Підліткова імпульсивність: як залишитися живим

Україна знаходиться у перших рядах серед країн СНД за кількістю підліткових суїцидів. Щорічно у нашій країні скоюється 34,5 дитячих самогубств на 100 тисяч населення. За даними ВООЗ, показник у 20 осіб вже вважається критичним. І якщо зрозуміти причини, через які на цей крок наважується доросла людина, ще можна, то збагнути, чому на це йдуть діти, - важко. Про те, чому українські підлітки зважуються на кардинальні вчинки, Forum дізнавався у провідних фахівців країн СНД.

Коли дитина намагається усвідомлено звести рахунки з життям, це викликає єдине питання у всіх, хто її любить: чому? Адже дорослим здається, ніби лише вони знають, що таке справжні проблеми і горе. Дитинство і юність вони згадують як найщасливішу пору життя, куди так хочеться повернутися.

Найчастіше підлітки роблять спроби суїциду через сімейні проблеми і міжособистісні конфлікти, у тому числі через причини стосунків з однолітками, розповіла керівник лабораторії дитячого і підліткового віку Державного наукового центру соціальної і судової психіатрії ім. В.П. Сербського, професор Олена Дозорцева. У цей період дитині потрібна людина, яка надасть підтримку. «Це мають бути, насамперед, батьки. Тим більше, що цей вік - якраз період перших закоханостей. Потрібно довести, що з усіма проблемами можна впоратися. Дуже важливо вчасно протягнути руку і просто посидіти з дитиною, поговорити», - пояснює вона.

 

Крім того, на підлітків виявляється сильний «пресинг повинності». З одного боку, дитина зобов’язана своїм батькам, які виховували її, не забуваючи при цьому нагадувати, хто її годував і напував. А з іншого, у неї формуються власні бажання, які не завжди збігаються з батьківськими. «На кожну дитину накладаються певні зобов'язання. Дитина повинна виправдовувати надії своїх батьків. Опинившись у такій ситуації, дитяча психіка не витримує. У підлітка виникає внутрішній конфлікт», - розповіла психіатр, суїцидолог Медичного центру проблем психічного здоров'я Астани Катерина Миронова.

На її думку, у період становлення особистості для підлітків однаково важлива обстановка в сім'ї і визнання своїх однокласників або однолітків, з якими вони знаходять спільні інтереси.
«Підліткові субкультури в реальності і в Інтернеті - це небезпечна річ. Спілкування в соцмережах, вихід у ті групи, де культивується позитивне ставлення до суїциду - це небезпечна штука. Тут батьки повинні бути насторожі», - говорить вона.

Поки мама і тато на заробітках

З самого дитинства батькам, на думку психологів, важливо просто знаходитися поруч, адже саме у цьому віці закладаються основні навички соціалізації і формується відчуття безпеки. «Для України характерна проблема «заробітчанства». Важливим фактором є відсутність батьків, особливо матері. Неможливо сформувати навики емоційної прихильності, якщо їх немає. А де батьки, які повинні були навчити? Вони на заробітках», - зазначив головний дитячий психіатр Міністерства охорони здоров'я України Ігор Марценовський. От саме відсутність батьків, на його думку, не дозволяє дитині почуватися потрібною. Ця проблема особливо актуальна для західних областей України, де багато жінок їдуть в Італію працювати нянями, залишаючи своїх власних дітей на бабусь і дідусів. Така ж ситуація характерна і для сусідньої Молдови.

«Одна з головних наших проблем - це брак любові у дітей. Батьки емігрують на заробітки, залишаючи дітей наодинці зі своїми проблемами. Потрібно, щоб дитина відчувала себе потрібною, а не кинутою. Такий внутрішній конфлікт втягує в хронічний стрес, що, у свою чергу, призводить до підвищення глюкокортикоїдів. Це підвищення стимулює зниження імунітету. Дитина починає хворіти. Як відомо, хвороба загострює психічний стан. Але, незважаючи на це, кількість любові не збільшується, а зростає тільки число грошових переказів», - розповіла магістр кафедри фізіології людини і біофізики Молдавського медичного університету Людмила Сидоренко. Те ж саме цілком можна сказати і про ситуацію в Україні.

 

Але є й інша сторона медалі - надмірна опіка. Батьки настільки опікують своїх дітей, що просто не дають їм подорослішати і не вчать долати труднощі, що виникають. «Не завжди мама або тато можуть вирішити проблеми дитини. Вони і не повинні цього робити. Їхнє головне завдання - навчити дитину самостійно справлятися зі складними ситуаціями і зі стресом, що виникає через це», - заявив директор Інституту філософії, соціології та права НАН Вірменії Геворг Погосян.

Підлітковий алкоголізм

Проблема суїцидальних думок тісно пов'язана з підлітковим алкоголізмом і наркоманією, вважає головний дитячий психіатр МОЗ України Ігор Марценовський. «Карта суїцидів збігається з картою високого рівня алкоголізації та наркоманії», - сказав психіатр. І це проблема не тільки міст, але й невеликих сіл і селищ міського типу.

