Перський присмак України

Для багатьох простих українців Іран - це страшилки про ісламський режим і безправних жінок. Так, режим справді ісламський, країна живе за законами шаріату, але при цьому дуже гостинна, багатогранна і цікава. Крім того, Іран є одним з помітних зовнішньоторговельних партнерів України. Є й низка довгострокових спільних інвестиційних проектів, які роблять нашу країну шанованою і відомою як в Ірані, так і на всьому Близькому і Середньому Сході.

Головні проекти

Насамперед згадується спільне виробництво літаків Ан-140, створене у 2001 р. у великому місті Ісфахан на заводі HESA. Витоки проекту лежать на початку 1990-х, коли Тегеран ухвалив рішення розпочати власний випуск авіатехніки і в 1994 р. оголосив міжнародний тендер на кращий проект у цій сфері та комплекс послуг, пов'язаних з його реалізацією. Директор Іранської організації авіапромисловості (ІОАП) Хассан Парване зазначає ForUm`у, що тоді в конкурентній боротьбі з фірмами Росії, Німеччини, Франції, Британії, Бельгії та Іспанії переміг консорціум підприємств, що представляють український авіапром. Контракт про спільне виготовлення, проектування й передачу технологій щодо Ан-140 між АНТК ім. Антонова (Київ), Харківським авіазаводом і HESA був підписаний у 1995 р. А перший серійний літак, який був зібраний на HESA й отримав позначення «ІрАн-140», піднявся в повітря на початку 2001 р. З 2001 по 2012-й вироблено близько 15 лайнерів , а до 2015 р. всього має бути зібрано 30.

Подібна співпраця можлива у майбутньому і щодо пасажирських регіональних реактивних моделей Ан-148/158. У ІОАП повідомляють, що близькі до завершення оформлення домовленостей з Києвом про спільний випуск подібних літаків у Ісфахані. За словами Парване, збірка може початися вже цього року. Рамковий контракт щодо Ан-158 підписано у 2011 р., загальна вартість довгострокової (терміном до 20 років) програми повинна скласти $2,4 млрд, вона передбачає постачання іранцям 16-ти машин і збірку ще 64-х в Ірані.

Та авіапромом співпраця не обмежується. Вітчизняні фахівці беруть активну участь у будівництві першої іранської АЕС потужністю 1 ГВт у м. Бушер на берегах Перської затоки. Головний підрядник проекту - РФ, проте з приблизно 3200 зайнятих у ньому осіб 70-75% - це українці, які працюють на російські компанії, констатують експерти. Зведення об'єкта завершується, і це буде перша атомна електростанція не тільки в Ірані, але і на всьому Близькому Сході, зазначає глава Організації з атомної енергії Ірану Ферейдун Аббасі. Він додає, що Тегеран «запропонував деяким країнам інвестувати в нові АЕС на своїй території і потім спільно продавати електрику, яку одержуватиме. Ми й самі зацікавлені бути інвестором подібних об'єктів в інших країнах, щоб накопичити ще більше досвіду в атомній енергетиці. І Україна теж може взяти участь у таких проектах, адже у нас вже є багаторічний досвід кооперації».

Куди розвиватися

Не дивно, що у 2012 р. наша країна поставила Ірану атомного та суміжного обладнання майже на $200 млн, повідомляє економіст Віталій Кулик. Це відразу на 46% більше, ніж роком раніше, і це 17% від усього нашого товарного експорту до Ірану у вартісному вираженні, який торік зріс на 3,3% до $1165 млн. Причому підгрупа 84 УКТ ЗЕД, куди входить ядерно-енергетичне обладнання, посіла 3-е місце в структурі експорту до Ірану (після зернових та жирів з оліями). Землі Персії багато в чому непридатні для землеробства, і вітчизняний АПК має великий потенціал експорту в Іран, тим більше що внутрішнє споживання тут поступово зростає.

Інший напрям експорту – металопродукція. У 2012 р. українські постачальники продали її іранцям майже на $90 млн. Сума порівняно невелика, але не будемо забувати, що торгівля з Іраном обмежена міжнародними санкціями, і торговим партнерам доводиться шукати шляхи подолання бар'єрів. «Успіхи металоекспорту в цю країну більш похвальні з урахуванням того, що швидко розвивається її внутрішня металургія: так, за минулий ісламський календарний рік (який завершився 20 березня) національна виплавка сталі збільшилася на 5,7%, майже до 15 млн т».

Для порівняння, іранський імпорт в Україну у 2012 р. склав $67,4 млн, хоч це і означає зростання на 45%. Аналітики солідарні в тому, що настільки невеликий обсяг також пов'язаний з міжнародними санкціями, і що у наших країн значні можливості для взаємного товарообігу. Це стосується не тільки промислової сировини та аграрної продукції, а й, скажімо, фармацевтичного сектору, який займає 15% у структурі імпорту; одягу-взуття, які в Ірані виробляються широко і досить якісно; ​​а також знаменитих перських килимів і виробів народних ремесел. Чого вартий лише надзвичайно красивий посуд найрізноманітнішого призначення, кольорів і форм...

Завозяться на вітчизняний ринок і автомашини Saipa. За словами директора департаменту торгівлі з країнами Європи та Америки іранської Організації розвитку торгівлі Абдолхаміда Асадіяна, у 2012 р. їх поставки українським контрагентам підскочили майже втричі, до сукупного обсягу в $1,6 млн. Так, поки що це небагато, але Saipa - непогане бюджетне авто для тих, кому потрібна машина і важлива її вартість, вважає Кулик. А значить, інтерес до нього на нашому ринку в найближчі роки може зростати.

У цілому немає сумнівів, що обидві країни можуть розвивати і торгівлю, і спільні проекти. Так, в Ірані продовжують розвиватися залізниці, а в України є величезний досвід у цій сфері - як щодо розвитку мережі сполучення, так і щодо виготовлення рухомого складу. Крім того, в країні активно будується метро (у 6 найбільших містах), а в цій сфері у нас також накопичений великий досвід. З іншого боку, іранські дорожники будують чудові автомагістралі, у чому можна переконатися, проїхавши по країні. І тут, ймовірно, вони могли б поділитися досвідом з нашими фахівцями, зокрема, що стосується використання різних нафтопродуктів для зміцнення дорожнього полотна. Загалом, напрямів співпраці чимало, і їх можна розвивати для обопільної користі.

Андрій Боярунець,