Цієї зими вже близько тридцяти необережних рибалок встигли покататися на крижинах. За тиждень до Нового року десять чоловік дрейфували по Азовському морю, ще 17 відчайдушних рибалок відправилися у вимушене плавання по водосховищу Хмельницької АЕС, двоє чоловіків борознили простори Дніпра у Дніпропетровській області. А ось рибалка із Запорізької області майже добу катався на крижині у Каховському водосховищі, поки рятувальники на двох катерах його нарешті не наздогнали. В усіх цих історій – щасливий кінець. Однак статистика говорить і про те, що щороку в Україні під кригою гинуть більше сотні людей.
«Якби дружина знала, як часто я під лід провалювався, мені б довелося «зав'язати» вже давно», - розповідає 55-річний рибалка-любитель із Черкас Петро. Незважаючи на всі вимушені купання в ополонках, він не має наміру кидати своє хобі. І дає поради, як не потрапити у крижану пастку. «Перше правило – табу на алкоголь до і під час риболовлі, оскільки це знижує пильність. Раніше, бувало, на кригу виходили місцеві жителі і, немов пахлаву на пляжі, продавали самогон. Добре, що сьогодні такого нема», - зазначає рибалка.
За його словами, по замерзлій річці або озеру завжди потрібно пересуватися обережно і перевіряти міцність льоду пешнею – спеціальною палицею із загостреним металевим наконечником. Якщо вона проколює лід, саме час повернути назад. Головне при цьому – не бігти, а рухатися спокійно і повільно. «Не можна розташовуватися близько до відкритої води, ходити повз промоїни. Крім того, рибалки на льоду ніколи не «кучкуються» і не роблять багато лунок поруч один з одним, оскільки все це підвищує імовірність того, що лід трісне. З іншого боку, небажано виходити на лід одному», - підкреслює Петро.
Зрозуміти, що на рибалку чекає небезпека, можна за кількома ознаками, попереджають у МНС. Лід зазвичай буває тонким біля стоків (наприклад, фабричних або заводських), у районі сильної течії, поруч з кущами, очеретом, а також під товстим шаром снігу. Крім того, лід може нещільно з'єднуватися із сушею, тому заходити з берега на замерзле озеро або річку потрібно дуже обережно.
«Але якщо вже ви провалилися під кригу, починайте посилено працювати ліктями, ламайте лід позаду себе до тих пір, поки він не стане твердим. Тоді спирайтеся на спину і вилазьте з води. На берег повертайтеся тією ж дорогою, якою ви прийшли – вона вже перевірена. На суші вичавте одяг, потім, як би не було холодно і неприємно, одягніться знову і біжіть додому», - радить Петро. Він підкреслює: у воді краще не витрачати енергію на те, щоб скинути з себе одяг і взуття, які намокли і стали важкими. Є ризик заплутатися і втопитися.
Рибалки розповідають, що особливий інтерес для них – так звана ловля по останньому льоду. Справа у тім, що на початку весни риба готується до нересту, тому змінює обжиті взимку місця і зосереджується на мілководді, біля берегів. У цей час є шанс вивудити багато великої риби. Але і крига у такий час стає пористою, тому подібна риболовля несе небезпеку для життя.
Будні українського рибалки
Зимова риболовля – традиційно чоловіче народне хобі, яке не потребує великих капіталовкладень. Новомодні рибальські термокостюми і дорогі снасті – речі швидше факультативні. Бувалі рибалки знають, що не менш ефективно забезпечити тепло на кризі можуть старі валянки, пуховик і пара ватяних штанів. Втім, у погожий сонячний день у такому вбранні може бути навіть жарко. «Промені сонця відбиваються від снігу і льоду, тому навіть при морозі хочеться скинути шапку, рукавиці і взагалі весь зайвий одяг. Одного разу пізньої весни я провів на риболовлі пару днів. У результаті у мене засмагли обличчя і кисті рук, та так засмагли, що складалося враження, ніби я у рукавичках. Зате як я повеселив однокурсників в інституті!» - розповідає рибалка-любитель із Києва Віталій.
