В нашій країні набув чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс (КПК). Це зведення правил, яке регулює процедуру притягнення громадян до кримінальної відповідальності. Саме цей документ повністю визначає долю підозрюваного з моменту його затримання до винесення вироку у суді. Крім того, у кодексі прописано, що можуть робити, а на що не мають права слідчі, прокурори, адвокати, судді. На значущість КПК впливає та кількість українців, які стають фігурантами кримінальних справ: щорічно суди нашої країни розглядають приблизно 250 тис. кримінально караних злочинів.
Коротше і швидше
Отже, відтепер розслідування кримінальних справ стане коротшим. Наприклад, у новому кодексі немає звичного поняття «порушення кримінальної справи». Згідно з філософією нового КПК, розслідування має стартувати відразу, минаючи суто формальні етапи. Тобто з тієї самої хвилини, коли люди у погонах отримають інформацію про правопорушення. Спробуємо змоделювати таку ситуацію в умовному способі.
У вересневій статті ForUm’y «Не пійманий, але злодій, або Деякі особливості столичного шопінгу» наша кореспондентка розповіла про крадіжку із її сумочки гаманця і телефону в одному із ТЦ Києва, а також про свої поневіряння після звернення до правоохоронних органів. У день крадіжки вона написала заяву, але кримінальну справу порушили не одразу, а через деякий час. При цьому міліція не порушила закон, адже згідно зі старим КПК слідчі чи прокурори могли вивчати заяву про правопорушення від трьох до десяти днів і лише потім приступати до розслідування чи відмовляти у порушенні справи.
Якби наша кореспондентка стала жертвою злодіїв на пару місяців пізніше, слідчий мав би не з паперами возитися, а внести всю надану йому інформацію в електронну систему – Єдиний реєстр досудових розслідувань. Як тільки дані опиняються там, автоматично починається кримінальне провадження. На запит ForUm’y у МВС повідомили, що Єдиний реєстр уже кілька місяців як створений. Його технічне забезпечення, адміністрування та моніторинг системи покладено на обласні прокуратури.
Скоротиться також і досудове розслідування. Раніше розкривати тяжкі та особливо тяжкі злочини слідчі могли нескінченно довго – КПК не обмежував їх у часі. У новому кодексі законодавці провели часову межу – максимальний термін розслідування кримінальної злочину складе 12 місяців, і ні днем більше. Коли ж підозрюваний буде знайдений, правоохоронці зможуть помістити його у СІЗО, але тільки до обрання запобіжного заходу. Раніше це були 72 години, а згідно з новим КПК – не більше 60 годин. А це – півдоби на користь підозрюваного.
Хитрі браслети
Що робити з підозрюваним до суду – відпустити додому під чесне слово чи берегти як зіницю ока – тепер вирішуватиме не суд, а спеціально уповноважений слідчий суддя. Це нова фігура у кримінальному процесі. Якщо людина підозрюється у скоєнні серйозного злочину або намагалася втекти від міліціонерів при затриманні, до суду його напевно відправлять у СІЗО. Але у разі певних зволікань при розслідуванні максимальний термін утримання в ізоляторі не може перевищити року (раніше це було 18 місяців).
Правда, більшості підозрюваних ізолятор тепер не загрожує, пообіцяли автори УПК. Обвинувачених будуть залишати на волі до суду під особисте зобов'язання, поруку, грошову заставу або під домашній арешт. На домашній арешт можуть розраховувати ті, кому загрожує до трьох років позбавлення волі – для раніше судимих, і до п'яти років – для несудимих.
При домашньому арешті грати і вартових замінить електронний браслет на нозі підозрюваного. Пристрій дозволить правоохоронцям стежити за арештантом і фіксувати його місцезнаходження, щоб він не втік. Принцип роботи такої «прикраси» простий – браслет через супутник передаватиме постійний сигнал у відділення міліції, а там вже зможуть відстежити, де перебуває підозрюваний.
