Грузинський реванш Росії

Ще до перемоги на парламентських виборах у Грузії опозиційного блоку «Грузинська мрія», створеного крупним бізнесменом Бідзіною Іванішвілі, експерти говорили про те, що ця політична сила не чужа інтересам Росії у Закавказзі.

Так, аналітик фонду Foundation for Defense of Democracies Джеймс Керчік вважає, що цей бізнесмен (який створив свої статки у 1990-і роки під час приватизації у РФ), майже напевно поверне Грузію під вплив Кремля. Політолог переконаний, що переможець пов'язаний з російськими бізнес-колами. «Також він допускає антиамериканські висловлювання: наприклад, зажадав від посла США заборонити відомим структурам, National Democratic Institute і International Republican Institute, проводити у Грузії соціологічні опитування. А ще красномовніше мовчання Іванішвілі: він ніколи публічно не критикує Володимира Путіна. У кінцевому рахунку, Грузія може стати схожою на Білорусь. Москва роками намагалася змістити прозахідний уряд Грузії і тепер перемогла», - підкреслює Керчік.

Подібні ж висновки фахівці роблять і з перших поствиборних заяв Іванішвілі, які багато у чому стосуються «нормалізації відносин» з Росією, а також з Абхазією і Південною Осетією. Дехто із експертів вважає, що заяви про це, проголошені відразу після виборів, політичною мовою означають фіксацію зовнішньополітичних пріоритетів. Правда, одночасно бізнесмен сказав, що «наша стратегія – рух до НАТО», але багато спостерігачів припускають, що про НАТО (і взагалі про збереження колишнього зовнішньополітичного курсу) говориться про людське око.

Крім того, невдовзі після перемоги Іванішвілі почалися затримання і арешти членів колишнього кабінету. Та й прозахідного президента Михайла Саакашвілі переможець виборів все жорсткіше звинувачує у різноманітних гріхах: так, у листопаді Іванішвілі заявив, що президент поширює у Європі панічну брехню про ситуацію у Грузії. На це президент відповів, що «зміна влади у Тбілісі – це передчасне щастя Путіна».

Саакашвілі залишається главою держави, але з 2013 р. набирають чинності зміни до Конституції, за якими першою особою стає глава уряду. І саме Іванішвілі став прем'єром. А значить, перемогу «Грузинської мрії» можна вважати початком повномасштабної зміни влади. Яка, згідно з інтересами переможців, здатна повернути Грузію у «лоно» Росії, у т.ч. до СНД і потім до ЄврАзЕС. Тим більше, що для цього вже є економічний базис: грузинські енергорозподільні мережі та частина електрогенерації ще з 2003-05 рр. належать компанії «Інтер РАО ЄЕС» (РФ). Росіяни контролюють і всі регіональні газорозподільні мережі республіки.

У цифрах і фактах

А реалізація промосковського сценарію може помітно вплинути на економічні інтереси України. І справа не тільки у тому, що російські конкуренти можуть потіснити вітчизняних операторів на грузинських ринках. «Реконкіста» Кремля – ​​ це не просто втрата Києвом традиційного союзника в особі Тбілісі, але і кінець транскавказьких газонафтотранзитних проектів в обхід Росії, що незабаром позначиться на зовнішньополітичній позиції Азербайджану, республік Середньої Азії, а також Туреччини, у т.ч. остаточно поставивши хрест на проектах типу ГУАМ, і у середньостроковій перспективі здатне розвернути всі азіатські регіони колишнього СРСР у бік РФ.

Хоча, зважаючи на невеликий розмір і малу ємність внутрішнього ринку (з населенням 4,5 млн чол.), Грузія до останнього часу не займала занадто великого місця в українському зовнішньому товарообороті. У 2011 р. торгівля з закавказькою республікою склала $801,9 млн, включаючи $657,5 млн експорту, який зріс на 24,6%, тоді як імпорт збільшився лише на 6,1%. Головними експортними статтями стали жири та олії ($77 млн, або 11,7% експорту на рік), на другому місці – метал ($76,5 млн), щодо якого, до речі, поставки у Грузію торік зросли на 3,4%.

На третьому місці експортного рейтингу-2011 – тютюн і тютюнові вироби (майже $71 млн), на четвертому – зернові ($69 млн). У той же час ця країна є для України важливим ринком збуту машин і устаткування. Досить згадати активний збут транспортних засобів, включаючи автотранспорт і залізничні локомотиви. «Глобальна економічна криза триває, і важливі всі ринки збуту. Сьогодні значна частина «маршруток» у Грузії – це «Богдани» та інші вітчизняні марки. У 2012-му через продовження світової кризи наші продажі скоротилися, але це явно не назавжди», - коментує ForUm’y економіст і політолог Віталій Кулик.

