Вперше в історії Чеської Республіки громадяни країни обирали президента прямим всенародним голосуванням. Раніше главу держави обирали депутати на спільному засіданні обох палат парламенту. Так були обрані президентами Вацлав Гавел (1993-2003) і чинний глава держави Вацлав Клаус (2003-2013). Конституційний закон про введення прямих виборів глави держави ухвалив чеський парламент 14 грудня 2011 року.
Перший тур виборів відбувався два дні – 11 і 12 січня. Явка виборців склала 61%. У передвиборчих перегонах брали участь дев'ять кандидатів, але жоден із них не зміг набрати більше 50% голосів. Тому 25 і 26 січня відбудеться другий тур, у якому змагатимуться колишній прем'єр-міністр Чехії Мілош Земан, який отримав у першому турі 24% голосів, і перший віце-прем'єр, глава МЗС Чехії князь Карел Шварценберг, якого підтримали 23% виборців. Що цікаво, у ході попередніх соцопитувань Шварценберг незмінно посідав третє-четверте місця.
Про те, у якій атмосфері пройшов перший тур президентських виборів і чого чехи чекають від новообраного президента, ForUm розпитав у політичного аналітика і головного редактора міжнародного відділу чеської щоденної газети «Господарськи Новини" Мартіна Еля.
- Пане Мартіне, розкажіть, як пройшов процес голосування? Чи виникали якісь інциденти?
- Вибори пройшли досить спокійно. Але ви знаєте, існувала велика загроза їхнього зриву. Справа у тому, що закон про прямі всенародні вибори президента був прийнятий поспішно і підписаний лише у лютому 2012 року, тому виникали проблеми з реєстрацією кандидатів. Для того, щоб стати претендентом на пост президента, потрібно було зібрати 50 тис. підписів або підтримку групи членів парламенту. І у тих, хто зібрав ці підписи, виникали проблеми з тим, щоб довести достовірність зібраних підписів. А місяць тому навіть виник скандал, коли три кандидати заручилися підтримкою менше 50 тис. чоловік. Тоді вони почали звертатися до судів, стверджуючи, що закон про вибори президента є неконституційним, дійшли навіть до Конституційного суду. Але за тиждень до виборів Конституційний суд постановив, що вибори можуть відбутися згідно з прийнятим законом про вибори.
- Отже, чехи вперше безпосередньо обирали главу держави. Чи була виборча кампанія цікава людям?
- Ви знаєте, виборці були дуже активні, я б сказав, несподівано активні. Багато у чому цьому сприяв Інтернет і соціальні мережі. Правда, не всі кандидати використовували цей ресурс, оскільки це були перші прямі всенародні вибори, і багато претендентів на пост президента не мали досвіду участі у подібних кампаніях. Інтернет і соцмережі активно використовував штаб князя Карела Шварценберга, який пройшов у другий тур виборів, тому серед його симпатиків виявилося так багато молоді.
- Напередодні виборів соціологи пророкували проходження у другий тур Мілошу Земану і Яну Фішеру. Чи став прорив Шварценберга несподіванкою?
- Розумієте, всі очікували, що Земан отримає більшість, а за друге місце розгорнеться жорстока боротьба. Але у ході першого туру Шварценберг не тільки обігнав Фішера, але і набрав майже стільки ж голосів, як і Земан. Фішер втратив підтримку за останні два-три тижні до Різдва. Його проблема у тому, що він був своєрідною лялькою, у нього не було твердої позиції. Він намагався сподобатися всім, спочатку це діяло, потім виборці у ньому розчарувалися. Більше того, у нього комуністичне минуле, він став членом КПЧ (Комуністичної партії Чехословаччини - Ред.) у 80-ті роки, які чехи вважають втраченим часом. Крім того, люди з оточення Фішера пов'язані з лобістськими групами, і тому багато ЗМІ виступили проти нього.
- Як Шварценбергу вдалося вибитися у лідери перегонів?
- По-перше, за ним не тягнеться шлейф радянського минулого. Шварценберг – представник давньої династії, досить багатий, щоб не піклуватися про гроші. При цьому він по-справжньому любить політику. По-друге, у його команді і виборчому штабі було багато молоді. По-третє, він не проводив «партійну кампанію», у нього практично не було вуличних білбордів, зате він особисто спілкувався зі своїми виборцями, наприклад, у пабах. Він не був дуже активний у Twitter і Facebook, але у нього було багато прихильників у цих соцмережах. Я не здивуюся, якщо виявиться, що більшість його виборців – віком від 18 до 30 років.
- А як чехи сприйняли історію з білбордом, на якому був зображений покійний президент Чехії Вацлав Гавел у футболці з фотографіями Шварценберга?
- Я особисто цей білборд не бачив, та й взагалі, як вже казав, Шварценберг не робив ставку на вуличну рекламу. Що стосується його стосунків з Гавелом, то на початку 90-х Шварценберг обіймав посаду керуючого справами президента. Вони завжди були друзями. І це ще один фактор, який зіграв на користь Шварценберга – чехи дуже втомилися від нинішнього президента Вацлава Клауса і його команди. Зате приклад успішного президентства Вацлава Гавела їх надихає і об'єднує.
