Кілька старих друзів відзначали день народження свого приятеля в одному зі столичних кафе. На честь іменинника підняли не один тост, тому додому було вирішено їхати на таксі. Але викликати «машинку» виявилося не так просто. Як один, диспетчери просили почекати, а через 15-20 хвилин повідомляли, що в даному районі немає авто, хоча справа була у центрі столиці. У підсумку засмученим і втомленим людям не залишалося нічого іншого, як зупинити на дорозі «бомбилу», який заломив за проїзд на своїх стареньких «Жигулях» нечувану суму.
З такою бідою стикалися багато киян, які більш-менш регулярно користуються послугами таксі. Закономірно напрошується висновок – автомобілів на всіх бажаючих не вистачає. Однак моніторинг громадських об'єднань показує: у Києві у сфері таксомоторних послуг працює трохи більше 20 тис. машин. Із яких 19 тисяч – нелегально. Хоча, за підрахунками всеукраїнської громадської організації «Українська таксомоторних асоціація», для потреб столиці було б достатньо і 15 тисяч авто.
«Одна із причин даної проблеми – у численних нелегальних інформаційно-диспетчерських службах (ІДС), які заманюють клієнтів низькими тарифами», - розповів ForUm'у керівник асоціації Андрій Антонюк. За його словами, псевдо-ІДС в останні роки ростуть і множаться, немов гриби після дощу. І якщо до 2007 року в Києві працювало близько 70 диспетчерських служб, то тепер їх уже понад 400. «Вони взяли на себе функцію регуляторів ринку, яка повинна бути притаманна державі. Щоб виграти в боротьбі за клієнта, вони демпінгують, обіцяють тариф чи не гривню за кілометр, роблячи послугу нерентабельною. Потім замовлення «висять» на серверах, а водії за них не беруться», - нарікає Антонюк.
Це може здатися дивним, але диспетчерські служби, в які ми дзвонимо, щоб замовити машину, не завжди мають постійний автопарк і штат співробітників-таксистів. У деяких випадках це лише посередники посередників. Замовлення клієнта вони «вбивають» у так званий транзитний сервер, який обчислює тариф (кожна диспетчерська служба встановлює свій). Далі замовлення направляється на центральний сервер, де вже є сотні інших активних замовлень по столиці. Цей список бачать таксисти, які мають доступ до сервера завдяки співпраці з різними ІДС. Хто швидше відгукнеться, той і везе клієнта. Якщо ж вам кажуть, що машин у вашому районі немає, значить, ніхто із вільних таксистів не готовий вас везти за тарифом, встановленим диспетчером, який прийняв ваш дзвінок. За свою працю диспетчерські служби зазвичай стягують 9% від замовлення з таксистів, які з ними співпрацюють, і 10-12% - з чужих водіїв.
Зазначимо, що служби таксі, які працюють легально, несуть хоч якусь відповідальність за свої «машинки». Вони можуть покарати таксиста, якщо той, наприклад, запросить окрему доплату за ваш багаж (принаймні, такі прецеденти траплялися). Але нелегальні кол-центри не відповідають ні за що – ні за безпеку пасажира, ні за запізнення таксиста, ні за марне півгодинне очікування відповіді-смски.
Потрібно: таксист
Стати таксистом в Україні теоретично може будь-яка людина, у якої є хоч якийсь автомобіль. Чи то менеджер середньої ланки, який «бомбить» після роботи, чи 18-річний юнак, який ледь здав на права, чи пенсіонер-сердечник. У водія можуть бути проблеми з алкоголем, з нервами, з пам'яттю. Але диспетчерські служби, які наймають таксистів на роботу, не хочуть цього знати.
Співробітник ForUm’y спробував влаштуватися таксистом, зателефонувавши за оголошенням, розміщеним на сайті з пошуку роботи. Відразу зазначимо, що таких оголошень у Мережі – хоч греблю гати. Отже, спочатку якийсь Валерій Іванович поцікавився маркою автомобіля і знанням київських доріг. Далі – запропонували співпрацю: «Ми встановимо вам на телефон програму, за допомогою якої ви будете бачити замовлення, і можете виходити на роботу». Більше нічого про майбутнє співробітника знати не побажали.
На запитання про можливість офіційного працевлаштування ми почули розпливчасту відповідь, мовляв, попрацюйте, а там видно буде. До речі, встановлювати таксометр, як виявилося, теж не обов'язково. Хоча чинне законодавство зобов'язує таксистів використовувати такі прилади. «Норма така є, але контролю над її виконанням немає. Тому багато таксистів не бачать сенсу обзаводитися таксометрами», - розповів голова правління громадської організації «Таксі столиці» Євген Клименко.
Під одну гребінку
Взимку нинішнього року службою таксі зацікавилися чиновники. Напередодні Євро-2012 не хотілося шокувати іноземних гостей таксистами з нульовим знанням англійської мови і захмарними цінами на проїзд в «убитих» і брудних машинах. У КМДА пообіцяли змусити водіїв обладнати машини таксометрами, встановити на авто єдині розпізнавальні знаки. Тоді ж і була створена служба Sky Taxi для міжнародного аеропорту «Бориспіль». Але взяти під контроль київських таксистів не вдалося.
