Микола Присяжнюк: Відносини України і Росії не можна назвати «торговельною війною»

Погодьтеся , коли з екранів телевізорів чи газетних шпальт розповідають про продовольчу політику або ж продовольчу безпеку країни , нас часто хвилює всього пара питань: чи буде картопля / борошно / м'ясо в магазинах і за якою ціною. На жаль , ми забуваємо , що сільське господарство - це ще й великий сегмент економіки . Успішний розвиток аграрного сектора не тільки сприяє забезпеченості внутрішнього споживача вітчизняним м'ясом або молоком , а й визначає місце країни на зовнішніх ринках , її здатність конкурувати на них і економічну стабільність держави в цілому.

Показники українського аграрного сектора в останні кілька років досить непогані і позитивно позначаються на ВВП країни. Хоча ідеалізувати ситуацію все ж не варто . Приміром , на зовнішніх ринках падає ціна зерна , а врожай тільки ранніх зернових в Україні склав 32 мільйони тонн. Свою лепту вносять також наріжні питання у торгових відносинах з Російською Федерацією.

Про те , як буде розвиватися ситуація на продовольчому ринку , які завдання ставить перед собою Мінагрополітики і чи варто боятися підвищення цін на продукти харчування у зв'язку з намірами України підписати з Європейським союзом Угоду про зону вільної торгівлі , ForUm запитав у міністра аграрної політики і продовольства України =Миколи Присяжнюка.=

- Миколо Володимировичу, у світлі останніх подій , перш за все, хотілося б поговорити про торговельні відносини України з Росією. Скажіть , чи планує Міністерство вводити додаткові перевірки або ж доповнювати перелік перевірених показників української продукції у зв'язку з «торговою війною» з РФ?

- На мій погляд , наші відносини ще не ввійшли у статус «торговельної війни». Я прихильник того , що будь-який товар , який відправляється на експорт у якусь країну , повинен відповідати її нормам , вимогам і технічним регламентам. Ми повинні це пам'ятати , розуміти і приймати.

Продовольчий ринок у кожній державі регулюється на законодавчому рівні. Існують методи того , як обмежити надходження продуктів харчування чи іншої сільськогосподарської продукції на внутрішній ринок. Кожна країна має право їх задіяти, не виходячи за рамки свого законодавства . І ми бачимо , як ці методи вміло застосовуються.

Що стосується контролю якості української продукції , то ми разом із європейськими інституціями перебуваємо на середній стадії введення в Україні систем HACCP . Це міжнародна система контролю якості продуктів харчування. Вона передбачає контроль , починаючи від виробника, від того , хто, наприклад , вирощує худобу на м'ясо , і закінчуючи магазином , у якому воно буде продаватися. Наприклад , у багатьох країнах за якість продуктів харчування відповідають торговельні мережі , відповідно, вони не беруть на реалізацію неякісні або сумнівної якості продукти.

Ми вже впроваджуємо дану систему контролю в Україні . Складно сказати , чи приживеться вона у нас повсюдно , але якщо ми хочемо виходити на зовнішні ринки , то доведеться постаратися. Підприємства , які будуть відправляти свою продукцію на експорт , зобов'язані будуть застосовувати систему HACCP .

У нас підготовлено законопроект щодо продовольчої безпеки , за якістю продуктів харчування. Думаю , в 2014 році ми впровадимо нову систему контролю. Це поки не означає , що після цього комерційно виходити на зовнішні ринки стане легше , але у нас з'являться вагомі аргументи щодо якості , які не дозволяють обмежувати присутність наших товарів в інших країнах.

Якщо говорити про нерегуляторні перешкоди, то від них не застрахований жоден вид продукції . У даному випадку потрібно враховувати структуру імпорту даної продукції в ту чи іншу країну і те , яку частку в ньому займає наш товар . Також потрібно враховувати , чи є в цій країні можливість або програма нарощування внутрішнього виробництва даної продукції. Але я все ж сподіваюся , що цей перелік продуктів харчування вже вичерпаний.

- Але гіпотетично продовження може статися?

- Може . У нас з Росією є зона вільної торгівлі , однак при цьому незрозуміло , на якій підставі у нас 300% мито на цукор і 200% - на карамель. Хто узгодив ці винятки? Розумієте , поки ми працюємо за принципом «правий той , у кого більше прав» ( усміхається. - Авт.).

- Коли планується допуск представників Росспоживнагляду на фабрики «Рошен» ?