Він підкреслює: у житті рибалок важливе місце займає побутова магія, змови, прикмети. «Наприклад, першу дрібну рибку потрібно дбайливо зняти з гачка, поцілувати в губи і відправити за «ріднею» – татом, мамою, тіткою, дядьком. А ще, якщо взяти з собою великі мішки для улову, – кльову не чекай. Краще прихопити невеликий пакетик, а якщо риби буде багато, попросити «тару» у колег», - розповідає Віталій.
Що цікаво, рибна магія поширена не тільки серед слов'янських народів. Наприклад, тубільці племені вакхолі, які живуть на Соломонових островах, при поганому клюванні починають рибу лаяти. Згідно з їхніми віруваннями, почувши лайку, присоромлені підводні створіння хапають приманку.
А раптом риба закінчиться...
Можливо, саме завдяки приговорам Віталій цієї зими вивудив із Дніпра не один кілограм риби. За словами рибалки, у цю пору року можна зловити окунів, йоржів, плотву, судаків, минів, карасів. «Річкові мешканці зараз дуже голодні, наприклад, окунів можна ловити навіть без наживки – на так звану безмотильну снасть, яка блищить і тим самим привертає хижака. Багато спійманої риби виявляється з ікрою», - ділиться рибалка.
Іхтіолог, науковий співробітник відділу моніторингу та охорони тваринного світу Інституту зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАН України Юлія Куцоконь пояснює це так: «Взимку під льодом нереститься тільки минь – червонокнижний вид. Решта риби йдуть на зимівлю у стадії дозрівання ікринок – щука, плітка, окунь». Вона журиться, що любительську рибалку в Україні ніхто не враховує, той же Держстат, за даними якого за минулий рік в країні було виловлено близько 165 тис. тонн риби. «Але риболовля таких ось «одинаків» – досить серйозний фактор впливу на популяцію річкової фауни. У нас часто виловлюють дрібних рибок всупереч правилам рибної ловлі, що завдає шкоди стаду. Ловити всі раді, а якось допомогти, організувати випуск аборигенних видів риб готові не всі. Потрібно пам'ятати, що все коли-небудь закінчується, і рибні запаси – теж. У Словаччині, наприклад, риболовля відбувається зовсім інакше – кожна ділянка річки розділена між спільнотами рибалок. Члени такої організації сплачують внески, а спільноти, у свою чергу, вносять плату до держбюджету і проводять природоохоронні заходи», - підкреслює Куцоконь.
У більшості західних пізнавальних передачах про риб та рибну ловлю ми бачимо, як річкових і морських жителів вивуджують із води, а потім випускають на волю. Це принцип спортсменів-рибалок «Зловив – відпусти». І справді, якщо риба не потрібна для прожиття, а мета рибалки – задоволення і азарт від процесу, то навіщо завдавати шкоди іхтіофауні? Тим часом Юлія Куцоконь розповідає: «Деякі мої знайомі рибалки теж почали користуватися цим девізом. Звичайно, це породжує масу жартів серед рибалок-колег. А багато людей говорять, мовляв, губа риби вже проколота, як же їй тепер жити далі? Але я вам скажу, це краще, ніж ганятися за дрібними окунцями та судачками і доловлювати останнє».
Для справжнього рибалки немає перешкод, принаймні, так говорять істинні любителі рибної ловлі. Але, крім техніки підсічки, прикормки, насаджування приманки, важливо пам'ятати і про техніку безпеки, особливо – на першій осінній і останній весняній кризі. А також про те, що приказка «є вода – є і риба» може втратити актуальність, якщо рибалки, керовані спрагою наживи, і надалі відловлюватимуть малька, перекреслюючи майбутнє водойм.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
