Міністра фінансів Німеччини Вольфганга Шойбле називають батьком найрішучіших програм економічної консолідації Євросоюзу, що пропонуються останнім часом. Як відомо, у ЄС триває боргова та загальноекономічна криза, і в об'єднанні йдуть гострі дискусії щодо подальших антикризових заходів. Раніше вже були створені, зокрема, Європейський фонд фінансової стабільності і Європейський стабілізаційний механізм. А нещодавній жовтневий саміт керівництва Євросоюзу зробив нові кроки у напрямі уніфікації фінансової і бюджетної політики країн-членів.
Так, Німеччина виступає за максимальний контроль Брюсселя у всіх фінансових сферах Єврозони. За словами експертів, раніше члени ЄС самостійно формували національні бюджети і програми зовнішніх запозичень. При цьому фактично тільки внутрішні уряди стежили за тим, наскільки держава у фінансових операціях відповідає нормам європейського валютного союзу (основні нормативи - дефіцит держбюджету не повинен перевищувати 3% ВВП, держборг повинен бути менше 60% ВВП). У результаті зона євро була повністю розбалансована, і завдання відновлення позицій даної валюти лягли на найсильніші країни регіону, насамперед на Німеччину. І тепер вона лобіює посилення централізації для поліпшення контролю за фінансово-економічними процесами.
Про перспективи виходу Європи з кризи і про те, що для цього потрібно зробити, ForUm і поговорив з Вольфгангом Шойбле.
- Пане Шойбле, як зараз розвивається економічна ситуація в Євросоюзі?
- Досягнуто істотного і реального прогресу у подоланні кризи довіри до євро. При цьому ми дуже чітко і відкрито пояснюємо, що ми робимо і чого досягли. Так, європейські країни дотримуються своїх зобов'язань щодо скорочення бюджетних дефіцитів: з 2009 р. сукупний показник дефіциту бюджету в єврозоні скоротився на 50%, до 3,2% ВВП регіону.
У той же час Європі слід уникати створення помилкових очікувань, а також нерозуміння, які можуть призвести до розчарувань. Для вирішення проблеми державних боргів в усьому світі і повернення до стійкого економічного зростання необхідна рішуча робота над причинами проблем, а не ухвалення короткострокових кроків, що суперечать середньостроковим цілям.
- А що можна сказати про стан економіки Німеччини?
- Вона в хорошому стані, хоча зростання може і припинитися за результатами ІІ півріччя. У 2012-13 рр.. ми очікуємо щорічного зростання приблизно на 1%. Процес коригування вже стартував, хоч поки що ми і на самому початку шляху. При цьому урядам країн-учасниць не варто розраховувати, що Європейський центральний банк (ЄЦБ) зможе вирішити всі проблеми. Адже кредитно-грошова політика не є секретними ліками, вона може тільки давати ліквідність. Покласти край базовим причинам кризи можуть тільки комплексні дії урядів.
- Якими можуть бути головні з цих дій?
- Найголовніше - створити фінансовий союз, в якому окремі держави-члени відмовляться від своєї юрисдикції у фіскальній політиці. Крім того, проблеми іспанських банків показують, що Європі було б краще з єдиним банківським союзом. Нам потрібен європейський наглядовий орган, принаймні, за основними кредиторами, який міг би впливати на банки безпосередньо. В оптимальному варіанті повинна бути введена посада європейського міністра фінансів з правом вето щодо національних бюджетів і нових запозичень.
Поки у нас немає фінансового союзу, ми не можемо прийняти солідарну відповідальність щодо боргів слабших країн. Інакше той, хто налаштований витрачати гроші за чужий рахунок, продовжуватиме це робити. Ми це розуміємо і це розуміють ринки - саме тому вони поки що також не знаходять переконливим інструмент єврооблігацій.
- Наскільки можна зрозуміти, у зв'язку з цим Ви пропонуєте ввести і посаду єврокомісара з питань бюджету.
