Всесвітньо відомий Шерлок Холмс міг би позаздрити сучасним приватним детективам, у розпорядженні яких – не тільки дедукція, але і соціальні мережі для пошуку коханих або злісних неплатників аліментів. Хоча, як виявилося на ділі, світ сищиків не такий романтичний, як його описували Конан Дойль і Едгар По. Як живеться сучасним Холмсам і Ватсонам, дізнавався кореспондент ForUm`у.
Навіщо українці звертаються до приватних детективів?
Найчастіше сучасним українським детективам доводиться займатися питаннями безпеки бізнесу, розшуком людей, отриманням інформації особистого характеру. «Також звертаються з проблемами поведінки дітей: наркотики, дитяча злочинність, сумнівні стосунки, карти, гроші. Замовлення надходять найрізноманітніші – від пошуку домашніх вихованців за їхніми екскрементами за допомогою службового собаки до абсолютно незаконних. Інше питання: чи беремося ми за їхнє виконання? Природно, що всі замовлення ретельно вивчаються. Є певні принципи роботи порядних приватних детективів, і вони однакові у всьому світі. Перш за все, це законність. Все це доводиться робити у рамках закону, що забороняє проникнення в особисте життя. Словом, ми займаємося тим же, чим і правоохоронні органи, але на приватній основі. Підкреслю особливу принадність роботи приватного детектива – він вільний сам собі вибирати клієнта і в будь-який момент може від нього відмовитися, якщо клієнт переслідує ниці цілі. Тому «вищий пілотаж» сищика – коли замовлення гідно оплачене, завдання виконані, а клієнт вдячний. Дуже часто просять навести приклади своєї роботи. Якщо чесно, завжди відмовляюся. Уявіть: клієнт, який скористався послугами детектива, раптом бачить свою ситуацію у пресі, нехай і без подробиць», - розповів керівник Детективного агентства Бюро приватних розслідувань Денис Климов.
Ще одне святе правило приватного детектива – це повна конфіденційність. «Часто нам довіряють те, що не довіряють найближчим людям, і зберегти довіру клієнта – це повага і репутація агентства або сищика. Так що особистих прикладів, на жаль, не буде», - відразу попередив він. «Знайти людину, яка погодилася б розповісти про те, як вона користувалася послугами агенції, думаю, нереально, а вигадувати – не у наших правилах. 60% замовників намагаються не розкривати своїх даних, крім адреси електронної пошти (найчастіше – тимчасової) і ніку. Ще 30% бажають зустрічатися, але не надають своїх даних. І тільки 10% згодні працювати офіційно і навіть просять скласти договір», - розповідає детектив. На його думку, це свідчить про те, що більшість українців воліють сам факт надання послуг детектива залишити у таємниці. І тут же зазначає, що одна із найпоширеніших послуг детективного агентства – це пошук «віртуальних» дівчат і хлопців. «Наприклад, познайомилися в одній із соціальних мереж, потім хтось із них захотів продовжити знайомство вже «наяву» і найняв детектива, щоб дізнатися побільше. Але після розслідування з'ясовується, що по той бік «блакитного екрана» знаходиться не дівчина модельної зовнішності, а чоловік, який потерпає на психічні відхилення, або, скажімо, людина, якій просто нічим зайнятися. Соціальні мережі на даний момент є сховищем величезної кількості конфіденційної інформації, яку користувачі викладають добровільно. За допомогою цієї інформації можна дізнатися анкетні дані, коло знайомих, ваші інтереси і побачити все це на фото. Але у будь-якому хаосі є прихований порядок, і саме його пошуком займаються детективи», - розповів сищик.
Незважаючи на відкритість інформації у соцмережах, українські детективи все ж користуються своїм етичним кодексом, у якому обумовлюється конфіденційність. «Один із основних принципів нашої роботи – це конфіденційність, у більшості випадків стосовно проблеми клієнта знає обмежена кількість людей, а про розголошення відомостей навіть не може бути й мови», - зазначив він. Але є питання, які клієнту з якихось причин знати не потрібно. Йдеться про такі персональні дані, як номер банківського рахунку, номер телефону або адреса. Це обговорюється до початку роботи, втім, як і вартість самих послуг.