- Земана звинувачують у тому, що він є «агентом російської кампанії Лукойл». Йому дорікають за радянське минуле. Тим не менше, він заручився підтримкою чехів. Чому?
- В оточенні Земана дійсно є «люди» із «Лукойлу», тому опоненти називають його «російською лялькою». Свого часу він був досить успішним прем'єр-міністром (1998-2002 - Ред.), але він все ж популіст, який оточений представниками великого закордонного капіталу, і не тільки російського. Найголовніше питання його кампанії – фінансування. Ніхто не знає, звідки він брав гроші, ось у чому проблема.
Ці вибори показали, що чеське суспільство розділилося на «правих» і «лівих» виборців. Так от, Земан представляє ліве крило, яке його і підтримало. Крім того, згідно з результатами, за Земана голосували виборці старшого віку із провінції і маленьких містечок, за Шварценберга – міська молодь і активні користувачі Інтернету.
- До речі, про лівих. На місцевих виборах у 2012 році у Чехії перемогли соціал-демократи і комуністи. Чи означає це, що Чехія «лівішає»?
- Це дійсно виглядало так до цьогорічних президентських виборів. Але місцеві вибори і президентські порівнювати ніяк не можна. Зараз своє слово сказали молоді люди, які вперше побачили можливість через вибір особистості вплинути на політику країни.
- Деякі аналітики висловлювали думку, що чехи в силу історичних причин схильні асоціювати владу президента з королівською владою. Їм ближче всемогутній монарх, здатний вирішити будь-яку проблему розчерком пера, ніж політик з програмою дій. Чи так це?
- Під час кампанії обговорювалися такі теми, які не належать до повноважень президента. І це показувало, як люди незадоволені політикою існуючих партій. Звичайно, їм би хотілося, щоб президент вирішив ці проблеми. Справа у тому, що народові вперше за багато років випала можливість віддати голоси за конкретну людину, на яку вони могли б покласти свої надії. Але люди не настільки дурні, щоб не розуміти, що президент не може вирішити питання, які не належать до його компетенції. Згідно з чеською Конституцією, глава держави не наділений великою владою, але його неформальний вплив на уряд і життя країни великий.
- У 2012 році чехи чимало протестували. Чим сьогодні особливо незадоволений чеський виборець?
- Я б не сказав, що протестів було багато, у 2012 чехи вийшли на дві великих демонстрації. Сьогодні людей найбільше турбує економічна криза, рівень безробіття. Крім того, багато хто незадоволений амністією, яку зовсім недавно оголосив президент Клаус. Він випустив на свободу людей, які вчинили економічні злочини, які сколотили статки у 90-ті роки шляхом крадіжки.
- Чого чехи очікують від новообраного президента? Які проблеми він повинен буде вирішити в першу чергу?
- За Конституцією, президент не має важелів для вирішення економічних проблем, зате він представляє країну на міжнародній арені. Власне, чехи очікують, що новообраний глава держави буде співпрацювати з Європейським Союзом і не стане займати деструктивну позицію відносно інших країн. Чехам хотілося б, щоб президент не створював конфлікти, як це робив не раз Вацлав Клаус. Новообраний глава держави повинен буде консолідувати націю – ось чого чекають чехи.
- За словами чинного президента Клауса, вибори перетворилися на шоу. Як я розумію, через участь у них професора і драматурга Володимира Франца, який став найбільш татуйованим кандидатом у президенти в історії людства. Як поставилися чехи до цих кандидатів?
- З самого початку здавалося, що участь у виборах Володимира Франца скоріше жарт. Але потім його сприйняли всерйоз, і великою несподіванкою став рівень його підтримки – близько 7%, що досить непогано для такого персонажа. Він консолідував навколо себе протестний електорат, а також тих, хто не цікавився політикою. Завдяки Інтернету він заручився підтримкою молоді. На виборах часто буває так, що є сильні особистості, від яких можна очікувати перемоги, а є просто цікаві кандидати, від яких перемоги не чекають. Франца сміливо можна віднести до другої категорії. Жодна із партій його не підтримувала, але він був представником виборців великих міст.
- Вибори відбулися буквально через два тижні після двадцятої річниці розпаду Чехословаччини. Це якось відобразилося на кампанії?
- Ні, звичайно, ми не настільки схильні до ностальгії. Втім, у суспільстві та у ЗМІ велися деякі дискусії, які були присвячені цій історичній події. Чехи досі пам'ятають ті нескінченні вимоги словаків, які вони висували під час існування Чехословаччини. Якась ностальгія є серед старшого покоління, але чехам і словакам все ж краще живеться зараз, ніж 20 або 30 років тому. Тепер ми члени Шенгенської зони і можемо їхати куди захочемо, незважаючи на кордони.
Аліна Єремеєва,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
