Ситуація у світовій економіці залишається неспокійною, і на такому тлі особливий інтерес викликають країни, яким вдається підтримувати непогані темпи економічного зростання. Відомо, що у першу чергу це так звана група БРІКС – Бразилія, Росія, Індія, Китай і ПАР. Але, наприклад, якщо порівнювати з Україною, то в усіх цих країнах умови відрізняються від наших: за обсягами економік, за акцентами розвитку тощо.
Однак є і держави, цілком порівнянні за умовами, потенціалом, загальними факторами, що впливають на економічну динаміку. І це не якісь країни із Африки чи Латинської Америки, на які так люблять посилатися експерти, але які насправді далекі від вітчизняних реалій. Це – деякі республіки колишнього СРСР, на які варто звернути увагу у плані антикризового реагування, та й спільного досвіду реформ.
У числі таких країн осібно стоїть Казахстан. У 2011 р., незважаючи на продовження глобальної кризи, країна добилася 7,5% росту ВВП, реальний обсяг якого досяг приблизно $167 млрд (з поправкою на інфляцію). За рахунок чого ж вдається досягати таких показників? Українська економіка нині теж модернізується, багато що доводиться робити вперше, і більш ніж цікаво дізнатися, «а як у них».
Не без держави
Дійсно, і наші, і зарубіжні експерти сходяться на думці, що насамперед справа в ефективній моделі економічної модернізації у Казахстані. Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик зазначає: здобувши незалежність, Казахстан (як і багато інших пострадянських країн) значною мірою копіював досвід РФ і зробив основну ставку на максимальну лібералізацію своєї економіки, залучення іноземних (в основному західних) інвестицій та прискорену приватизацію промпідприємств, які купувалися головним чином іноземними компаніями.
«Проте з середини 1990-х рр. Астана переглянула соціально-економічну модель розвитку у бік її синхронізації з політико-правовою моделлю. У результаті виник тип економічної політики, характерний для держав Центральної Азії: спочатку – економічна стабілізація і зростання промислового виробництва, потім – розширення конкурентного середовища та політична лібералізація.
Так, у Казахстані наприкінці 1990-х почалося зростання присутності держави в економіці. Зокрема, вона взяла на себе розвиток транспортної інфраструктури: авіації, залізниць, нафто- і газопроводів. Також до 20-25% майже в усіх місцевих відділеннях найбільших зарубіжних корпорацій складає держчастка. Так само, як при підготовці і розробці нових родовищ сировини, участь держави вища, ніж на переданих в іноземне управління у 1994-96 рр..», - розповідає Кулик.
І додає: основні параметри модернізаційних реформ були сформульовані президентом Нурсултаном Назарбаєвим у Програмі розвитку країни до 2030 р. під назвою «Казахстан-2030». Ця стратегія містить 7 пріоритетних цілей: національна безпека; внутрішньополітична стабільність і консолідація суспільства; економічне зростання; здоров'я, освіта і добробут громадян; енергетичні ресурси; розвиток інфраструктури, особливо транспорту і зв'язку; професійний уряд. Як можна помітити, ці пункти перекликаються з програмою реформ Президента України Віктора Януковича.
При цьому як один із найважливіших пріоритетів визначено економічне зростання на основі відкритої ринкової економіки з високим рівнем зарубіжних інвестицій і внутрішніх заощаджень.
Однак, хоча у Програмі робилася ставка на іноземні капіталовкладення, фактично «Казахстан-2030» повернув державі роль модератора економічних процесів, підсилив її позиції в управлінні. Що не завадило країні у 2010 р. стати лідером у ринкових реформах серед 183 країн світу за підсумками дослідження Doing Business-2011, проведеного Світовим банком і Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC). Тоді ж у рейтингу країн, сприятливих для підприємництва, Казахстан піднявся з 74-го на 59-те місце (для порівняння: Україна опинилася на 145-му місці, Росія – на 123-му, Білорусь – на 68-му).
