Коли заходить мова про економічне співробітництво на «пострадянському» напрямі, насамперед спадає на думку Росія. Так, ця країна залишається нашим важливим торговим партнером і у СНД, і у цілому. Однак – не єдиним. На тлі традиційної схильності Москви до тиску на своїх закордонних партнерів і особливо сусідів, Київ все більше розвиває зв'язки з іншими республіками «ближнього зарубіжжя», включаючи і членів Митного союзу. І це далеко не в останню чергу стосується Казахстану. У новинах нерідко можна помітити повідомлення про робочі зустрічі, секторальні домовленості, перспективні контракти.
Трохи передісторії
Експерти нагадують: перші 19 років українсько-казахстанських міждержавних відносин запам'яталися не тільки розвитком, але і постійними «надіями на поліпшення» і намірами України «здійснити прорив» на даному напрямі. На цьому тлі дуже дивно виглядали, наприклад, потурання тодішньої влади видавлюванню казахстанського бізнесу із Херсонського нафтозаводу у 2002 р. А директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик згадує нездатність адекватно відреагувати на різні пропозиції Астани щодо розвитку енергетичного співробітництва, які могли нарешті вивести із перманентної коми нафтопровід «Одеса-Броди».
У такому світлі перший рік президентства Віктора Януковича, 2010-й, став контрастним і буквально проривним, продовжує політолог. Президенти обох країн обмінялися офіційними візитами, а у цілому зустрічалися у 2010 р. приблизно 10 разів. При цьому було підписано низку важливих угод. Так, крім резонансної домовленості про збільшення на 8 млн тонн транзиту казахстанської нафти через вітчизняні трубопроводи, були внесені актуальні «правки» у План дій «Україна-Казахстан» на 2010-11 рр. Також був прийнятий Меморандум між українським Держкомітетом фінансового моніторингу та Мінфіном Казахстану про співробітництво у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму. Крім того, були підписані План співробітництва у космічній сфері між Національними космічними агентствами двох держав, угода про створення сприятливих тарифних умов для перевезення вантажів залізничним транспортом, угода між міністерствами освіти тощо.
За даними Кулика, реалізація подібних домовленостей сприяла тому, що у 2011 р. двосторонній товарообіг склав $4,4 млрд і тим самим підійшов до позначки докризового 2008 р. (майже $5 млрд). А у І півріччі 2012 р. торгівля склала $1,3 млрд, збільшившись відносно січня-червня 2011 р. на 61,5%. Цікаво, що більшу частину експорту з України у 2012 р. у вартісному вираженні складають залізничні локомотиви – 31,4% в експортній структурі, або $411 млн. Це майже у 2,5 рази більше, ніж за аналогічний період минулого року. На другому місці у рейтингу експорту стоять вироби із чорних металів, тобто металовироби та подібна продукція (24,7% експорту, або $323 млн, зростання до І півріччя 2011 р. – у 2,87 рази).
Акценти партнерства
Дійсно, вітчизняні підприємства вже давно поставляють до Казахстану свій рухомий залізничний склад. Також у 2009 р. виник проект СП з випуску вагонів за участю одного із найбільших українських виробників вантажних вагонів – концерну «Азовмаш», казахського Акмолинського вагоноремонтного заводу і Казахстанської залізниці («Казакстан Темір Жоли»). Передбачувана номенклатура СП – піввагони, криті вагони і цистерни, повідомляють ForUm’y економісти. А Крюківський вагонзавод уклав з казахською Пасажирською лізинговою вагонною компанією договір на поставку у 2012 р. 42 пасажирських вагонів з інноваційними купе-«трансформерами», розробленими спеціально для цього замовника.
Крім того, є плани створення СП з виготовлення регіональних вантажопасажирських літаків Ан-140. Ще у 2011 р. був попередньо визначений складальний майданчик в місті Алмати і заснована фірма AeroKaz. За даними ДП «Антонов», СП націлене на заміну застарілих Ан-24 і Ан-26. Основні вузли може поставляти Харківський авіазавод, а двигуни – компанія «Мотор Січ». Допускається і закупівля казахстанцями близькомагістрального пасажирського Ан-148 для внутрішніх і міжнародних авіаліній.