- Українська сторона вже передала всі документи , виконала всі вимоги і домовленості . Сподіваюся , що найближчим часом делегація Росспоживнагляду таки приїде , щоб акредитувати українські лабораторії , яким вони будуть довіряти і послугами яких будуть користуватися. А також для того , щоб здійснити інспектування фабрик «Рошен». Російська сторона повідомила , що вже готова до даної процедури , але дату приїзду поки не назвала.

- Розкажіть детальніше про цю ініціативу і про те , який результат очікується у ході її реалізації?

- Програма вже розроблена. Відповідно до неї будуть працювати заготівельні автокрамниці , оснащені охолоджувачем , лабораторією , рукомийником для того , щоб можна було продавати молоко на розлив . Таким чином , ми піднімемо ціну для виробника і знизимо для споживача. Пілотний проект з реалізації цієї програми півтора року тому був введений у Волинській області. У той час як минулого року ціна на закупівлю на молоко у населення залишалася на критично низькому рівні і варіювала від 1 гривні 80 копійок до 2 гривень , там вона становила 3 гривні. Продавалося ж молоко не по 7-8 гривень , як у магазині , а по 5 гривень за літр.

З 1 жовтня ми починаємо реалізацію цього проекту в Києві. Київська адміністрація виділила нам 20 точок , де фермери будуть торгувати своєю продукцією. Крім молока, у таких автомагазинах можна буде купити овочі , м'ясні продукти. Вся ця продукція буде сертифікована .

- Моя відповідь буде категоричною - ціни не виростуть. З об'єктивних причин . Наш ринок вже після вступу до СОТ повністю лібералізовано - тут нам нічого боятися . Разом з тим , у нас відкриваються великі можливості для постачань продукції на європейський ринок. Згідно з прогнозами наших європейських аналітиків і Американської торговельної палати в Україні , які я підтримую , якщо Угода про зону вільної торгівлі з ЄС буде підписана , переробна харчова промисловість України стане інвестиційно набагато привабливішою . Тому що сировини ми виробляємо в 2-3 рази більше , ніж споживаємо . До того ж якість сировинної групи у нас на високому рівні.

Відповідно, ми не очікуємо припливу продуктів харчування в Україні . Ми все-таки розраховуємо на виробництво продуктів харчування у нас і відправку їх на експорт. Ось Китай виробляє товари широкого вжитку і експортує їх - так і ми станемо базою, де можна буде виробляти продукти харчування та експортувати їх.

- Відходячи від зовнішньоекономічних чинників , хотілося б також приділити увагу продовольчій ситуації на внутрішньому ринку. Цього року високий урожай зернових. Разом з тим у пресі постійно говорять про те , що рекордні врожаї це, швидше, погано , ніж добре - немає системи сучасних сховищ , спостерігається різкий обвал закупівельних цін при відсутності інтервенційних держзакупівель. Які заходи вживає Мінагрополітики для вирівнювання ситуації?

- Я не поділяю позицію стосовно того , що хороший урожай - негативне явище .

Високий урожай - це , перш за все , продовольча безпека , а також присутність на зовнішньому ринку. Може , сьогодні не ті заробітки і прибутковість , але ми зберігаємо ці ринки , нарощуємо експортний потенціал , закріплюємося на світових майданчиках , за які боролися 20 років і не могли освоїти. Ми стаємо надійними гравцями на ринку , законодавцями моди торгівлі зерном. Тепер потрібно по максимуму консолідуватися сільгоспвиробнику , зернотрейдеру , державі , інспекційним службам , залізниці і виходити на зовнішні ринки.

Подивіться, як інші держави захищають свої компанії на зовнішньому ринку. Якщо в Україні в іноземної компанії виникає якась проблема , посольство відразу пише ноту , посол зустрічається з нами. Ми повинні діяти так само , Міністерство закордонних справ в особі послів має захищати нас , допомагати і просувати. Ми сьогодні намагаємося спільно працювати на зовнішніх ринках. У нас немає іншого шляху. Країна , яка виробляє у рази більше сільськогосподарської продукції , ніж споживає , повинна боротися за зовнішні ринки.

Цього року зовнішній зерновий ринок більш непрогнозований , ніж раніше. Багато аналітиків говорять про те , що закупівельні ціни знижуються. Це і за фактом так . Як довго триватиме падіння , чи досягла ціна свого мінімуму - поки не може сказати ніхто , в тому числі біржі . Але для нас зараз головне - зберегти ті зовнішні ринки , на яких ми вже закріпилися , відкрити нові і вистояти в цій конкуренції .