Ефективна модернізація
Крім програми «Казахстан-2030», в країні прийняті Стратегія розвитку транспортного комплексу до 2015 р., Стратегія територіального розвитку, Концепція створення регіонального фінансового центру в Алмати, Концепція сталого розвитку Казахстану, Концепція формування соціально-підприємницьких корпорацій та інші. А базовий документ щодо модернізації економіки на основі інновацій – затверджена у 2003 р. Стратегія індустріально-інноваційного розвитку на 2003-15 рр.
Основні цілі Стратегії такі: а) сприяння у формуванні високотехнологічних виробництв, включаючи створення ефективної системи трансферту технологій (як зарубіжних, так і міжгалузевих вітчизняних), б) створення сучасних елементів наукової та інноваційної інфраструктури (технопарків, національних наукових центрів, науково-технологічних зон) та інше. Так, на 2011-15 рр. документом намічено освоєння вже введених промислових потужностей і підвищення частки доданої вартості у продукції все більшого числа галузей, а також диверсифікація структури економіки та експорту. Український Кабмін зараз теж наполягає на необхідності інноваційного розвитку економіки, нагадує політолог Роман Сирінський, і на тлі міжнародного досвіду це здається більш ніж логічним.
При цьому на виконання президентського указу №314 «Про заходи щодо модернізації економіки Казахстану» від 13 квітня 2007 р. сформована Державна комісія з модернізації економіки і прийнятий план заходів, для виконання якого створено кілька великих фінансових інститутів («інститутів розвитку»): Казахстанський інвестиційний фонд, Банк розвитку, Національний інноваційний фонд, Корпорація щодо страхування експорту, Центр маркетингових та аналітичних досліджень, Фонд науки, Центр інжинірингу і трансферту технологій, через які здійснюються бюджетні інвестиції. Кулик зазначає, що ці заходи та інституції перегукуються з нашою президентською Програмою економічних реформ – і з тим, що вже зроблено, і з перспективними завданнями.
Крім того, країна двічі (у 2001 р. і 2006 р.) Провела податкову амністію, причому за більш ліберальними правилами, ніж це було зроблено у тій же РФ. У цілому перетворення у податковій сфері знизили навантаження на бізнес: ПДВ складає 15% (у Росії – 18%), соціальний податок – 13% (у РФ – 26%, буде підвищений до 34%). «Скажімо, на початку 2008 р. Назарбаєв особисто заборонив ревізорам з'являтися на об'єктах малого і середнього бізнесу (крім харчових і фармацевтичних виробництв) до кінця року. Пенсійна ж реформа почалася у Казахстані ще у 1998 р.», - повідомляє Сирінський. І це все теж співзвучне реформам, проведеним в Україні.
Аналітики узагальнюють: у підсумку економічна модель країни витримала випробування кризами 1998 і 2008 років. Так, темпи середньорічного зростання ВВП у 1999-2008 рр. вийшли на рівень 10%, зрівнявшись з китайськими. За словами Сирінського, «наслідки світового обвалу, падіння ринку нерухомості, банківська криза були серйозними, але стерпними. Навіть у 2009 р. ВВП зберігався на попередньому рівні. І 25% ВВП дає малий бізнес – проти 15-17% у Росії».
Майже як у нас
Не дивно, що країна продовжує залучати інвесторів. І справа далеко не тільки у сировинних ресурсах. Казахські фахівці запевняють: успіх реформ багато у чому пов'язаний з тим, що, на відміну від багатьох держав, багатих природними копалинами, Казахстан прагне уникнути ресурсної залежності. Так, сьогодні 65% інвестицій все ще надходить у сировинну сферу. Але за останні 4 роки розрив між вкладеннями у сировинні та несировинні сектори скоротився більш ніж у 2 рази. І якщо раніше «несировинних» інвесторів стримувала низька місткість ринку (населення країни – всього 16 млн чол.), то тепер проблему частково знято завдяки створенню Митного союзу (МС) і Єдиного економічного простору з РФ і Білоруссю. «Це формує спільний ринок ємністю 170 млн чол. і сумарним ВВП у $2 трлн», - уточнює Кулик.
