У техногенному світі, який стрімко розвивається, щось постійно йде вперед, а щось залишається неминуче далеко позаду. У якийсь момент опинилося на роздоріжжі і сучасне радіо. Змирившись з тим, що кабельному залишилося недовго, воно кинулося на хвилі FM і в Інтернет. Однак за танцювальними міксами і какофонією зухвалих голосів молодих ведучих кудись зовсім пропали культурно-історичні передачі, радіоспектаклі і програми з хоча б мінімальним інтелектуальним ухилом. У День працівників радіо, телебачення та зв'язку ForUm заглянув туди, де все це ще є – у Національну радіокомпанію України – та поспілкувався з її Генеральним директором.
- Чим живе сьогодні Національна радіокомпанія України? Ще на початку Вашого призначення на посаду гендиректора НРКУ Ви говорили про те, що зробите все, щоб відформатувати Українське радіо і зробити його загальнонаціональним мовником. Що для цього вже вдалося зробити, а що поки не виходить?
- Щось вдалося, щось ні. Є речі складні, але якщо вони залежать тільки від роботи творчого колективу, то їх простіше реалізувати, як не парадоксально це звучить. За цей час всі канали відформатовані, кожен має свій напрям. Перший канал – це суспільно-політичне мовлення, «Промінь» – розмовно-музичний, 3-й канал – «Культура». А також іномовлення – українською, англійською, німецькою та румунською мовами.
Ні для кого не секрет, що утримувати структуру, яка працює не у режимі шарманок, а у режимі суспільно-політичного, культурологічного мовлення, це серйозна витратна стаття для держави. Добре, що вона може фінансувати і утримувати величезну структуру, яка працює на 100% власного контенту. Але мовлення – це не тільки творчість, а й можливість донести створене до слухача. На жаль, Національна радіокомпанія не має жодної повноцінної мережі поширення сигналу.
«Дротове» радіо помирає. Сьогодні їх залишилося не більше двох мільйонів. Така ось сумна статистика. Звичайно, Українське радіо – це не лише «дроти». На жаль, при декларованій у законі рівності між комерційними та державними мовниками, саме останній не має повноцінних FM-мереж у FM-діапазоні. Абсолютно, скажімо так, нестандартна ситуація.
- Тому що приймати рішення на користь державного мовника набагато складніше, ніж на користь комерційного. Останні при рівних можливостях у нас виявляються «ріднішими».
- Чи бореться Національна радіокомпанія України з сумною ситуацією, що склалася?
- Взагалі ситуація більш ніж дивна. Статутне завдання Національної радіокомпанії – висвітлення діяльності Президента, Верховної Ради, уряду, органів місцевого самоврядування України, забезпечення прав громадян на отримання достовірної і повної інформації, розвиток громадянського суспільства, консолідація суспільства на засадах патріотизму та високих духовних цінностей. І це не патетика. Ми наповнюємо рядки у статуті реальним змістом. Абсолютно затребуваним продуктом. Та невже хтось думає, що народу України достатньо форматів «у два пріхлопа, трі прітопа» і рим рівня «пєвец-хітєц-звєздєц»? Ніхто не говорить, що цього не повинно бути, але не може весь радійний простір бути таким. І ось коли ви виїжджаєте за межі країни на схід чи захід, то розумієте, що українська реальність повинна бути іншою. Обов'язково два-три мовника – це тільки класична музика.
Зі свого боку ми докладаємо зусиль, щоб звернути увагу Національної ради України з телебачення і радіомовлення на необхідності забезпечення єдиного загальнодержавного мовника ФМ-ресурсом. Нещодавно ми вкотре звернулися до Нацради з проханням включити вирішення цієї проблеми у План розвитку на 2013-й рік. Поки що отримали у відповідь глибоке пояснення про те, що потрібно думати про цифровий формат. Ми думаємо, але не можемо приймати рішення замість тих, на кого ця функція покладена.