- Які ринки на сьогоднішній день є найбільш пріоритетними і перспективними для України ?

- Є ринки ближні , далекі , перспективні і ті , які для нас недосяжні. Ми бачимо , що Венесуела - великий імпортер сільськогосподарської продукції , але вона практично недосяжна щодо конкуренції та логістики. Ми не поїдемо до Австралії , оскільки вона теж країна-експортер.

Україна - великий виробник сільськогосподарської продукції , а в майбутньому , після підписання Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС , ще й великий виробник продуктів харчування. Ми зможемо розширюватися як на Схід , так і на Захід. Наші традиційні ринки - країни СНД. Торік ми вже вийшли практично на позицію номер один для країн ЄС. Далі йде Причорноморський басейн і Близький Схід. Наша продукція присутня на півночі Африки і в країнах Перської затоки.

Є ще низка країн у полі досяжності: Китай , Південна Корея , Бангладеш , Індія , Японія . Вони для нас також перспективні, а ми там конкурентоспроможні. Міністерство визначило приблизно 30 перспективних країн , на ринки яких ми повинні вийти.

- Тут є свої особливості. Хлібна галузь, як і раніше, залишається однією ногою в економіці соціалістичної системи , а іншою намагається бути у ринковій . Посередині ще стоїть і держава, яка турбується про стабільну цінову ситуацію на внутрішньому ринку і на ринку хліба.

Крім того, тенденція існування хлібокомбінатів-гігантів , які забезпечують хлібом 3-4 області , практично нівелює конкуренцію . Є кілька областей , кожна із яких має , наприклад , 350 хлібопекарень різного об'єму і рівня продуктивності. Там губернатори говорять , що вони не турбуються з приводу цінової політики та якості хліба , оскільки виробники конкурують між собою.

А є регіони , де розташовані хлібозаводи-монстри , які, як і раніше, працюють на старому обладнанні - у них висока собівартість хліба. У готовій буханці хліба тільки 30 % - це складова сільгосппродукції. Решта - сукупність вартості енергоносіїв та іншого.

- Ще років 5-7 тому яловичина була дешевше свинини. Через це її купували частіше. Чому ситуація змінилася і зараз, приміром , той же яловичий биток коштує близько 62 грн , у той час як свинячий - 60 грн за кілограм ? Що робить Міністерство , щоб ціни на ці два види м'яса хоча б зрівнялися?

У першу чергу , це питання сформувалаоя протягом останніх кількох років культури споживання . Адже наші співвітчизники віддають перевагу більш традиційним свинині та птиці. Але останнім часом Міністерство ініціювало низку заходів , завдяки яким поголів'я ВРХ і виробництво яловичини зростає. Далі наше завдання, через низьке споживання в країні, сприяти експорту ВРХ , зокрема, бичків.

Адже багато країн , особливо Перської затоки , везуть з усього світу ВРХ , баранів і вже на місці надають своєму споживачеві свіже м'ясо . Ми теж підемо цим шляхом і на законодавчому рівні знизимо експортні мита на живу вагу баранів і бичків на 20%.

- На Ваш погляд , Верховна Рада підтримає цю ініціативу?

- У нас була зустріч в аграрному комітеті , ми знайшли там повне розуміння. Також я зустрічався з низкою депутатів. Вважаю , що підтримає , тому що це дасть ще одну можливість для розвитку м'ясного тваринництва.

- З 24 липня українським птахівникам дозволили постачати свою продукцію в ЄС. Чи є вже якісь відомості про те , наскільки успішно проходить освоєння нового ринку ?

- На сьогоднішній день наші виробники м'яса птиці готуються до експорту своєї продукції. Зараз узгоджуються умови , підписуються контракти . Але в цілому галузь птахівництва має позитивну динаміку. І ми сподіваємося , що цього року виробимо близько 1 млн 200 тис. тонн м'яса птиці. Ще у 2010 році ми імпортували близько 300 тис. тонн м'яса птиці , в нинішньому році імпорт складе близько 80 тис. тонн. До того ж у 2010 році ми ще нічого не експортували , а в поточному експортуємо близько 100 тис. тонн. Тобто ця продукція слідом за зерном, олією , сирами та іншими видами продукції стає експортно орієнтованою.

- На початку вересня в Україні завжди йде заготівля пізніх сортів картоплі. Цього року заготівельним роботам сильно завадили дощі , які йшли всю першу декаду вересня практично по всій Україні . Як це позначиться на наявності в магазинах та на ціні картоплі взимку?