Але чи не переманять партнери по МС частину інвестицій? Експерти відповідають: ні, тому що стосовно двох інших країн-членів бізнес-середовище у Казахстані найбільш сприятливе. Не дарма країна вийшла на таке непогане місце у Doing Business 2011; а у 2012 р. піднялася ще вище – з 59-го на 47-ме місце. Як наслідок, в останні два роки Казахстан очолює список із 10 країн, які досягли найбільших успіхів у створенні сприятливих умов для підприємництва. Показник інвестицій на душу населення тут удвічі вищий, ніж у КНР і Туреччині, та в 1,6 рази більший, ніж у Росії. З 1993 р. у республіку залучені прямі іноземні інвестиції більш ніж на $146 млрд.
Для подальшого залучення грошей Астана знижує адміністративні бар'єри і спрощує процедури, нарощує ефективність правоохоронної та судової систем, покращує управління митницею і податками. Створюються спеціальні економічні зони, реалізуються концесійні проекти. Також вживаються заходи для подальшої активізації участі держави у модернізації економіки. Так, створено фонд «Казина», мета якого – координація всіх інститутів розвитку для реалізації проривних інноваційних проектів міжнародного значення. Надії на диверсифікацію економіки зв'язуються у т.ч. з «кластерною ініціативою», яка покликана підвищити конкурентоспроможність місцевої продукції на зовнішньому і внутрішньому ринках. Для чого, серед іншого, розроблена і впроваджується програма розвитку АПК. Не варто зовсім забувати і про сировину: країна займає 6-е місце у світі щодо запасів природних ресурсів. Мінерально-сировинна база включає 5004 родовища сукупною прогнозною вартістю майже $46 трлн.
Важливим ресурсом є і географічне розташування. Основні трансконтинентальні маршрути, які з'єднують Азіатсько-Тихоокеанський регіон з Близьким і Середнім Сходом, з Європою, проходять саме через Казахстан. Зараз для реалізації транзитного потенціалу будується транспортний коридор «Західна Європа – Західний Китай», обсяг вантажопотоку по якому до 2020 р. має зрости майже у 2 рази, прагнучи до позначки щонайменше у 50 млн т. Цей маршрут значно коротший морського шляху через Суецький канал. Будується необхідна інфраструктура, створюється туристичний кластер.
До слова, якщо говорити про туризм, то країна має безліч унікальних заповідників і національних парків, більше 100 лікувально-оздоровчих закладів, а також понад 9000 археологічних та історичних пам'яток. «Але ніякі ресурси і природа не принесуть користі, якщо в країні немає спокою. І відрадно, що важливим нашим «козирем» є внутрішньополітична стабільність», - зазначає Сирінський. І тут паралелі з Україною теж більш ніж доречні.
Притому показник вкладення у людський капітал у Казахстані перебуває на рівні 9% ВВП, що досить багато за мірками СНД. Економічна стабілізація суттєво скоротила зовнішній міграційний оборот. Внутрішні міграції залишаються активними, але їхня стихійність падає. «Високоосвічене і толерантне населення – це гарантія стабільності. Якщо у нас і трапиться революція, то тільки у сфері наукових знань і технологій», - підсумовує політолог.
Отже, підіб’ємо підсумки: частина аналогічних реформ реалізується і українським Кабміном, частина (страхування експорту, фонди підтримки науки) – це для нашої держави завдання найближчого майбутнього. Варто зайвий раз звернути увагу і на такі важливі господарські фактори, як транспортно-транзитний потенціал, диверсифікація та інтенсифікація економіки. Все це – невідкладні, нагальні питання. І вивчення досвіду країни, «співзвучної» Україні, тут вельми корисне.
А крім того, у нас з Казахстаном великий потенціал співробітництва і торгівлі. Скоро читайте про це на ForUm`і на продовження сьогоднішньої статті.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