Вартість послуг
«Багато клієнтів готові платити великі гроші і для того, щоб провести незалежне розслідування. Імовірно, людей привертає той факт, що діяльність детектива прозора, адже він зобов'язаний звітувати про хід розслідування, і підхід до кожного клієнта індивідуальний. Вартість послуг визначити стандартним прайс-листом у нашій справі неможливо. Кожне замовлення індивідуальне і щодо видаткової частини, і щодо гонорару. Як можна послугу «Пошук людей» усереднити у вартості, якщо сьогодні пошук йде в Африці, а завтра – у селі Черкаської області? Якщо вже зовсім спростити відповідь на питання про вартість послуг, можна дуже грубо дати такі орієнтири: збір інформації щодо людей і підприємств із відкритих детективу джерел – від 2400 грн. (300 у.о.), врегулювання сімейних питань – від 2400 грн. (300 у.о.), розшук людей та майна – від 4000 грн. (500 у.о.), захист бізнесу від недобросовісної конкуренції – від 8000 грн. (1000 у.о.)». Але, за словами детектива, порядок цін дуже і дуже приблизний, швидше, орієнтовний. «Заробити на детективній діяльності можна, але не можна сказати, що ми успішні бізнесмени. Детективи, які працюють на бізнес, можуть отримувати і більше. І отримують. А чому ми не отримуємо? Тому що не бізнесмени! По суті своїй я – сищик. Цьому мене навчила держава, у певний момент я став їй непотрібен зі своїми знаннями і досвідом, і я вийшов на пенсію, але ще повний сил, чому б ні?» - каже сищик.
«У більшості випадків наші клієнти – заможні люди, які можуть дозволити собі послуги приватного детектива. Оскільки замовник оплачує всі витрати на проведення заходів, а також гонорар детектива, маємо справу зі значними сумами. Погодьтеся, якісні послуги дешевими бути не можуть. А їхнє надання найчастіше пов'язане з цілодобовою роботою, за будь-яких погодних умов, у відриві від будинку, а нерідко – і за межами країни. Часто звертаються люди, які стали жертвами «лжедетективів» і вже втратили свої гроші, будучи обманутими шахраями, які видають себе за сищиків. Прислів'я «Дорогий детектив коштує дорого, дешевий – ще дорожче» дуже влучно характеризує ціноутворення у сфері приватної розшукової діяльності. Хоча, чесно сказати, якщо замовник переслідує благі цілі і не примушує нас порушувати закон, не відмовляємо у допомозі нікому. Не приховую, бувають і безоплатно надані послуги. Не завжди почуття справедливості і порядності дозволяє взяти гроші за розшук безвісти зниклих дітей або людей похилого віку. Або ж отримати плату з пенсіонера, якого обікрав негідник родич?» - розводить руками Денис.
Як відрізнити шахрая від детектива
Звертаючись за послугами приватного детектива, кожен із нас може потрапити не на професіонала, а на найсправжнісінького шахрая. Хорошого детектива вибрати так само тяжко, як і лікаря, адвоката, вчителя. Щоб відрізнити шахрая від справжнього детектива, необхідно звернути увагу на кілька фактів. Детективне агентство повинно бути зареєстроване як підприємство або ФОП, що підтверджено реєстраційними документами. Можна попросити рекомендації у знайомих, осіб, які вже користувалися послугами цього детектива чи детективного агентства і залишилися задоволені результатами роботи сищиків. Крім того, більшість приватних детективів та детективних агентств мають свої сайти в Інтернеті. Ознайомившись з їхнім змістом, багато що стає зрозумілим, у тому числі – і чи варто звертатися в це агентство. Хоча, на думку керівника Детективного агентства «Бюро приватних розслідувань», найчастіше сайти використовують шахраї, тому не варто довіряти красивому оформленню. Також варто звернути увагу на те, чи є це агентство членом Асоціації або об'єднання приватних детективів. Це може стати певною гарантією, оскільки буде куди звернутися при виникненні спірних питань. В Україні існує подібна організація, і входить до неї понад 30 приватних сищиків і детективних агентств.
Клієнт, у свою чергу, як і приватний детектив, теж повинен поводитися чесно, тому що серед детективів, які співпрацюють один з одним, є дані недобросовісних клієнтів або осіб, які постійно звертаються. Та й дії самого клієнта повинні бути законними. Хоча співпраця приватних детективів з правоохоронними органами у нашій країні не закріплена, але без цього не обходиться. «Оскільки в Україні нема закону про детективну діяльність, офіційно співпрацювати з правоохоронними органами не можемо, як, наприклад, у сусідній РФ, де подібний закон діє вже протягом 20 років. Відповідно, і ця співпраця закріплена на державному рівні. Там же, у Росії, взаємодія детектива і органів внутрішніх справ в одних випадках може бути добровільною, в інших – обов'язковою. Обов'язкова полягає у тому, що детектив повинен ставити до відома ВВС про всі підготовлювані, скоєні злочини та злочини, які вчиняються. Якщо ж заздалегідь домовилися про співпрацю, то у процесі розкриття злочину повідомляють у МВС факти, які стали відомими. У нас же все відбувається на рівні «особистих знайомств», стало відомо – «шепнув кому треба». А взагалі, практично всі детективи – колишні співробітники правоохоронних органів, тому повз правопорушення та злочини не пройдуть», - говорить Денис Климов, додаючи, що сподівається на те, що Верховна Рада нарешті ухвалить закон про приватну детективну діяльність.
