НАБУ: Права кредиторів не можна порушувати

На розгляді у Вищому адміністративному суді України перебуває принципова для функціонування банківської системи справа. Вона матиме відчутні наслідки для функціонування банківської системи та економіки України в цілому, повідомляє прес-служба Незалежної асоціації банків України (НАБУ).

Мова йде про касаційну скаргу про необхідність вилучення підпункту 4.5.9. з Інструкції щодо організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 № 512/5. У ВАСУ з відповідними скаргами звернулися 3 банки і один кредитний союз. В якості третіх осіб на боці позивача у процесі виступають Державна виконавча служба, Національний банк України і ще 17 банків. Чому така увага і чому у протистоянні зійшлися такі шановні опоненти?

Підпунктом 4.5.9. Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, потрібен попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення. Якщо судом не встановлено (змінено) спосіб і порядок виконання, державний виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а у разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачеві з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто якщо у будинку боржника зареєстрований неповнолітній, кредитор втрачає право стягувати його майно на свою користь.

На думку банкірів, вимога одержання дозволу органу опіки та піклування на реалізацію у примусовому порядку Державною виконавчою службою нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, не базується на положеннях чинного законодавства України, яке регулює дані відносини (ст. 33 Закону Україна «Про іпотеку», ст.572, 589, 590 Цивільного кодексу України, 19, 20 Закону України «Про заставу»). А відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок є підставою для виселення всіх мешканців, які перебувають у ньому.

Інакше кажучи, у чинному законодавстві відсутні застереження про неможливість звернення стягнення на майно боржника, в якому зареєстровані та проживають неповнолітні, і не визначені обов'язки державного виконавця запитувати у будь-яких державних органів дозволу на реалізацію майна, в якому зареєстровані та проживають неповнолітні особи. Одночасно орган опіки та піклування не наділений повноваженнями щодо узгодження або заборони державному виконавцю здійснювати примусову реалізацію майна, у якому зареєстрований і проживає неповнолітній. Тобто, приймаючи підпункт 4.5.9. Інструкції з організації примусового виконання рішень, Міністерство юстиції фактично підзаконним актом (інструкцією) хоче «переписати» законодавство України. А підзаконні нормативні акти повинні не розширювати норми Закону, а лише конкретизувати способи його реалізації.

Незалежна асоціація банків України та всі її члени розуміють важливість і поділяють стурбованість щодо захисту майнових прав неповнолітніх. Але на наше тверде переконання, такий захист має бути забезпечений на етапі укладання іпотечної угоди та оформлення кредитної застави, а не тоді, коли справа доходить до відшкодування збитків, яких зазнають кредитори через небажання позичальника виконувати свої фінансові зобов'язання.

Власне, така ідеологія закладена у ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», який передбачає, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовляючись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін , відчуження житла. Отже, дія цього Закону поширюється саме на батьків або осіб, які їх замінюють (опікуни, піклувальники), і жодним чином не регулює відносини з державними органами (посадовими особами), якими є органи державної виконавчої служби, що забезпечують реалізацію нерухомого майна в примусовому порядку.

НАБУ чудово розуміє неоднозначні моральні аспекти цього питання. Саме до них апелюють наші опоненти. Добре усвідомлюючи свою відповідальність перед суспільством, банки просять врахувати аспекти не менш важливі: існування суперечливої ​​ норми, яку вони оскаржують, вже провокує і провокуватиме шахрайські дії з боку недобросовісних позичальників, які реєструють неповнолітніх у тих житлових приміщеннях, які передавалися в іпотеку банку і на момент отримання кредиту не належали неповнолітнім, і де вони не були зареєстровані. Рахунок таких випадків вже йде на десятки. А це мільйони і мільйони гривень, які будуть втрачені для банків, їхніх нинішніх клієнтів і економіки України через неправильне тлумачення чинного законодавства. Скажемо прямо: пропонована норма широко відчиняє двері для зловживань і відвертого обману.

Дана норма фактично унеможливлює виконання судових рішень про стягнення заборгованості за кредитами, на забезпечення виконання яких укладені іпотечні договори житлових приміщень. Тим самим не тільки порушуються законні права кредиторів, але й істотно зростає небезпека неповернення іпотечних кредитів, що фінансуються переважно за рахунок тих коштів, які банки залучають від своїх клієнтів. Очевидним наслідком цього стане відчутне скорочення обсягів і подальше підвищення вартості і так недешевого іпотечного кредитування.

Щоб уникнути цих негативних наслідків суд першої інстанції визнав неправомірним підпункт 4.5.9. Інструкції (26 липня 2012 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-6500/12/2670). Проте 15 листопада Київський апеляційний адміністративний суд за апеляційною скаргою Міністерства юстиції це рішення Окружного адміністративного суду міста Києва скасував. Крапки над «і» в цій справі має поставити Вищий адміністративний суд України.

Нагадуємо, що за 9 місяців 2012 року банки скоротили обсяги кредитування фізичних осіб на 15,67%.