Тепер у Верховній Раді лежить законопроект, мета якого – вивести ринок таксі з тіні. Згідно з документом, машину таксі потрібно обладнати електронним таксометром, системою вентиляції і обігріву салону, індикатором у правому верхньому кутку лобового скла автомобіля, який буде світитися червоним кольором, якщо таксі зайняте, і зеленим, якщо вільне. Водії повинні будуть проходити атестацію і в обов'язковому порядку отримувати акредитаційну картку строком на п'ять років. Тарифи, згідно з проектом, повинні розробляти міські (селищні) ради перевізників на таксі, надалі узгоджуючи їх з місцевою владою. При цьому тариф на певній території має бути однаковий для всіх перевізників. Контролювати таксистів пропонується співробітникам ДАІ та держорганам щодо захисту прав споживачів.
Такі пропозиції вже сполохали багатьох учасників ринку. Зокрема, Євген Клименко впевнений, що подібний законопроект не може бути реалізований в Україні, тому що громадськість не готова до контролю з боку держави та органів самоврядування. «Ті люди, які готували законопроект, орієнтувалися на досвід європейських країн, але при цьому забули, що там це практикується досить довго. У нас можуть виникати корупційні схеми при отриманні документації, буде здирництво. Крім того, не повинно бути гри в одні ворота, коли ми думаємо про пасажирів і забуваємо про водіїв. Тому потрібно передбачити, наприклад, пільги для таксистів при придбанні нового авто», - вважає Клименко. При цьому, на його думку, повинне бути покарання для так званих «грачів», які, по суті, відбирають хліб у тих, для кого робота в таксі – ремесло.
Наші люди у булочну на таксі не їздять?
Ринок таксі на 95% перебуває в тіні, і навести порядок у цій сфері можна, тільки легалізувавши всіх учасників ринку і встановивши ефективний контроль над диспетчерами і таксистами, вважає Андрій Антонюк. У такій ситуації підвищення ціни проїзду в таксі станеться неминуче. «Це вимушена міра, але ми повинні розуміти, що таксі – не громадський транспорт. А безпека, своєчасність, сервіс коштують грошей», - підкреслив керівник «Української таксомоторної асоціації». Він зазначає, що сьогодні кожен київський таксист завантажений не більше, ніж на 40%. А все через те, що «бордюрщики» простоюють в очікуванні «позолоченого» клієнта, легальні таксисти працюють за середніми тарифами і отримують менше замовлень, а недорогі нелегали на автомобілях, що розвалюються, не завжди хочуть або не встигають братися за замовлення. Але якщо всі будуть працювати легально, а головне – за єдиним тарифом, у таксистів буде менше холостого ходу, що стане фактором, який стримує подальше зростання цін.
Сьогодні тарифи на проїзд у столичному таксі коливаються від двох до п'яти гривень за один кілометр. «Мінімальний тариф при вартості бензину близько 12 гривень повинен бути не менше п'яти гривень за кілометр», - вважає Антонюк. При таких розцінках вартість поїздки від метро «Вокзальна» до, наприклад, Оболоні, становитиме близько 80 гривень. Тоді як при тарифі у три гривні такий же маршрут обходиться у півсотні.
До речі, деякі диспетчерські служби, які пропонують невисоку вартість поїздки, вже сьогодні практикують нову послугу – тариф «Плюс». Наприклад, машини у вашому районі нібито немає. Але якщо ви погодитеся «накинути» червонець за проїзд, машина знайдеться у 95% випадків через п'ять-сім хвилин.
«Ви можете поставити шашечку і тиждень возити пасажира по одній-дві гривні за кілометр. Ви поки не розумієте, де рентабельність, а де збиток. А потім у вас зітруться шини, поламається машина, і ви зрозумієте, що так працювати невигідно. Ви підете, але на спорожніле місце прийде хтось інший, завдяки кому будуть жити недобросовісні псевдо-диспетчерські служби, які пропонують возити клієнтів за економічно необґрунтованими тарифами», - розповідає Антонюк.
Правда, можливе подорожчання проїзду на таксі не всі кияни сприймають з натхненням. Пасажири традиційно не хочуть платити більше, а деякі таксисти бояться відтоку клієнтів. Втім, чи буде прийнятий законопроект про таксі найближчим часом, сказати складно. Адже поки невідомо, коли потрапить документ на розгляд нового скликання парламенту, чи приймуть його депутати і якщо приймуть, то як він запрацює.
А поки декілька порад, як не втратити дорогоцінний час при виклику таксі. Намагайтеся робити попереднє замовлення машини. Якщо ж ви спізнюєтеся на важливу зустріч, і кожна хвилина на рахунку – не скупіться, викликайте машину у більш дорогих диспетчерських службах. Тоді ймовірність знайти авто зросте. Але оптимальний варіант – скористатися он-лайн замовленням таксі, правда, це можливо, тільки якщо Інтернет у вас «під рукою». Так ви можете вибрати з кількох варіантів вартість проїзду, час подачі машини, вказати особливі вимоги до автомобіля – місткий багажник, обов'язкова наявність кондиціонера, видача чека і т.д.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
