У деяких дітей школа викликає страх і паніку. Їх не заманиш туди ні яскравими зошитами, ні різнокольоровими олівцями. Школа для них - це вічні сварки з однокласниками, нудні уроки, грізні вчителі. Як батькам підтримати своїх чад у вирішенні шкільних проблем, ForUm'у розповіла дитячий психолог Ірина Свириденко.
Я боюся свого вчителя!
У всіх є свої страхи: хтось боїться темряви, хтось літати, хтось різних комашок, а хтось - свого вчителя.
«Якось Діма повернувся додому зі сльозами на очах і заявив: «Я більше не ходитиму до школи», - розповідає мама дев'ятирічного школяра. «Раніше ніколи такого не було. Ходив до школи із задоволенням. Виявилося, що вчителька на нього накричала за погану поведінку на перерві. І тепер він її боїться, вранці плаче і просить залишити його вдома. Не раз траплялося, що ніяковів навіть відпроситися з уроку до лікаря або в туалет. Хоча, вчитель строгий, але не злий. До всіх дітей ставиться добре».
За словами психолога, проблема може бути перебільшена через дитячу вразливість. Але залишати без уваги подібну ситуацію не можна.
«Батькам слід дізнатися у вчителя, що ж все-таки трапилося. Можливо, дитина не стільки злякалася, скільки образилася на «незрозумілу» поведінку вчителя (крик – раніше доброго дорослого). Потрібно з'ясувати, чи знає вчитель про небажання учня ходити до школи? Чи була між ними розмова про те, що трапилося?», - рекомендує психолог.
Дуже важливо, щоб після з'ясування обставин, що склалися між дитиною і вчителем, встановилися довірчі відношення. «У початковій школі педагог має велике значення для дитини. Іноді вчительський авторитет набагато більший, ніж навіть батьківський. Тому необхідно, щоб педагог налагодив контакт з дитиною», - розповідає Ірина.
Батькам же варто поговорити зі своїм чадом. «Обов'язково потрібно донести до дитини, що вчитель не хотів його образити, просто у класі багато дітей, а він за всіх відповідає і переживає. Таким чином, дитина повинна позбутися прихованої образи на свого педагога», - підкреслює психолог.
Не товстий, а вгодований
Всі ми люди, і у кожного свої особливості. Тільки одні перетворюють недоліки на переваги, а інші протягом усього життя борються з ними і картають себе за недосконалість.
«Оля навчається в шостому класі. Точніше, не вчиться, а відбуває уроки, як покарання. А все через те, що вона повненька, і «доброзичливі» однокласники вигадали їй купу образливих прізвиськ. Навіть вчитель фізкультури дозволяє собі шпильки на її адресу. Що робити в такій ситуації - міняти школу?», - скаржиться мама дівчинки.
«Переведення дитини в іншу школу - не вихід. Адже не виключено, що і там дівчинку обзиватимуть», - вважає психолог Ірина.
За її словами, необхідна робота над самооцінкою дитини. Адже, як правило, першопричиною того, що дитину дражнять, є невпевненість у собі.
Дівчинка повинна навчитися ігнорувати кривдників, стати «непробивною», щоб клички перестали бути її слабким місцем. «Людина не може подобатися всім. Будь-хто знову може знайти черговий недолік. Тому потрібно почати любити себе і сприймати таким, як є», - радить Ірина.
Основне завдання батьків, на думку психолога, прищепити дитині впевненість у собі. «Перш за все, мами і тата повинні вдома заборонити своєму чаду плакати через те, що його сьогодні дражнили. Батькам необхідно припинити вислуховувати дитячі скарги, навчити дитину висловлювати все кривдникові в обличчя. Це буде розвивати в ньому внутрішню силу» , - рекомендує психолог.
Варто звернути увагу і на те, що батькам у жодному разі не можна самостійно карати кривдників, дитину почнуть вважати ябедою.
Що стосується вчителя, то шпильки з його боку неприпустимі. «Це говорить про його некомпетентність. Педагогічні прийоми вчителя повинні стати предметом серйозного розгляду в школі. Вчитель фізкультури, навпаки, повинен допомагати дитині, підказувати комплекс фізичних вправ, виходячи з фізіологічних особливостей дівчинки і медичних показань», - пояснює Ірина.
Не хочу вчитися, а хочу женитися!
Нелюбов до навчання відома всім дорослим. Або майже всім. Схожа проблема актуальна і серед нинішніх школярів.
«Бажання вчитися різко пропало. Данило не може зрозуміти, навіщо йому це потрібно. Всі ці вирішення завдань, проведення експериментів з хімії, вивчення фізичних явищ», - скаржиться мама дев'ятикласника.
За словами психолога, така ситуація могла виникнути з багатьох причин. «Батькам, у першу чергу, потрібно з'ясувати першопричину відрази до занять. Якщо мотивація до навчання пропала через конфлікти, потрібно навчити підлітка їх вирішувати. Якщо ж школяр раптом втратив інтерес до навчання, не розуміючи, навіщо йому потрібні ті чи інші знання, тоді просто необхідно прив'язати навчальні предмети до життя. Знаходьте в усьому математику, хімію, фізику. Дивіться з ним його улюблені фільми мовою-оригіналу, це стимулює його вивчити іноземну мову», - радить Ірина.
У даному випадку не останню роль повинен зіграти і педагог. «На кожному уроці вчитель повинен мотивувати учнів, пояснювати, для чого йому потрібні ті чи інші знання та вміння, як і де він може застосувати їх у своєму житті. Одним з варіантів вирішення проблеми може стати профільна школа, де акцент робиться на предметах певного напряму. Але до того як що-небудь рекомендувати, потрібно з'ясувати професійну орієнтацію, життєві цілі, рівень домагань, емоційний стан школяра, і тільки після цього проводити корекційну роботу», - говорить вона.
Підсумовуючи, варто зазначити, що якщо у дитини виникають проблеми в школі, у жодному разі не можна їх ігнорувати і пускати вирішення на самоплив. Дорогі батьки і вчителі, не забувайте, що кожна дитина - це індивідуальність, а одна й та ж проблема може бути викликана абсолютно різними чинниками. Й усувати потрібно не проблему, а її причину.
Дирина Шварцман,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
610
