Незалежна Асоціація банків України (НАБУ) звернулася в Антимонопольний Комітет України з обґрунтуванням необхідності внесення змін до чинного законодавства, які б унеможливили зловживання своїм монопольним становищем спеціалізованими торговельними організаціями, уповноваженими реалізовувати арештоване майно, повідомляє прес-служба НАБУ.
В Україні арештоване майно реалізують спеціалізовані торгуючі організації на підставі укладених угод з органами державної виконавчої служби (ДВС). Міністерство юстиції визначає ці спеціалізовані організації через тендер. Банки позбавили цієї можливості ще два роки тому. Інакше кажучи, зараз органи ДВС на свій розсуд вибирають торгуючу організацію (з переліку, затвердженого Мін'юстом), яка буде реалізовувати арештоване майно боржника.
На думку Незалежної асоціації банків України, існуюча схема відкриває можливості для зловживань монопольним становищем. НАБУ вказує на кілька спірних моментів.
По-перше, це нечіткі і відверто дискримінаційні критерії, застосовувані Міністерством юстиції при визначенні спеціалізованих установ. Це, наприклад, прибутковість діяльності претендента протягом останніх двох років. При цьому положення Міністерства юстиції України, яке регламентує ці питання, не конкретизує розміру прибутку, необхідного для проходження тендеру. Те ж стосується і наявності «технічних можливостей та досвіду роботи щодо забезпечення організації зберігання та реалізації майна», оскільки положення не деталізує, які технічні можливості повинен мати потенційний переможець тендеру і як йому набути досвіду, не будучи допущеним до проведення відповідних операцій.
Але найбільше обурення викликає відверто дискримінаційна вимога надання учасником «інформації про результати здійснення діяльності з реалізації арештованого майна протягом поточного року». Тобто новим організаціям, яких у цьому році не допустили на ринок реалізації арештованого майна, годі й мріяти потрапити туди у наступному.
Як наслідок, на цьому ринку утвердилися постійні гравці.
По-друге, законодавством передбачено, що гарантійний внесок переможця торгів, який відмовився підписати протокол переможця торгів чи не вніс у передбачений термін всю суму грошей за лот, перераховується торгуючій організації. Ця норма дозволяє організатору торгів фактично контролювати їх хід, використовуючи фіктивних учасників, які можуть зривати торги, оголошуючи завищену ціну або не вносячи її. При цьому такі підставні учасники фактично не втрачають гарантійного внеску, оскільки пов'язані з торговцем. Наступні торги цим же заарештованим і нереалізованим майном починаються вже зі значно більш низькою стартової ціни.
По-третє, методом недопущення торгуючою організацією небажаних учасників на торги є обмеження терміну реєстрації учасників (наприклад, 2-3 годинами). Таке штучне звуження кола потенційних покупців теж «грає» на пониження вартості продажу реалізованого майна.
На думку банкірів, слід на законодавчому рівні вирішити кілька проблем: змінити нечіткі та дискримінаційні вимоги до учасників тендеру щодо вибору спеціалізованих організацій з продажу арештованого майна, упорядкувати процедуру відбору органами ДВС спеціалізованої організації для реалізації арештованого майна та переглянути необґрунтовано завищену вартість послуг спеціалізованих торговельних організацій.