- Така посада стане важливим кроком вперед у справі бюджетної і фіскальної консолідації. Цей комісар повинен бути наділений функціями контролю над національними бюджетами всіх країн Євросоюзу. ЄС потребує не лише суворої бюджетної дисципліни, але і в строгому контролі боргових рівнів. Єврокомісар повинен мати право відхиляти національні бюджети, якщо вони не відповідають фіскальним правилам Єврозони. Спочатку треба ввести заходи контролю, а вже потім переходити до повноцінної допомоги окремим країнам, які максимально постраждали від кризи. Ймовірно, що ця тема отримає продовження на наступній зустрічі європейських лідерів, запланованій на 13-14 грудня.
- Чи означає це все також і політичну консолідацію?
- Досі останнє слово в Європі залишалося за державами-членами. Так не може більше тривати. У ключових політичних областях ми повинні передати більше повноважень у Брюссель, щоб кожна окрема країна не могла блокувати прийняті рішення. Ті, хто хоче сильної Європи, повинні бути готові підкоритися рішенням центру. В епоху глобалізації дуже важливо, щоб ми виступали в один голос з питань іноземної політики, безпеки і економічної політики. Потрібно створити орган, що представляє всі країни, орган, заснований на моделі німецького бундестагу або сенату США.
Визнання необхідності цього і готовність до практичних кроків, безумовно, зросли у зв'язку з кризою, і не тільки в Німеччині. Я волів би, щоб ми не були в кризі, тим більше в такій важкій. Але кожна криза - це ще і можливість визнати, узгодити те, що належить зробити. Це те, що вже призвело нас до фінансового договору, коли 25 країн ЄС зобов'язалися поліпшити загальну фінансову дисципліну.
Ні, Євросоюз у майбутньому не стане федеративною державою, подібною до США або Німеччини. Він матиме власну структуру, і це буде дуже цікаве підприємство. У Європі ми не повинні і ніколи не будемо приймати рішення, які б застосовувалися однаково до всіх. Сила Європи саме в її розмаїтті, але є речі, які краще робити централізовано, на загальноєвропейському рівні.
- А як щодо Греції? Наскільки відомо, вона може додатково одержати до 20 млрд євро на антикризові програми.
- Так, це можливо для оздоровлення кризового бюджету країни. Але поки що не повністю виплачений і черговий транш (30 млрд євро) у рамках попереднього пакету допомоги. Він може надійти тоді, коли Греція виконає свої обіцянки у сфері економії і реформ.
Реструктуризація ж боргу Греції нереальна. Але для вирішення цього питання ЄЦБ може викуповувати грецькі боргові папери, поки вони на вторинному ринку продаються за низькою ціною - чверть номіналу. Такий викуп є не якимсь трюком, але цілком робочим варіантом дій.
- У зв'язку з європейською фінансовою кризою зараз чимало говорять про можливість краху євро як єдиної валюти. Що Ви про це думаєте?
- Я в це не вірю. Так само як і розпад ЄС був би абсурдним. Світ усе ближче і ближче у своїх різних частинах, а ми говоримо про те, щоб кожна країна Європи йшла окремим шляхом? Цього не може бути, не повинно бути і не буде.
Введення євро було логічним продовженням економічної інтеграції Європи. Якби ми завжди робили тільки те, що працюватиме на 100%, ми б ніколи нікуди не просунулися. Ось чому ми хотіли спочатку ввести євро, а вже потім швидко приймати рішення, необхідні для політичного союзу. І справді, євро виявилося батьком майбутнього розвитку ЄС.
- Однак багато експертів як і раніше не вірять, що Євросоюзу вдасться дійти згоди щодо необхідних економічних і політичних заходів.
- Так, труднощі є. Але віра - це одне, а об'єктивна (і термінова) необхідність - інше. Наведу приклад: багато людей у ФРН називали президента США Рональда Рейгана божевільним, коли він у 1987 р. біля Бранденбурзьких воріт у Берліні сказав: «Пане Горбачов, знесіть цю стіну!». А через 2 роки це трапилося. Тоді я теж у це не вірив. Навесні 1989 р. я тільки-тільки став новим міністром внутрішніх справ у Бонні. І коли мені представлявся американський посол, він сказав, що стіна може впасти у найближчі 3 роки. Я йому відповів, що не сумнівався у цьому ще кілька місяців тому, але зараз би сказав, що якщо пощастить, це трапиться в найближчі 10 років. І як довго ми насправді чекали? Менше півроку!
Андрій Боярунець, Дуссельдорф,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
596