Що ж стосується форматів мовлення, то це питання має розглядатися у європейському контексті. А ситуація у Європі така, що FM-мовлення буде залишатися домінуючим ще впродовж тривалого часу. Це відбувається з однієї простої причини – розвиток цифрового мовлення (формат DAB, DAB+) не несе у собі якісної зміни, яка б зумовила необхідність таких витрат. І потужні європейські мовники дотримуються режиму плюралізму, працюють як широкозахватна сівалка. Тобто залишається аналогове мовлення і лягає на паралель цифрове мовлення. В Україні ситуація ще більш невизначена, оскільки щодо цифрового формату остаточного рішення немає. У Національній радіокомпанії ситуація і зовсім невизначена, оскільки на три канали мовлення є близько 30% ФМ-покриття території України, причому винятково за межами обласних центрів і великих міст. У цій ситуації ми намагаємося конкурувати тільки за рахунок відданості наших слухачів, тобто насамперед за рахунок контенту, який ми для них створюємо. Вони шукають можливість, щоб чути нас в УКХ-діапазоні, намагаються "зловити" нас на середніх хвилях. Саме завдяки їм ми досі утримуємо рейтинги і боремося за місце на нашому радійному ринку. І я думаю, що досить непогано боремося.
- А на якого слухача Ви орієнтуєтеся у плані контенту у першу чергу? Чи намагаєтеся охопити всю аудиторію?
- Охопити всю аудиторію – це утопія. Але у кожного мовника є своя місія. Ми – некомерційний мовник і, відповідно, повинні думати, як працювати на ту аудиторію, на яку ніхто не працює. Якщо у комерційних мовників ефір формується значною мірою за рахунок музичного плеєра і нехитрого тексту між цими звуками, то Національна радіокомпанія формує змістовний контент. Так, у нас є визначення аудиторії і воно трохи відрізняється залежно від каналу мовлення. Перший канал орієнтується на аудиторію 35-40+. Також ми послідовно працюємо над дитячою аудиторією. Коли мінялася сітка мовлення, ми перенесли дитячі передачі туди, де вони повинні бути – з 16:00 до 17:00, якраз у той час, коли діти приходять зі школи. Але у тому-то й мистецтво, щоб робити програми такими, щоб їх могли слухати і дорослі, і діти. Якщо немає штучного сюсюкання, а ми звертаємося до дитини як до частини Всесвіту, то навіть дитяча передача буде цікавою для різновікової категорії. На аудиторію трохи молодшу, 30+, ми орієнтуємося на каналі «Промінь». Ну а «Культура» – вона вічна і орієнтована значною мірою на класичні зразки. Тобто ми, якщо дивитися критично, нічого не придумали екстраординарного. Так само як ми, працюють у будь-якій європейській країні, Громадський це мовник чи державний – це вже справа десята. Формат є формат – він диктує свої правила, і ми їх дотримуємося.
- Нещодавно я знайшла у соціальних мережах групу шанувальників Українського радіо, створену молоддю. У ній вона ностальгує за старими ведучими і передачами, обговорює вмирання кабельного радіо... У Національній радіокомпанії взагалі є передачі для аудиторії 20+?
- Так, звичайно є. Ми враховуємо тематику молодого покоління. Але давайте будемо дивитися правді в очі – зараз для аудиторії 20+ не працює ніхто, це невигідно і нікому не потрібно. Також іншою стороною цього правила є те, що нація старіє. Так, можливо це не вигідно з точки зору комерції, реклами. Але ми не женемося за прибутком, хоча теж працюємо на ринку і повинні дбати про дохідні статті.