Екс-міністр економіки Володимир Лановий доповнює: до останнього часу Тбілісі залишався перспективним споживачем українських залізничних вагонів. Так, у серпні АТ «Грузинська залізниця» оголосило міжнародний тендер на 200 нових вагонів-платформ для великотоннажних контейнерів загальною стартовою вартістю 26,4 млн ларі, а у вересні – на 200 нових піввагонів на 28,05 млн ларі ($16,9 млн). У цілому в 2012 р. АТ планує із власних коштів вкласти 90 млн ларі в оновлення та модернізацію рухомого складу. «Як відомо, у нас з грузинами одна ширина колії і діюча поромна переправа «Іллічівськ-Поті». Якби політична кон'юнктура залишилася сприятливою, наші вагонобудівники могли б претендувати на виграш конкурсу», - впевнений Лановий.

У свою чергу, у грузинському імпорті лідирують різноманітні напої - $73,6 млн, або 51% усього обсягу товарних поставок із Грузії в Україну за 2011 р.

Що далі?

Тепер же взаємній торгівлі може перешкодити зміна влади у Тбілісі. Першим «дзвінком» можуть стати торгові претензії: так, ще до виборів грузинський міністр економіки та сталого розвитку (тепер уже колишній) Вероніка Кобалія несподівано заявила, що виробництво сиру сулугуні в Україні порушує право Грузії на ексклюзивне використання ТМ «Сулугуні» та що подібні питання повинні вирішуватися у суді. Хоч і було зроблено застереження, що Тбілісі не планує вести з Києвом розгляд з даного питання. «Справа не у тому, що чиновниця не права. На міжнародному та національному рівнях регулярно виникають такі спори. Але у відносинах з Тбілісі це не просто прецедент, а майже парадоксальна подія, яка пояснюється хіба що тим, що Кобалія зробила заяву спонтанно. Точніше, це було б парадоксальним ще «вчора», навіть у вересні-2012. Тепер же, з перемогою опозиції на грузинських виборах, заяви щодо сиру можуть стати лише першою ластівкою прийдешніх претензій, включаючи заморожування існуючої зони вільної торгівлі з Грузією, на яку у Тбілісі були нарікання і до виборів», - висловлює припущення екс-міністр промислової політики Василь Гуреєв. Нагадаємо, раніше грузинський уряд зареєстрував як ТМ кілька сортів вина та деякі види молочної продукції, пояснюючи це випуском підробок за кордоном (насамперед – у РФ).

Згодом позиції Москви можуть посилитися і в Азербайджані, який втратить «союзний» вихід на Чорне море і в Туреччину і буде змушений переорієнтуватися на російські інтереси. Далі по «ланцюжку» у східному напрямку – Туркменістан, який і так уже змушений набагато більше, ніж раніше, враховувати позицію Кремля. Це ж стосується і решти Середньої Азії, що, серед іншого, до неможливості ускладнить альтернативні поставки вуглеводнів.

І все ж фахівці не схильні драматизувати ситуацію. Так, Кулик акцентує, що у Києва і Тбілісі є напрацьовані зв'язки, торгово-економічні договори, причому все це не «зав'язане» на особисті контакти, як у деяких інших випадках. Політолог каже про «системні відносини у рамках міждержавних комісій. Так само, як і політичний діалог, який поки що йшов за наміченими раніше планами. Більше того, нашому Кабміну буде комфортніше вести діалог з Іванішвілі та його кабінетом, оскільки у Саакашвілі взагалі-то негативний імідж на пострадянському просторі». А посол Грузії у Києві Григол Катамадзе не так давно зазначив: «За останніх 2,5 року наші відносини стали зразковими. Наважуся сказати, що вони будуть ще інтенсивніші, будуть розширюватися і поліпшуватися. Взаємний товарообіг щорічно збільшується на 30-40%, зростає потік українських туристів, які їдуть до Грузії. У нас хороші можливості для співпраці, є ще багато нереалізованих проектів».

А як буде на ділі – покажуть вже найближчі місяці. І в будь-якому разі на прикладі грузинських виборів видно, як ситуація у невеликій, але геополітично важливій країні може змінити ситуацію і в регіоні, і в більш широкому масштабі.