- У середньому в Україні збирається від 20 до 22 млн тонн картоплі на рік. Споживання в їжу - 6 млн тонн. Розумієте , який баланс запасу? Тому ніяких проблем з картоплею ми не прогнозуємо .

На ціновій політиці це ніяк не позначиться. Ви знаєте , що в попередні роки ціни на картоплю були низькі . Цього року вони більш-менш вирівнялися і влаштовують як споживача , так і виробника.

Але перед нами стоїть інше завдання - організовувати заготівельні кооперативи , щоб формувати торгові промислові партії і виходити на зовнішній ринок , а також замінити сорти картоплі у приватному секторі.

- На сьогоднішній день у багатьох регіонах країни можна спостерігати , як по-варварськи використовуються сільськогосподарські землі: не дотримуються сівозміни , роками на одних і тих же полях вирощуються технічні культури , вноситься багато гербіцидів і добрив. Як можна змінити ситуацію, що склалася?

- Тут необхідно виправляти негативні наслідки ринкової економіки . Всі говорять , що земля - ​​ це товар. Але якщо за економічною термінологією ми називаємо її товаром , тоді варто додати , що це товар з додатковими зобов'язаннями. Її власник повинен дотримуватися технології , зберігати родючість . У нас проводиться серйозна дискусія з агрохолдингами , які доводять , що система сівозміни - це неправильно і суперечить принципам економіки . Ми дискутуємо вже два роки. Але думаю , що Міністерство знайшло модель , яка все-таки змусить тих , хто обробляє землю , бути відповідальними за збереження її родючості.

- Що це за модель?

- Останній моніторинг родючості землі в нашій країні проводився в 1957 році. З тих пір ніхто не робив загальнонаціонального моніторингу сільськогосподарських земель. Зараз Академія наук (Національна академія аграрних наук - ред.) разом з Інститутом родючості розробляє національну програму.

Вже практично готовий законопроект про родючість землі . На першому етапі ми не вимагатимемо сівозміну , але будемо домагатися збереження родючості землі.
Орендар , який бере в оренду землю у власника, повинен зберегти її якість. Ми будемо наполягати на тому , що якщо ти сієш соняшник , то повинен підвищувати врожайність , а не площі. Ми не можемо сьогодні миритися з тим , що отримуємо 9 центнерів соняшнику з гектара. Повинно бути мінімум 18-20 .

Законопроектом передбачено штрафи , які ми зараз погоджуємо .
І все ж ми налаштовані на лояльні принципи . Я особисто вважаю , що після того , як ми 20 років поспіль дозволяли виснажувати землю , не можемо через день після прийняття закону вимагати , щоб земля була приведена в ідеальний стан . Але вимагати поступового планового повернення до колишніх показників родючості ми будемо. Настають і попередження, і штрафи. Ми будемо рекомендувати власнику земельного паю розривати договори з орендарем , який виснажує землю.

- В усьому світі основою агроіндустрії є дрібні фермери. Про них держава піклується в першу чергу. У Європі вони сперечаються навіть з керівництвом Євросоюзу , виливаючи молоко на дорогу , якщо їх не влаштовують запропоновані умови . У той же час українські ЗМІ постійно пишуть про труднощі , з якими стикаються наші невеликі господарства . На Ваш погляд , як живеться сьогодні українському фермеру і як його можна підтримати?

- Не може село бути в порядку , якщо не в порядку економіка . Для сільського жителя головним стимулом для проживання у селі є робота . У нас фермер виявився посередині між приватним виробництвом , присадибним господарством і агрохолдингом . Дивлячись на рівень соціального розвитку , фермер , звичайно ж , хоче прийти до другої моделі і потихеньку розвивається у виробника вище середнього.

Сьогодні закон про фермерство досить лояльний . Але наскільки передбачені в ньому заходи виявляться ефективними , я поки сказати не можу.

 

Також необхідно створити економічну платформу для збереження і розвитку українського села з використанням не тільки землі , але і природних ресурсів , корисних копалин , територіального розташування , традицій і людських можливостей.

- Чи планується відродження сільського господарства на землях, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС?

- Ми зараз ведемо цю роботу. В Іванківський район Київської області вже прийшли інвестори. Можливо , через 5-6 років ці землі будуть оброблятися . Тим більше , згідно з результатами аналізу , вони вже самоочиститься і придатні до використання. Особливо для виробництва на них технічних культур.