- До нас молодь приходить ще під час навчання в Інституті журналістики. З молодими кадрами у нас все нормально. Адже ми розуміємо, якщо не брати на роботу молоде покоління, якщо воно не буде переймати традиції, то де воно навчиться журналістиці? Чи буде майбутнє у Українського радіо? Одне покоління відходить, а на зміну йому має прийти інше. Ось ви згадували групу у соціальних мережах, створену молодими людьми. Все у житті змінюється, змінюються покоління, але Українське радіо зобов'язане жити. Просто потрібно взяти цю домінанту і робити все для того, щоб так було. Тоді нове покоління згадуватиме те радіо, яке було до них, а за ними – наступне і так далі.
- Ну а у фінансовому плані молоді вигідно йти до Вас працювати, чи з цим трохи складно?
- Ніхто не говорить, що легко. Так, складно. Але ми намагаємося якось вирішувати ці питання. Ми не живемо у вигаданому світі.
- А держава допомагає вирішувати ці питання?
- Якщо у нас буде кадрова нестача, ми про це скажемо. На даний момент такої нестачі немає. Як і кожне ЗМІ, ми маємо якісь моменти, які хотіли б посилити, наприклад, набрати більше тих чи інших ведучих, але це вічний пошук. Я не кажу, що немає проблем, але якщо проблеми не намагатися вирішувати, їх ставатиме більше.
- У нас робота над новими проектами не припиняється. Не варто забувати, що Національна радіокомпанія виробляє сотні різноформатних програм. До того ж ми реалізуємо не тільки радійні проекти. Нещодавно з Європейською мовною спілкою НРКУ виступила співорганізатором Європейського джазового оркестру. Це не тільки український контент працями композитора і диригента Ігоря Стецюка, це звучання бандури талантом Георгія Матвіїва. Європейське турне, два концерти у Києві, і все – з великим успіхом. Українську джазову музику сприйняли як відкриття. У Києві звучання було посилене струнною групою симфонічного оркестру Національної радіокомпанії. Десятки країн вже транслювали київський концерт у своїх радіоефірах, а незабаром видамо в ефір і телевізійну версію. Також на виході чергова телерадіопрограма «Мистецькі Історії», підходить до завершення цикл радіонарисів «Історія християнської церкви», вже написано понад сто радіонарисів. Після завершення цього циклу буде зроблено ще близько сорока, присвячених винятково українській церкві. До Дня української писемності та мови ми проводитиме традиційний Всеукраїнський диктант. До речі, будуть зміни. Сподіваюся, цікаві.
Плануємо у новій якості записати кращі театральні постановки. Поступово викладаємо величезний архів НРКУ у підкаст на сайт для того, щоб всі, у тому числі й наші діти, які не дуже люблять читати, могли б послухати у найкращих зразках і найкращому виконанні програмні твори.
- Я не знаю мовника, якому б усього вистачало. У нас давно не було капіталовкладень, як кажуть у нас на радіо, у «залізо». Але ми намагаємося заробляти на рекламі і хоча б частково вирішувати проблеми. Але, наприклад, замінити ефірний блок разом з програмним забезпеченням нам не по силам. Однак не можна сидіти і говорити, що все погано, бо так воно і буде. Тому недавно ми своїми силами закінчили ремонтні роботи у Будинку звукозапису, наприклад.
- Розкажіть про співпрацю Українського радіо з іноземними мовниками.
- Співпраця з ними дозволяє виходити Українському радіо з цікавими темами на абсолютно різні країни, причому у прайм-тайм. Ми так працюємо з нашими російськими і білоруськими, євросоюзівськими колегами: португальцями, іспанцями, італійцями, болгарами, естонцями і багатьма іншими. Ця «двосторонка» – як наслідок нашої спільності у Європейській мовній спілці. Ми знаходимо спільну мову, допомагаємо один одному. Така ось реальна євроінтеграція.
- Це складне питання. Журналістика – вона або є, або її немає. А радіо чи телебачення – всього тільки уточнення. На якість впливає безліч чинників, і виправдання завжди можна знайти. Журналістика – це мистецтво неможливого. І журналіст – він або думаючий, здатний піднятися до рівня афористичного мислення, або поверхневий, тобто ніякий.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