«У цього запобіжного заходу набагато більше переваг. По-перше, вдома людина може собі забезпечити краще харчування і відпочинок. По-друге, вона зможе самостійно регулювати свій розпорядок дня, виходити на вулицю, дихати свіжим повітрям, навіть здобувати освіту і виховувати своїх дітей. По-третє, давайте не забувати, що визнати людину винною може тільки суд. А якщо особа невинна? Навіщо їй зайвий раз проходити «тюремні університети»? І, врешті-решт, це економія бюджетних коштів. Адже, за даними Державної пенітенціарної служби, у 2011 році утримання підозрюваних під арештом обійшлося державному бюджету у 85 млн грн, а їхнє доправлення із СІЗО в суди коштувало майже 20 млн грн», - розповіла адвокат Оксана Макеєнко.
У МВС ForUm'у похвалилися: вже цього року СІЗО вдалося розвантажити майже на 2 тис. осіб – зараз в ізоляторах перебувають приблизно 35 тис. підозрюваних (кожен п'ятий фігурант кримінальної справи), тоді як у 2011-му їх було 37 тис. А ось на початку 2010 року у так званих «мавпятниках» перебувало майже 40 тис. українців. Автори кодексу обіцяють, що після прийняття КПК арештантів стане на десятки відсотків менше. Але чи вдасться найближчим часом замінити СІЗО домашнім арештом, поки сказати складно. Адже, за словами начальника Головного слідчого управління МВС України Василя Фаринника, тендери на закупівлю «браслетів» ще тільки намічаються. А поки диво-пристроїв немає, арештантів вдома повинні перевіряти особисто міліціонери.
Що таке добре, що таке погано
У кодексі є маса моментів, які одні фахівці у галузі права нещадно критикують, інші – хвалять. Наприклад, згідно з КПК, підслуховувати і підглядати за підозрюваними оперативники зможуть тільки з дозволу згаданого вище слідчого судді. У його віданні відтепер будуть усі питання, які стосуються захисту прав людини: він дасть чи не дасть «добро» на виклик підозрюваних і свідків до суду, на примусове супроводження особи у слідчі органи і т.д.
У зв'язку з цим старший науковий співробітник Інституту держави і права імені Володимира Корецького НАН України Микола Сірий нагадує, що в Україні працюють шість тисяч суддів, які раніше були слідчими або прокурорами. А значить, звикли виконувати функцію обвинувачів. Але експерт Центру політико-правових реформ Олександр Банчук впевнений, що новий КПК зобов'яже слідчого суддю бути більш уважним до можливих порушень. «Наприклад, не можна буде затягувати процес, викликаючи до суду десятки свідків, які не мають прямого стосунку до справи. А якщо такі спроби буде вживати слідчий суддя, напевно, виникнуть питання до прокурора або адвоката», - зазначив він.
Між тим українських бізнесменів радує інший факт. Тепер заарештувати майно буде можливим тільки з дозволу слідчого судді і тільки у тому разі, якщо оперативники і прокурори доведуть, що це саме майно використовувалося або може бути використане для вчинення злочину. А це гарантує більшу безпеку для українських підприємців, чий бізнес силовики не зможуть запросто «прикрити».
Чимало розбіжностей і спорів викликала норма, згідно з якою захисником у суді може бути тільки адвокат, який внесений до Єдиного реєстру адвокатів та адвокатських утворень. Родичі та фахівці у галузі права захисниками бути не можуть. З одного боку, критики вказували на обмеження прав людини. З іншого боку, знаючі люди зазначають: ця норма необхідна. Адже раніше бували випадки, коли адвокатами підробляли недобросовісні студенти юридичних вузів і факультетів, пропонуючи дешеву, але неякісну допомогу. А заповзятливі бізнесмени навіть організовували фірми-одноденки, у яких працювали вчорашні випускники. При цьому знайти управу на таких горе-юристів було неможливо, адже формально вони закон не порушували.