За його словами, причиною цього є міцні традиції в селах України. З юного віку батьки садовлять своїх дітей за стіл, який традиційно заставлений алкогольними напоями. Батьки разом зі своїми друзями п'ють і веселяться. У дітей створюється враження, що це і є горезвісне доросле життя. А обов'язкова масова пиятика під час проводів хлопців до армії стала доброю традицією. У нас прийнято роками згадувати «як гуляло все село». Якщо ж комусь стало зле або самого призовника несли на руках - це привід для гордості.

У містах ситуація відрізняється тим, що авторитетом стає не громада, а глянцеві сторінки журналів. Підлітки легко піддаються на пропаганду реклами алкоголю як свята життя. Адже реклама більше діє саме на дітей, тому що у них ще не сформувалося критичне ставлення до подій. Міські діти теж копіюють, але вже не так поведінку своїх батьків, як авторитетів. Подібними авторитетами найчастіше стають бізнесмени, співаки, актори або їхні герої.

Шантаж

Діти і підлітки не думають про власну смерть як про щось реальне. Адже у нас не прийнято говорити про неї. А те, про що не говорять, навряд чи існує насправді. Дорослі уникають цієї теми і розповідають своїм дітям про що завгодно, крім цього. У нашому суспільстві тема смерті досі залишається табу. Можливо тому підлітки бачать спотворену картину у вигляді себе, що дивиться на засмучену родину. Бажаючи помститися батькам або привернути їхню увагу, дитина у результаті представляє лише батьків, які жалкують про свої слова, але ніяк не наслідки для себе особисто. У неї відсутній механізм «гальма», яке могло б зупинити від останнього кроку в прірву дорослого життя.

«Дітей, які просто висловлюють суїцидальні фантазії, багато. Але особлива категорія шантажистів - це ті, які намагаються підтвердити свої слова діями, імітацією. Є маніпулятивні спроби суїциду у дорослих, але в разі дітей і підлітків немає помилкових спроб. Навіть якщо ви впевнені, що дитина вас лякає, все одно ви повинні ставитися до цього серйозно, тому що дитина не може зупинитися», - пояснив Марценовський. Діти, щоб довести батькам серйозність своїх погроз, можуть піти на багато що. При цьому дитина не буде сприймати результат свого вчинку як кінець. Для неї це всього лише точка повороту, після якої батьки почнуть приділяти їй більше уваги, в школі припиниться цькування чи повернеться перша любов. Тобто один раз впорався зі страхом - і отримай все бажане. Про те, що всього цього не буде, якщо дитина зважиться на подібний крок, повинні розповісти батьки. Адже це дорослі, обдумуючи відхід з життя, хочуть позбутися болю. Діти ж сподіваються отримати таким чином те, що у них несправедливо відняли. Але шансу скористатися результатами своїх погроз у них може і не бути.

 

І ця проблема характерна як для простих, так і для багатих сімей. «У мене був приклад з життя. Хлопчик з хорошої сім'ї погрожував, ніби щось із собою зробить, і в таких приступах люті і погроз відчиняв вікно. Потім він став навіть стрибати у це вікно, але за вікном був козирок під'їзду, на який він вдало приземлявся. А одного разу він стрибнув, нога зісковзнула і він промахнувся. Це був суїцид чи все-таки ні?»- поставив риторичне запитання психіатр.

Перше, що має насторожити батьків - це різка зміна поведінки без видимих ​​на те причин. «Це може бути як збудження, так і гальмування. Зміна поведінки вже говорить про те, що з дитиною щось відбувається. У цей момент важливо контактувати, саме поговорити. Просто поговорити без нотацій, аналізу та оцінок. Важливо навчити підлітка говорити відкрито про свої почуття і проблеми», - розповів головний дитячий психіатр МОЗ України.

За його словами, у підлітка з суїцидальними фантазіями є дві відмінні риси. «Перша - це пригнічений настрій на тлі заниженої самооцінки. А друга - катастрофальний погляд на майбутнє, небачення перспектив. Це, до речі, одна з основних ознак депресії. Хоча для такого стану можна і не мати важкої депресії. Можливо, там йтиметься про атипову депресію. Найнебезпечніший фактор тут - імпульсивність», - вважає психіатр.

На думку психологів, у підлітковому віці імпульсивність поєднується з добре розвиненою фантазією і поганою інформованістю. Саме на цьому ґрунті виникає бажання покарати батьків. Про те, що результатів подібного покарання сама дитина вже не побачить, у той момент їй в голову не приходить.

Відповідно до закону України про психіатричну допомогу, особи з психічними розладами, які намагаються (намагалися) покінчити життя самогубством, підлягають невідкладній психіатричній госпіталізації. За даними МОЗ, у разі відмови пацієнта може бути проведена недобровільна госпіталізація. Діти до 14 років госпіталізуються з інформованої згоди обох батьків. Особи без психічних розладів госпіталізації в психіатричні установи не підлягають.