Взагалі, президенти двох країн висловлюють наміри поглиблювати співпрацю у найрізноманітніших областях. Так, знаковим для Києва стала принципова згода президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва поглиблювати двосторонні відносини в енергетиці. А іншими перспективними секторами партнерства він називає «мирний атом», освоєння космосу за допомогою українських ракетоносіїв і казахстанського космодрому, а також металургію і машинобудування (особливо сільськогосподарське). Серйозність намірів підтверджується тим, що ще до зустрічей Януковича з Назарбаєвим посол Казахстану в Україні Амангельди Жумабаєв у 2010 р. офіційно стверджував: «Одна із важливих галузей, яка викликає у нас інтерес, – машинобудування. Україна зберегла необхідну промислову базу ще з часів СРСР, і Казахстан зацікавлений у поставках сільгосптехніки, техніки для електростанцій, в імпорті вагонів. Одночасно розглядаються можливості створення заводів для збірки та обслуговування цієї техніки на території Казахстану».
Що ж стосується ядерної енергетики, то буквально у липні українсько-казахстансько-російське СП з виробництва ядерного палива виграло тендер ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (Жовті Води, Дніпропетровська обл.) на 270 тис. грн на техніко-економічний розрахунок організації вітчизняної видобутку урану. Проект буде втілюватися з урахуванням досвіду технологій підземного свердловинного вилуговування на уранових родовищах Казахстану. Нагадаємо, робота СП передбачає будівництво у нашій країні власного заводу ядерного палива, що дозволить послабити залежність від його поставок із Росії. Вартість заводу – 2,36 млрд грн.
Завдання на майбутнє
А ще одна стаття спільних проектів – взаємовигідне використання транзитних потенціалів, говорить Кулик. Зокрема, казахстанський президент уже запросив Київ до участі у проекті трансконтинентального коридору «Китай-Європа» з виходом через територію Казахстану у Китай та інші країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Справа у тому, що Україну в Астані розглядають також і як міст до Європи. Так, Жумабаєв стверджує: «Вигідне транзитне розташування України має значення для реалізації нашої державної програми «Шлях до Європи», відкриває додаткові можливості для просування економічних інтересів Казахстану у європейському регіоні, особливо з урахуванням поступової інтеграції України у Євросоюз. Ваша країна може стати ефективним майданчиком для виходу на європейські ринки товарів і послуг».
У свою чергу, глава казахстанського МЗС Ержан Казиханов у переддень 20-річчя встановлення дипломатичних відносин із Києвом у серпні-2012 підтвердив бажання Астани розвивати ці відносини: «Економічні відносини з Україною є пріоритетними у нашій зовнішній політиці. Україна – держава з величезним людським ресурсом, промисловим потенціалом, з унікальним географічним розташуванням, вона має вихід до моря, володіє містким внутрішнім ринком і розвиненою транспортно-транзитною інфраструктурою». На думку дипломата, великі спільні можливості є у ядерній енергетиці, у видобутку і переробці урану, включаючи підготовку казахстанських фахівців у цій області. «Не втрачає своєї актуальності і питання участі наших національних компаній у використанні портів на Чорному морі. Передбачається, що активізація співпраці у сфері транспортування вантажів по морю, залізниці та автотранспортом значно розширить географію торговельних шляхів із Азії у Європу», - вважає Казиханов. Залишається сподіватися, що українські партнери не обійдуть увагою настільки перспективні ініціативи, як це раніше траплялося.
Політолог Роман Сирінський додає: Києву і самому доцільно висунути свої пропозиції щодо економічного співробітництва з Астаною, а також щодо взаємодії у сфері освіти, міжвузівських зв'язків, навчання технічним спеціальностям. За словами аналітика, «можливі і взаємовигідні форми інтеграції вузів обох країн. Подібні ж проекти можна запропонувати у галузі охорони здоров'я – це можуть бути угоди про надання медичних послуг і лікування, спільні дослідницькі програми, навчання медичного персоналу в Україні та допомога в оснащенні клінік».
Отже, потенціал партнерства більш ніж достатній. А його реалізація вже залежить від політичної волі вищих керівників. І в результаті у Києва на пострадянському просторі може з'явитися конструктивний і впливовий партнер. А це посилить позиції України у СНД, послаблюючи прагнення відомих сил «монополізувати» Співдружність.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