Детективна діяльність в Україні поза законом?
«Видно, не настав ще час для прийняття відповідного закону. При цьому я і мої колеги готові подати на розгляд законодавців власний проект закону про ПДД в Україні, який, на відміну від попередніх, відповідатиме найсуворішим вимогам європейського права. До речі, про так звані «цивілізовані» країни. Не скрізь детективні послуги надаються на основі прямого закону. Наприклад, у Німеччині є або приватні детективи (не компанії), або охоронні підприємства різних форм власності. Охоронне підприємство не має права надавати детективні послуги. І діяльність тих і інших врегульована рішеннями уряду, а не прямим законом. Так що не скрізь наші послуги чітко прописані законом, але ніхто там не вважає такі послуги незаконними», - говорить він. В Україні ж думки розходяться. Дехто вважає діяльність приватних детективів незаконною. На це прихильники їхньої діяльності відповідають: а чи є закон України «Про перукарські послуги»? Значить, дзижчання машинки для стрижки та віртуозне володіння ножицями – незаконне?!.
Щоб залишатися чесними перед собою і законом, детективи користуються всіма методами отримання інформації, які не заборонені українським законодавством. «Відкриті джерела інформації – це найочевидніший спосіб, але дещо недооцінений та ігнорований. Що належить до відкритих джерел? Це різні оголошення на форумах, анкети у соціальних мережах, оголошення на спеціальних дошках і т.д. Якщо правильно проаналізувати ці дані, то можна отримати достатньо корисної інформації. Друге – опитування. Цей спосіб вимагає від детектива особливої підготовки, оскільки несподівані розпитування сусіда або колег по роботі можуть викликати резонну недовіру або підозру. І третє – візуальне спостереження, якщо потрібно дізнатися про спосіб життя людини, її зустрічі, як вона проводить час, роботу і зв'язки», - говорить детектив.
У цьому їм допомагає професійна вправність. «Детективи, як правило, – співробітники правоохоронних органів у запасі або ті, хто пішов із органів міліції, але не тому, що розчарувалися у своїй професії, просто накопичилася втома, і настав час щось поміняти у своєму житті. Прекрасні та грамотні фахівці не хочуть працювати за копійки. Жебрацька зарплата не може «підстьобувати», саме тому фахівці йдуть в агенції, де їхня праця оплачується гідно. Більше того, ті, хто дійсно цінує свою працю, з часом відкривають свої власні агентства, які займаються приватним розшуком. Всі знайомі мені колеги – не найгірші офіцери МВС, СБУ, хто може, вміє і хоче ще працювати. Насправді робота тяжка, але цікава. Хто вважає, що детектив – це весело, як показують у кіно і пишуть у книжках, помиляється. Тут стійкість потрібна, терпіння. Буває, встаєш о п'ятій-шостій годині ранку, по 15 годин проводиш у машині на сухому пайку, навіть у туалет, вибачте, сходити немає можливості, додому приходиш за північ. Робочий день ненормований, вихідні – як вийде. Не маючи досвіду роботи, витримки, не знаючи особливостей законодавства, без зв'язків у правоохоронних органах доведеться дуже туго. Хоча є така думка, що із колишніх співробітників органів кадри «виховувати» тяжче. Простіше взяти людину, яка взагалі не мала стосунку до правоохоронної системи, і всьому її навчити. У них немає стереотипів, властивих колишнім співробітникам. Так що детективом стати не тяжко, тяжко ним працювати», - вважає Денис. За його словами, романтики у цій професії не так багато, як описано у книжках чи фільмах.
Шерлок Холмс XXI століття
«Телебачення показує передачі та серіали, після перегляду яких у людей складається абсолютно неправильне уявлення про нашу діяльність. Для цього ми і створюємо форуми, де можна отримати консультацію і докладно дізнатися про послуги. У романах про приватних детективів теж було багато умовностей. Літературний образ також не зовсім правильно розкриває приватного сищика. Бійки, перестрілки, перуки, чорні плащі та окуляри – неправда все це. У житті все набагато прозаїчніше. Ми можемо отримувати інформацію від кого завгодно, оглядати місце, фотографувати, проводити незалежне розслідування, збирати дані, факти, але найголовніше – наш досвід дозволяє нам аналізувати зібрану інформацію. Візьміть, наприклад, Шерлока Холмса. Він щось десь підслуховував? Ні, просто працював головою! Головне – зібрати інформацію, а потім її проаналізувати: «Хто володіє інформацією – той володіє світом». Інша справа – вміти інформацію обробляти. В основному робота сищика – це роздуми та висновки на основі інформації. І найголовніше – нетрадиційний підхід до опрацювання цієї інформації. У людей щодо нашої професії є якісь упередження, чи вони не так обізнані про цю діяльність, як би того хотілося», - вважає керівник Детективного агентства «Бюро приватних розслідувань».
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