 

Рішення про госпіталізацію приймається лікарем-психіатром (лікарем - дитячим психіатром). Більшість підлітків, які висловлювали суїцидальні думки і робили суїцидальні спроби, не госпіталізуються в психіатричні лікарні. Батьки таких дітей мають вирішальне право вибору форми і обсягів медичної (психіатричної, психотерапевтичної) допомоги.

Уберегти дитину: місія здійсненна

Усі рекомендації психологів зводяться до того, що дитину треба любити так, щоб вона почувалася потрібною і щасливою. Її потрібно навчити розуміти себе та інших, говорити відкрито про свої проблеми і розуміти, що з будь-якої ситуації є вихід. Для цього батькам, перш за все, потрібно почати з себе і своєї поведінки. Адже від їхніх слів і уваги залежить емоційний стан підлітка. Але не завжди дитина може сказати комусь з дорослих про свої думки. Найчастіше діти діляться своїми роздумами один з одним.

«Підлітки не діляться думками з батьками і вчителями. Вчителі взагалі часто не підозрюють, що відбувається з дітьми. Але вони (підлітки. - Ред.) діляться з однолітками. Необхідно навчити школярів правилам гарної поведінки: потрібно надавати допомогу своїм друзям, а до особливостей їхньої поведінки ставитися небайдуже. Таку практику успішно ввели в Британії», - навів приклад дитячий психіатр.

За його словами, і одноліткам такої дитини, і самим батькам краще всього звернутися до професійного психолога. «У випадку, якщо ви помітили у дитини суїцидальні схильності, потрібно звернутися до психолога. Тут краще перестрахуватися», - вважає він. Адже якщо цього вчасно не зробити, то може трапитися непоправне. Тому варто звернути увагу не тільки на поведінку і настрій дитини, але і на її захоплення, оточення. У підлітковому віці людина вперше стикається з серйозними проблемами. Те, на що дорослі можуть не звернути увагу, дитині може заподіяти душевного болю. Або її світогляд може почати формуватися під впливом модних субкультур, які пропагують потойбічну романтику і самоушкодження. Якщо це вчасно помітити і зрозуміти, що душевне здоров'я важливіше від фізичного, можна врятувати життя дитини.

Крім того, батьки повинні знати, з ким спілкується їхня дитина. Якщо за часів існування домашніх телефонів батьки ще могли за цим стежити, то з появою мобільних та Інтернету встежити за зв'язками свого чада стало складніше. Але, на думку психологів, звертати увагу на оточення підлітка - одне з головних завдань батьків. Щоб уникнути беззаперечного підпорядкування своєму оточенню або авторитетам у ньому, з дитиною потрібно йти крок у крок з дитинства. З перших років життя батьки повинні займатися формуванням критичного мислення у дитини, вчити саморегуляції, стримувати свої емоції і справлятися з ними.

 

«Потрібно вчити спілкуватися. У нас дорослі між собою не можуть домовитися, не вміють говорити і слухати один одного, що вже говорити про дітей і підлітків. Не всі вміють спілкуватися. Цьому треба вчити, щоб забезпечити дитині успішну соціалізацію. Вона повинна розуміти інших людей, а її оточення має розуміти і приймати саму дитину. Найперше для щастя дитини - це сім'я і любов. Дитина повинна зростати у любові і відчувати цю любов», - вважає Миронова.

Часто зайняті і втомлені батьки піклуються лише про те, «щоб дитина була одягнена, взута і нагодована». А вихованням, на їхню думку, повинна зайнятися школа, ЗМІ, Інтернет, оточення. Подібне перекладання відповідальності згубне для відносин, тому що діти стали запитувати поради у Google'а, а не у мами. Втрачається духовний зв'язок між батьками та дітьми, губляться зв'язки між цілими поколіннями, і їхній досвід передається вже не за розмовами на кухні, а через пошукові системи.

PS У світі, згідно з офіційною статистикою, щорічно 1 млн 100 тис осіб здійснюють суїцид. За неофіційними даними, ця цифра в кілька разів більша: 4 млн осіб. Ще 19 млн скоюють невдалі спроби, тобто залишаються живими після наміру звести рахунки з життям. За роки незалежності України з життям покінчили 220 тисяч осіб, а це приблизно один невеликий обласний центр. І за кожною з цих цифр стоїть життя - доросле, підліткове або дитяче.

Згідно з даними МОЗ України, у 2011 році 956 осіб (дітей і дорослих) з розладами психіки скоїли суїцид. Завершених суїцидів - 251. З числа госпіталізованих померла 21 людина. У 9 осіб причиною смерті визначені нещасні випадки, у 12 - суїцид.

У 2010 році 185 дітей у віці до 17 років загинули унаслідок навмисних самоушкоджень. Із зазначеного числа дітей 5 були під наглядом у зв'язку з розладами психіки та поведінки.
Перше місце в Європі за кількістю суїцидів займає сусідня Росія, де щорічно зводять рахунки з життям 200 дітей і 1,5 тисячі підлітків.