або фотоапарат, або камера, тому я б попросив вас, колеги, бути більш поважними до людей, з якими ви безпосередньо працюєте, і не піддавати їх життя в прямому сенсі слова ризикам. Адже якщо це відбудеться, то хтось буде відповідальним за цю справу, хоч і не хочеться, а людина, яка сидить внизу, може постраждати», - сказав він. Єфремов запевнив, що, незважаючи ні на що, журналістів з їхнього робочого місця у ВР не виженуть: «Все гаразд, змін бути не може».
На перший погляд, інцидент був вичерпаний. Поговорили, переварили, і будемо жити дружно. Але ж ні! Наступного дня регіонали знову попросили Рибака захистити їх не тільки від падіння предметів з балкона, а й... від стеження: Ярослав Сухий підкреслив, що в попередніх скликаннях були нормальні умови, і ніхто не підслуховував, і не підглядав, ніхто фотоапарати та об'єктиви на перила балкона не виставляв... І попросив секретаріат Верховної Ради: «Або ми відновимо нормальні людські домовленості, і секретаріат реагуватиме на роботу фотокорів, або слід встановити якесь захисне обладнання, як у всіх країнах світу».
Здавалося б, якщо регіонали вирішили навести порядок у роботі преси - опозиція отримує всі козирі: можна і ЗМІ захистити, і в Інформпотік потрапити, і електорату сподобатися. І посипалися заяви «проти». Голова Комітету з питань свободи слова та інформації, член фракції «Батьківщина» Микола Томенко через прес-службу порадив, як уникнути «стеження»: працювати над законопроектами, а не скидати смс-ки коханкам, вибирати в Інтернеті автомобілі або інші аксесуари багатого життя.
Правда, мінятися місцями у сесійній залі з більшістю ніхто не захотів. І офіційно в сесійній залі парламенту ніхто не виступив. А ризик того, що секретаріату ВР доведеться вирішувати питання безпеки нардепів на робочому місці, залишився. До того ж це додаткові витрати з бюджету: скло зараз дороге, а балкон для журналістів великий. Варто подумати, як заощадити.
Перший варіант від журналістів - найбільш бюджетний.
А ) Голови обранців захистити касками. Це не тільки безпека, але ще й «форма одягу», адже регіонали та їхні сусіди по залу комуністи досі в костюмах на роботу ходять, тоді як всі решта в «корпоративному» одязі - хто в червоному светрі, хто у вишиванці, а хто і в футболці із зображенням лідера.
Б ) Забезпечити кожне робоче місце великою парасолькою, щоб у разі необхідності, наприклад, відправити смс-ку, подивитися картинки або влаштувати невеликий фуршет, можна було б сховатися від «стеження».
Другий бюджетний варіант - встановити в сесійній залі потужний прожектор, захистившись, таким чином, від «тих, хто перехилився через перила», силою світла.
Якщо все таки депутати вирішили убезпечитися, побудувавши на балконі журналістів ЩОСЬ, то тут допоможе старий і перевірений спосіб: «егоза». Цей колючий дріт застосовується як інженерна охоронна споруда на режимних об'єктах і територіях, промислових підприємствах, об'єктах державної важливості самостійно або в комплексі з іншими системами охорони периметрів. І, як стверджують її виробники, «егоза» може як відлякати, так і перешкодити. Це знають навіть діти, і в сад з таким дротом на паркані не полізуть.
Але це, звичайно, як скажуть нардепи, «недоречне кепкування». А відгороджуватися від ЗМІ у всіх сенсах недоцільно, адже за більш ніж два десятки років існування ВРУ випадків падіння важких предметів або людей з балкона преси не було.
Як розповів ForUm'у нардеп кількох скликань Тарас Чорновіл, з ложі преси один раз розкидалися листівки з вимогою знайти Георгія Гонгадзе. Ще один - елемент від об'єктива фотоапарата, вагою грамів двадцять, впав на депутата - регіонала Володимира Вечерка, який тоді ж засвідчив, що ніякого збитку йому завдано не було.
«Якщо вони такі лякливі, навіщо йшли в депутати? У сесійній залі від колег можна міцно отримати по голові. І небезпечно не під балконом, а біля трибуни. Всі ці страхи носять двоїстий характер. По-перше, не хочуть, щоб фотографували, чим вони займаються у робочий час. По-друге, вони вже можуть боятися, що не журналісти, а хтось з колег підніметься і чимось запустить», - сказав він. Чорновіл також зазначив, що якщо загороджувати балкон, то не журналістський, а гостьовий. Причому насправді скористатися досвідом, наприклад, Австралії, де в парламентську гостьову можуть увійти люди з вулиці і подивитися, чим там займаються їхні обранці.
І справді, ніхто не пам'ятає, щоб журналіст травмував депутата. У той час як, наприклад , яєчно-димову битву 27 квітня 2010-го, або нічне розблокування парламенту в грудні того ж 2010-го, з постраждалими та госпіталізованими, досі пам'ятаються. Не забути також «суперечку» від 18 травня 2011 року, коли в залі Верховної Ради України сталася бійка між народним депутатом Олегом Ляшком і першим віце-спікером Адамом Мартинюком. Потім були ще бійки масштабами дрібнішими, в ході яких депутати штовхалися, обзивалися й обливалися водою. І можна не сумніватися, що заворушення в залі повторяться.
Але! Під «ковпаком» у журналістів народні обранці напевно мутузитимуть один одного упівсили.
Юлія Артамощенко,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом