Жителі одного казкового містечка дуже любили Різдво. Напередодні цього свята вони змітали з прилавків магазинів буквально все, завалювали один одного кілограмами непотрібних подарунків, змагалися, хто більше лампочок начепить на фасад свого будинку. Їм здавалося, що сенс Різдва полягає тільки у виблискуванні мішури. Але одного разу волосатий зелений чоловічок на ім'я Грінч, що жив на вершині казкової гори, вкрав у городян всі подарунки, запаси їжі і спалив усі ялинки. Тоді жителі чарівного містечка вийшли на вулиці з рештою недогарками свічок і почали співати різдвяні пісні. Об'єднавшись, вони усвідомили, що свято - це не тільки застілля і шопінг…
Цю історію півстоліття тому вигадав американський дитячий письменник Теодор Сьюз Гейзель. Його твір «Як Грінч викрав Різдво», який згодом екранізував Голівуд, став відповіддю на комерціалізацію улюблених у народі свят. Але, незважаючи ні на що, масовий продаж тематичної подарункової продукції напередодні Нового року, Різдва, Дня Святого Валентина з кожним роком лише зростав.
Між тим, Різдво поєднує в собі безліч красивих і дуже древніх язичницьких і більш сучасних церковних традицій. У кожній країні їх так багато, що сьогодні нам вже важко відрізнити, де католицькі, де лютеранські, де православні, які звичаї прийшли до нас із Заходу, які зі Сходу, а які здавна існували в Україні. Проблема і в тому, що в Радянському Союзі релігію замінював атеїзм, тому суть різдвяних свят потроху забувалася і стиралася з пам'яті. А після 1991 року, коли телебачення заполонила голлівудська продукція, багато хто почав плутати «вітчизняні» різдвяні традиції із зарубіжними.
Почнемо з того, що Різдво в Україні святкували з давніх часів, ще коли Русь була язичницькою. «Правда, відзначали це свято на початку весни, коли оживала природа. Уважно вслухайтеся в тексти навіть найпопулярніших колядок. Наприклад, слова «прилетіла ластівочка» звучать досить дивно у розпал зими. Але на початку весни це було нормально», - підкреслює громадська активістка Галина Янченко, яка вивчає українські народні традиції.
За її словами, суто вітчизняних обрядів чимало, але найяскравіших - три. «Це - традиція робити різдвяну прикрасу - дідуха - з першого або останнього зрізаного на полі пшеничного снопа. Власне, зі старослов'янської мови це слово перекладається як дух предків», - розповідає Галина Янченко. У дохристиянські часи дідух був уособленням божества - покровителя роду, прадіда. Його «садили» за святковий стіл, вважалося, що поряд з ним розташовуються душі померлих. Таким чином у Святвечір в Україні символічно пригощали предків.
«Ще одна важлива традиція - голодна вечеря з дванадцяти страв, причому кутя обов'язково повинна бути приготовлена з пшениці, заправлена медом, горіхами і товченим маком. У Росії, наприклад, цю страву частіше готують з рису і приправляють родзинками. Саме звідти звичай готувати рисову кутю поширився на деякі східні райони України. І, нарешті, тільки в нашій країні разом з колядками співали віншівки (пісні-побажання). На жаль, вони майже не збереглися до наших днів, їх навіть складно знайти в Інтернеті», - розповіла Галина Янченко. Для читачів ForUm'у наводимо ось такий приклад віншівки.
Віншування
Віншуємо вам нині, усі добрі люди!
Нехай поміч Божа завжди з вами буде!
Бувайте здорові разом з діточками,
Нехай смутку й горя не буде між вами!
Нехай добре родить жито-пшениця,
Усяке збіжжя, усяка пашниця!
Христос народився!
Славімо Його!
Колядки в Україні співали за століття до приходу християнства. Але завдяки церкві, за словами Янченко, тексти пісень виявилися видозмінені, зокрема, мотиви оживання природи замінили мотиви християнські.
До суто українських традицій відноситься також звичай плести різдвяного павука із соломи. Його зазвичай підвішували до стелі поруч із вхідними дверима. Через протяги павучок ворушився, що створювало в будинку містичний настрій. Також українці традиційно випікали до Різдва кілька видів хліба, різдвяних голубків і спеціальні пиріжки для дітей. Малюки повинні були запам'ятати, яка начинка у пиріжків. Вважалося, що якщо дитина загубиться, але згадає начинку, з'їдену у Святвечір, то зможе відшукати дорогу додому.
Санта, олені та багато алкоголю
Завдяки західним кінофільмам ми вже звикли до того, що старий добрий Санта-Клаус ховає подарунки для дітей у спеціально розвішаних над каміном носочках. Він потрапляє в будинок через димохідну трубу і літає по небу на санях, в які запряжені олені. «Але в Україні подарунки на Різдво раніше не робили, час подарунків - 19 грудня, і займався цим Святий Миколай», - зазначає Галина Янченко.
Іграшкові різдвяні янголята прилетіли до нас також із Заходу, це католицька атрибутика. А ялинові вінки, прикрашені свічками і стрічками - лютеранська традиція. Ялинки в Україні в стародавні часи не прикрашали, навпаки, у слов'ян ялина вважалася похоронним деревом. Вперше прикрашати ялини в період зимових свят почали в Німеччині, до нас же ця традиція потрапила завдяки Петру I.
Менш поширена у нас західна традиція - вішати над дверима омелу - гілку поцілунків. Якщо дівчина опиниться під нею, її можна сміливо цілувати. Цей звичай має кельтське коріння, і виник на території Британських островів. Там омелу шанували як священне дерево. Також на Заході велику увагу приділяють першому гостю на Різдво - ним має бути неодмінно темноволосий чоловік. Згідно з повір'ям, ця людина може принести в будинок або щастя і благополуччя, або біди і неприємності (якщо гість блондин, рудий або жінка).
Відмінна риса багатьох сучасних свят - велика кількість алкоголю і страв, від яких ломляться столи. Однак свято Різдва ніколи не припускало традиції об'їдання, нагадує голова Інформаційного управління Української православної церкви Київського патріархату архієпископ Євстратій (Зоря). «Саме українське слово «свято» нагадує нам про необхідність наближатися до святості. Саме тому християни готуються до зустрічі Різдва Христового постом, який триває з кінця листопада до 6 січня. Велику увагу потрібно приділяти молитві, очищенню. Різдво - це духовне свято. Адже що ми святкуємо? Народження сина Божого. А об'їдання і зловживання алкоголем з цим днем не мають нічого спільного. Застілля - це добра традиція, навіть перші християни збиралися для молитви та спілкування за святковим столом. Але їжею і вином вони не зловживали», - підкреслює архієпископ.
Різдвяних традицій і обрядів - безліч. Більшість з них виникла в древні часи, і покликані вони були веселити, розважати людей, вселяти в їхні душі віру в краще. Тому не обмежуйтеся цього дня стандартними листівками з шаблонними написами. Різдво - свято багатогранне, у ньому кожен зуміє знайти щось особливе для себе.
Христос народився, славімо Його!
Аліна Єремеєва,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
1065
