З січня Ірландія на півроку перейняла на себе обов'язки головуючої країни Євросоюзу і опублікувала свій план роботи ЄС на майбутні 1,5 року, який підтримали наступні країни-голови Литва і Греція. Тим самим 100-сторінковий документ фактично визначає пріоритети розвитку об'єднання на 18 місяців; у тексті говориться, що одним із головних завдань ірландського головування стане виведення економіки із кризи та боротьба з безробіттям. У зовнішній політиці Ірландія буде підтримувати прийняття до Євросоюзу нових членів і зміцнення відносин з країнами-сусідами, а також сприятиме переговорам з США про зону вільної торгівлі.
Крім того, у плані йдеться про 7-річний бюджет ЄС, який ще не прийнятий. Навіть якщо лідери 27 країн-членів про нього домовляться, Дубліну потрібно домогтися схвалення документа Європарламентом. Що ж у цілому відбувається зараз в економіці Європи?
Дно пройдено
Незважаючи на все ще важку ситуацію з борговою кризою, експерти констатують загальне оздоровлення економічної обстановки. Так, єврокомісар з економіки і монетарної політики Оллі Рен говорить про значну розрядку напруженості. За його словами, небезпека розпаду єврозони минула, але «треба зберігати холоднокровність і продовжувати заявлені заходи, структурні реформи. Підтримати економічне зростання – першорядне завдання, консолідація державних фінансів повинна йти у попередньому темпі».
Цю точку зору підтверджує і відомий економіст Нуріель Рубіні, вважаючи, що за останні кілька місяців значно зменшився ризик виходу Греції із єврозони. Він зазначає, що боргова криза у єврозоні досягла чергового піку влітку 2012 р., коли вихід Греції здавався неминучим, а вартість позик для Іспанії та Італії стала рекордною. Але потім ризики ослабли, чому сприяло кілька чинників. Так, намітився тренд повернення загальної довіри інвесторів, пов'язаний з благотворним впливом програми «прямих монетарних операцій» (Outright Monetary Transactions, OMT), оголошеної Європейським центробанком у вересні-2012. Програма виявилася вкрай ефективною: вартість позик для Іспанії та Італії помітно впала. Ще одним позитивом став запуск нового формату єдиного фонду стабільності – Європейського стабілізаційного механізму (ESM).
Однак найважливішим плюсом Рубіні називає зміну позиції Німеччини щодо єврозони в цілому і щодо Греції зокрема. Тепер у Берліні розуміють, що, враховуючи тісні торговельно-фінансові зв'язки, дефолт однієї із периферійних держав відбився б і на всьому Євросоюзі, і конкретно на ФРН. Зокрема, німецькі власті перестали робити заяви про можливий вихід Греції із єврозони і підтримали виділення Афінам чергового пакету фінансової допомоги.
При цьому в агентстві Fitch Ratings підрахували, що у 2013 р. країнам Європи у сукупності буде потрібно 1,428 трлн євро різного фінансування, що на 7% менше показника-2011 і на 24% менше, ніж у 2012 р. А це означатиме скорочення загального обсягу державних позик вже третій рік поспіль і, отже, ослаблення боргової кризи. Наведена цифра охоплює не тільки зону євро, але і Британію, Данію, Ісландію, Швецію, Швейцарію. Чи не єдиною країною, якій у цьому році, навпаки, знадобиться більше грошей, залишається Іспанія: приблизно 200 млрд євро додаткових коштів. Потрібно більше фінансів й Ірландії, яка у минулому році повернулася на борговий ринок після майже 2-річної перерви.
Заради спільних цілей
Взагалі, багато аналітиків сходяться на думці, що боротьба з кризою згуртувала ЄС, і особливо це проявилося у 2012 р. Справа не тільки у фінансовій та бюджетній консолідації, а й у створенні атмосфери боротьби за спільну справу, проти спільних труднощів. Так, європейський економіст Соні Капур нагадує ForUm`у, що протягом року антикризові саміти країн-членів слідували один за іншим, і ще на початку грудня здавалося, що протиріччя між країнами досягли межі. Але остання зустріч глав держав і урядів продемонструвала, що вони готові спільними зусиллями долати кризу. «І це відчувається не тільки щодо самітів, але і у суспільній свідомості. На відміну від початку року, зараз практично ніхто не сперечається з тим, що треба зберегти всі країни у єврозоні, не допустивши її розвалу, навіть якщо це означає довгострокову фінансову допомогу економічно більш слабким країнам з боку сильних. У відповідь держави-боржники зобов'язані проводити реформи. Не дарма нещодавно у Брюсселі канцлер Німеччини Ангела Меркель сказала, що без таких зусиль Євросоюз програє у конкуренції з іншими світовими центрами сили. Минулий рік змусив європейців зрозуміти, що ми всі в одному човні», - акцентує фахівець.
А український економіст і політолог Віталій Кулик додає: було б добре, якби і в нашій країні боротьба з економічними труднощами призвела до подібного ефекту. «Зараз у нас є політична стабільність. Але інша справа, що люди повинні добре розуміти напрям і зміст антикризових заходів і взагалі економічних реформ в країні. Чітке усвідомлення, що робиться для оздоровлення ситуації і куди ми рухаємося, згуртує людей, змусить відчути, що за Україну треба боротися, робити щось для змін у кращий бік. Для поліпшення свого власного життя. Це зараз відбувається в Європі і може відбуватися у нас. Це зробило б країну ефективнішою і кращою».
Дійсно, соціальна легітимація реформ дуже важлива для їхнього успіху. Зусилля у цьому плані робляться вже давно, але ще є з чим боротися і куди прагнути. Це визнає і Президент, і інші високі персони, що помітно із їхніх недавніх критичних виступів. Так, у середині січня Віктор Янукович заявив, що в 2012 р. країна недостатньо швидко проводила реформи, хоча зволікати з їхньою реалізацією неприпустимо. За словами Глави держави, «багато роботи належить у плані створення умов для розвитку малого та середнього бізнесу, поліпшення інвестиційного клімату, спрощення механізмів надання адміністративних послуг. У 2010 р. ми ставили собі завдання рухатися набагато швидше».
Отже, все у динаміці. До «повної перемоги» далеко, але рух відбувається. Можливо, цьому руху допоможе черговий саміт «Україна-ЄС», який наприкінці лютого має пройти у Брюсселі. Де сторони зможуть задекларувати незмінність курсу на підписання Угоди про асоціацію, нагадує Кулик, тим більше, що Євросоюз очолила лояльна до розширення Ірландія.
А ще на саміті можна буде відчути, як уміє об'єднуватися Європа заради спільної мети і проти спільних проблем. І щось перейняти для себе, адже нам простіше, ніж Євросоюзу, у нас не 27 країн, а одна, хоч і велика. Перейняти вміння забувати розбіжності заради важливих спільних завдань, жертвувати вузькими інтересами в ім'я більш масштабних. Забути, що «моя хата скраю», і пам'ятати про спільну для всіх Батьківщину. Про її економічний і соціальний розвиток, що важливий для всіх її жителів.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
