- Добрий день, хочу поїхати на тиждень до Криму, а квитків у касі немає... Чи не допоможете?

- На який поїзд і дату потрібні квитки?

- Поїзд №12 Київ - Сімферополь, на 21 червня.

- Зачекайте хвилинку... Та, на жаль, квитків на цю дату вже немає. 16 червня, 40-й поїзд підійде?

- Ні, треба виїхати саме 21-го і саме зазначеним потягом.

- Ми пошукаємо і зв'яжемося з вами...

Так закінчився п'ятий за рахунком дзвінок за інтернет-оголошенням приблизно такого змісту: «Дістану квитки на потяги по Україні: будь-який потяг, будь-яка дата...» Попередні чотири розмови з квитковими дилерами майже нічим не відрізнялися від останнього.

Минуло два дні, і стало зрозуміло, що ніхто нам так і не передзвонить. Не гаючи надії, їдемо на київський Центральний залізничний вокзал – вже там ми точно знайдемо злісних спекулянтів квитками. Але знову розчарування: ми більше години були поблизу квиткових кас, але до нас не підійшов жоден із так званих квиткових «бариг».

Що ж трапилося? Перекупники продали всі квитки? Бізнес став не вигідний чи неможливий? А може, перекупники – це міф?

Щоб отримати відповідь, ми вирішили спробувати на час стати спекулянтами і допомогти людям виїхати, наприклад, до Криму.

Існує безліч легенд про те, як працюють перекупники квитків. На перший погляд, всі ці історії логічні і прості. Але тільки на перший погляд.

Легенда 1. З пекулянти on-line

Перша легенда – on-line-спекулянти. Для того, щоб запрацювала схема і люди були готові купувати квиток з рук, переплачуючи 200, а то й 300 гривень за квиток, спочатку створюється штучний дефіцит за допомогою помилкового бронювання квитків на найпопулярніші напрями через мережеві ресурси.

Послугу резервування квитків надає практично будь-який онлайн-сервіс, який спеціалізується на продажу квитків.

Що ж, спробуємо зарезервувати всі квитки, які залишилися на один із найпопулярніших у літній період потяг №12 за маршрутом Київ - Сімферополь. Для експерименту скористаємося сервісом Укрзалізниці Помилка! Неприпустимий об'єкт гіперпосилання.

Отже, резервуємо всі місця, які залишилися у поїзді на п'ятницю - день пікової міграції населення столиці до сонячних берегів Криму.

Система за один раз дозволяє резервувати або купувати не більше восьми квитків. Резервуємо вісім місць на одне прізвище, відправляємо у кошик ... і тут – перша палиця в колесо: система вимагає погодитися з договором публічної оферти та оплатити 136 грн. за резервування (17 грн. за місце). При цьому резерв буде триматися всього лише три дні.

Враховуючи, що приблизно 80% населення України користується залізничним транспортом і воліє купувати квитки заздалегідь (а точніше, за 45 днів до відправлення потяга), то перекупникові доведеться несолодко. Для створення штучного дефіциту йому потрібно викладати по 136 грн. за вісім місць (за весь поїзд – майже 11 тис. грн. залежно від кількості місць) кожні три дні, поки не розкуплять квитки на інші, менш популярні поїзди, і можна буде продати резерв.

Інші інтернет-системи так само нещадні перед спекулянтами і знімають гроші за резерв. Таким чином, будемо вважати, що перша легенда зруйнована.

Легенда 2. Резервування за телефоном

Резервування та замовлення квитків за телефоном – послуга, яка не потребує додаткових витрат, на перший погляд, могла би стати ідеальним помічником спекулянту.

Здавалося б, усе дуже просто: набираємо номер, замовляємо кілька квитків, і так багато разів поспіль, поки не зарезервуємо всі місця у поїзді.

Але після спроби реалізувати цю технологію на практиці ми зіткнулися з проблемою. Система «Резервування та доставка квитків» передбачає резервування квитків на прізвище та ім'я особи, яка здійснюватиме поїздку (до речі, в on-line-системах діє аналогічне правило). І як же нам, початківцям-перекупникам, дізнатися, хто стане нашим клієнтом і на кого потрібно оформити квиток? Адже переоформити згодом квиток на інше прізвище теж неможливо.

Тут стає очевидним, з якою метою Укрзалізницею були запроваджені «скандальні» іменні квитки і хто саме мав протестувати проти них найголосніше...

Легенда 3. Спекулянт – друг касира

Але ми не здавалися і згадали третю легенду: «Спекулянт – найкращий друг касира». Замовивши один квиток на ім'я та прізвище автора матеріалу, ми помчали викуповувати проїзний документ на вокзал з метою подальшого перепродажу.

У ролі перекупника на вокзал відправився автор статті, а на роль туриста, який ніяк не може купити квитки до Криму і готовий віддати будь-які гроші, аби тільки викупатися у Чорному морі, зголосився друг редакції. Ми вирішили більше нікого не задіювати і не обманювати громадян, які нічого не підозрюють.

Прямуємо до каси № 5 – саме тут викуповуються зарезервовані квитки. Відстоявши невелику – за вокзальним мірками – чергу, називаю дані (прізвище і поїзд), на які був зарезервований квиток, і тут же видаю касиру тужливу історію про раптову зміну планів. Прошу переоформити квиток на прізвище мого товариша, який стоїть у сторонці з рюкзаком на спині.

Касир, посилаючись на правила, відмовляється оформляти квиток на будь-які дані, крім тих, які були вказані спочатку.

Після кількох хвилин моїх аргументів «за», а касира «проти», у черзі, що зібралася у мене за спиною, вже були чутні нотки обурення. «Гей, чоловік, давай швидше, я на поїзд спізнюся через тебе», - вигукнув хтось низьким голосом. У цей момент, просунувши у віконце 50 грн., я вже було пішов на авантюру, описану у кримінальному кодексі України як «хабар посадовій особі». Касир, відмовляючись від грошей, підняла телефонну трубку – і вже через кілька секунд до мене підбігла фактурна жінка з наполегливою вимогою купити квиток у відповідності з правилами або ж не створювати чергу і піти геть. Я не став перечити дамі і придбав квиток на своє прізвище.

Легенда 4. Провідники – свої люди

До відправлення потяга залишається півгодини. Покладаємо наші останні надії на провідника.

Підійшовши до потрібного вагону, я спробував домовитися з провідником і все-таки посадити на потяг свого друга. На що отримав однозначну відповідь: «Ні, хлопці, я можу залишитися без роботи. У нас з цим строго».

Так от руйнуються всі легенди про квиткових перекупників, про їхню всемогутність і всесилля. Ну, а ваш вірний слуга сидів у поїзді і думав: вже якщо моєму товаришеві не судилося цього разу побачити морський захід сонця, то завдяки новим «скандальним» правилами на залізниці його зможу побачити я...

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

570