Втім, зміни торкнуться не тільки адвокатів, але й прокурорів. Тепер на них буде покладено обов'язок визначати алгоритм дій слідчого, давати йому вказівки, як розслідувати справу. Це пов'язано з тим, що саме прокурор, а не слідчий, представляє обвинувачення у суді, несе відповідальність за законність зібраних доказів. Деякі українські політики вже встигли заявити, що прокурори таким чином отримають надповноваження. Але генпрокурор Віктор Пшонка впевнений: ця норма зробить його підлеглих більш відповідальними. Його підтримує президент Інституту правової політики, екс-міністр юстиції Микола Онищук: «Тут діє ментальна заангажованість, прокуратура традиційно асоціюється з каральним органом. Тому будь-яке оновлення повноважень викликає настороженість. Але все це узгоджується з конституційними функціями прокурора».
Багато сказано і написано про скасування явки з повинною. Мовляв, тепер-то вже точно «вибивати» свідчення буде невигідно. Але у МВС нам пояснили, що «щиросерде зізнання» фактично нікуди не зникне – у Кримінальному кодексі залишається 66-та стаття, згідно з якою така явка служить пом'якшувальною обставиною. І якщо громадянин Петренко захоче прийти і зізнатися у злочині, слідчі це зафіксують у Єдиному реєстрі розслідувань. Забороняється лише вимагати свідчення від людини, якій не повідомили, що вона має право не відповідати на запитання слідчого. Також оперативник не може катувати, погрожувати, принижувати підозрюваного. Втім, таких прав слідчим не давав і старий КПК...
Після спілкування з юристами, правознавцями і адвокатами складається чітка думка: багато хто із них поки не зовсім розуміє, з чим їм доведеться мати справу і як працювати далі. При цьому більшості якось звичніше бачити лише негативні моменти. Цю ситуацію на одній із прес-конференцій лаконічно описав президент Ліги захисту прав людини Ігор Годецький: «Серед адвокатів є як песимісти, так і оптимісти. Я відношу себе до реалістів і бачу як негативні, так і позитивні наслідки (нового КПК. - Ред.)». За його словами, новий кодекс у нього як у професійного юриста викликає чимало запитань. «Але це добре, що є рух вперед», - визнав Годецький.
Так жити не можна
Прийняття нового КПК було неминуче. Справа у тому, що старий звід кримінально-процесуальних правил діяв в Україні ще з 1960-го, і з кожним роком все більше безнадійно старів. Тільки за 20 років незалежності Верховна Рада внесла у старий КПК 159 поправок. Зрештою, представник Ради Європи Драго Кос заявив: кодекс реанімувати неможливо, Україні простіше прийняти новий документ.
Старий КПК був більше орієнтований на радянський каральний підхід. Згідно з ним, перед судами стояла місія викорінити злочинність. Адже не даремно Микита Хрущов, який і був ініціатором прийняття кодексу на початку 60-х, пообіцяв радянському народові показати по телебаченню останнього злочинця.
Втім, це сьогодні КПК-1960 вважається «драконівським» і несучасним. А у роки «хрущовської відлиги» його положення були ледь не революційні. Наприклад, при Сталіні КПК передбачав існування «суперпрокурорів», яким підпорядковувався весь слідчий апарат. Оперативники не вели слідство, а виконували роль «місцевих агентів». Досудове розслідування у Радянському Союзі було скасоване: ніщо не заважало проводити розстріл відразу після порушення кримінальної справи. Кодекс підтверджував принцип товариша Сталіна: «Нехай краще потерпіли десять невинних, ніж один винний залишиться безкарним».
Новий КПК, звичайно, пішов далеко вперед від своїх «прабатьків». Але більшість фахівців сходяться на думці, що позитивний чи негативний ефект від впровадження кодексу можна буде повністю відчути і оцінити через кілька років, коли КПК запрацює повною мірою, а силові структури і захисники пристосуються до нових умов і вимог.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
