На тлі нестабільної ситуації у світовій економіці Україна намагається використовувати всі доступні джерела зовнішніх кредитно-інвестиційних ресурсів. Тим більше, що допомога МВФ поки затримується. І ось влітку Кабмін домовився з Китаєм про виділення 2-х масштабних кредитів – на $3 млрд і $3,6 млрд. Призначення першої з позик – розвиток АПК, другої – переведення вітчизняних теплоелектростанцій з природного газу, який дорожчає, на вугілля. Так, за гроші КНР передбачається перевести ТЕС на водовугільне паливо, і в зв'язку з цим будівництво заводів з газифікації бурого і кам'яного вугілля.
При цьому отримання грошей передбачає певні вигоди і для Пекіна. Наприклад, у разі «аграрного» кредиту українська сторона використовуватиме китайську техніку, насіння і добрива. Крім того, можливо, будуть залучатися працівники-китайці. Нагадаємо, це не перші кредити для нашої країни: раніше Київ уже залучив $1,03 млрд китайських коштів на переоснащення вугільних шахт.
Що може означати розвиток співробітництва з Піднебесною для України та її економіки, розбирався ForUm.
На світовому тлі
Як відомо, Китай активно просувається відразу у кількох макрорегіонах планети: це не тільки традиційна для нього Південно-Східна Азія, але і Африка, і Латинська Америка. Крім того, країна є найбільшим утримувачем держборгу США, володіючи американськими облігаціями на $1,1 трлн. Що стосується Європи, то нещодавно прем'єр-міністр КНР Вень Цзябао заявив про готовність виділити європейським країнам кредитну лінію на $10 млрд. Особливий акцент Піднебесна при цьому робить на країни Східної та Південної Європи, прагнучи до 2015 р. довести свою щорічну торгівлю з ними до $100 млрд. Так, за словами Цзябао, «ми розуміємо побоювання східноєвропейських країн, пов'язані з торговельними дисбалансами, і збільшимо імпорт із цих країн». Активно працює Пекін і в рамках БРІКС – об'єднання провідних економік світу.
Дійсно, у «третьому світі» китайці просуваються особливо динамічно. Так, у цілій низці африканських країн (ПАР, Нігерія, Замбія, Судан та інші) вже працюють великі інвестиції із Китаю. За даними міністерства комерції Піднебесної, у 2010 р. обсяг її торгівлі з африканськими країнами склав $126,9 трлн, а роком пізніше – вже $150 млрд. Крім того, щорічно африканські країни отримують $1-2 млрд прямої допомоги. І буквально у липні голова Китаю Ху Цзіньтао пообіцяв Африці $20 млрд нових кредитів упродовж найближчих 3 років. Якщо ж брати інвестиції КНР в Африку, то вже у 2010-му вони досягли $50 млрд.
Що стосується країн Латинської Америки, то цього літа Вень Цзябао запропонував їм кредитну лінію на $10 млрд для підтримки інфраструктурних проектів, а також спеціальний спільний фонд з розвитку промисловості. Також з Бразилією і Аргентиною укладено угоди про валютний своп (взаємні кредити), як це влітку сталося і з Україною (на $2,36 млрд). У найближчі 5 років Китай має намір наростити річну торгівлю з Латинською Америкою до $400 млрд.
У цьому зв'язку економіст і політолог Віталій Кулик згадує, що країнам БРІКС (включаючи Бразилію) китайський Банк розвитку планує видавати позики у своїй національній валюті – юані. А це означає вихід юаня на глобальний фінансовий ринок. «Важливо, що КНР готова виділяти кошти зарубіжним країнам на тривалий термін (15 і більше років) і з канікулами щодо виплати відсотків. Це стосується і України», - резюмує експерт.
Що нам це дає
Що ж принесе вітчизняній економіці зближення з китайцями? Так, воно означає і посилення економічних позицій Пекіна в країні, адже він розвиває співробітництво не з добродійності, а з вигодою для себе, зазначає глава підкомітету Верховної Ради з питань зовнішньоекономічних зв'язків Ігор Гринів. Але диференціація джерел позикових коштів у ситуації, коли обстановка на глобальних ринках залишається неспокійною, це явний плюс, сходяться на думці наші співрозмовники.
Тим більше, що активність Піднебесної на українських «теренах» ставить під удар місцеві інтереси Росії. Наприклад, переведення ТЕС на вугільне паливо може заощадити 6 млрд куб.м/рік природного газу (у 2011 р. країна імпортувала 45 млрд куб.м). А у перспективі, при розвитку власного видобутку, енергозберігаючих підходів і зниженні щорічного споживання до 38-40 млрд куб.м, весь газовий імпорт може бути зведений до 10 млрд куб.м, допускає екс-міністр економіки Володимир Лановий. І у такому принциповому зменшенні залежності від РФ важливу роль може зіграти Китай.
Тим більше, що з урахуванням реальної розстановки політичних сил Москва не зможе ефективно перешкодити експансії КНР навіть на своїй власній території, підкреслює Кулик. Не дарма заступник гендиректора Центру досліджень Шанхайської організації співпраці Ліфань Лі нещодавно зазначив: російському лідерові Володимиру Путіну треба подумати над запрошенням Пекіна в Євразійський союз. «Так, це конкуренція з росіянами, у якій використовуються всі важелі, включаючи кредити. І Москва цю боротьбу не виграє», - переконаний Кулик.
А що ж цікавить китайців в економіці України? Лановий зводить основний інтерес до двох мотивацій: перша – доступ до багатої сировинної та індустріальної базі країни з кваліфікованою робочою силою, друга – зміцнення впливу одночасно і на СНД, і на ЄС. Зокрема, Китай може наблизитися до цих великих ринків збуту, створюючи або купуючи в Україні профільні виробництва. Так, важливим мінусом вітчизняних промпідприємств є дорожнеча газу, але якщо цю проблему вдасться вирішити за допомогою переведення на вугілля, то КНР отримає зручний майданчик для подальшого ринкового просування по всій Європі, від Британії до Уралу. «Для ілюстрації запасу реальної ефективності, який все ще залишається в української економіки, наведемо приклад сталевої заготовки. Її собівартість у нас, як і раніше, одна із найнижчих у світі, незважаючи на захмарні газові ціни», - зазначає Кулик.
Можна і треба
Аналітики нагадують, що в останні 5-7 років в Україні вже з'явилися СП з китайцями. Скажімо, кілька років тому була організована збірка популярних моделей китайських авто. Що стосується інфраструктури, то не перший рік опрацьовуються плани спільного будівництва та реконструкції автодоріг, мостів, морських портів. Наприклад, China Bank of Development і корпорація Fan Zheng цікавляться участю у будівництві сучасної автомагістралі Луганськ – Чоп.
Резюмувати можна так: дійсно, подальша співпраця з Пекіном означає його «прихід» в економіку країни. З інвестиціями, технологіями та своїми регіональними інтересами, які він буде просувати. Чи призведе це до додаткового конфлікту з Європою? Навряд чи, тому що вона сама зараз більше ніж зацікавлена у Піднебесній. Ускладнить це справи на російському напрямі? Можливо, але натомість ми отримуємо енергозбереження, розвиток промисловості та інші реальні вигоди. Тоді як доброзичливі обіцянки Москви в останні роки найчастіше залишалися на словах, на відміну від реальних цін на газ і постійних спроб економічного тиску.
А значить, з Китаєм співпрацювати можна і треба. Ставлячи на чільне місце власні вигоди, але і не утискуючи інтереси партнера.
