Машпром-2012: Надбання республіки

Постперебудовний розвал торкнувся всіх галузей промисловості України, а особливо тих, що були орієнтовані на виробництво перспективної складної продукції. Це, перш за все, приладо- і машинобудування, у яких станом на 1990 р. були зайняті десятки тисяч людей. УРСР значною мірою постачала Радянський Союз і низку зарубіжних країн металургійними і хімічними, аграрними та комунальними машинами та обладнанням, залізничними вагонами і кораблями, приладами та побутовою технікою. Так, за даними вітчизняного Мінекономрозвитку, в Українській РСР частка машинобудування у загальному обсязі товару, що поставляється за межі республіки, становила 35-40% у грошовому вираженні, тоді як в останні роки не перевищувала 16-18%.

Галузевий провал тривав близько 10 років, а перші слабкі ознаки відновлення з'явилися тільки з першим десятиліттям ХХІ століття, коли економіка країни почала оживати у цілому. Потім настала п'ятирічка активного відродження, потім – економічна криза. Але у 2011 р. машинобудівна індустрія країни продемонструвала рекордний темп відновлення і зростання у 16,9%. При цьому випуск техніки для добувної промисловості та будівництва виріс на 24,7%, машин загального призначення – на 20,6%. А спад показників стався тільки у сегменті устаткування для металургії (-10,7%). І є підстави вважати, що у 2012 р. позитивна динаміка збережеться, незважаючи на складність загальноекономічної кон'юнктури.

Дійсно, у І-му півріччі 2012 р. тривало хоч і невелике, але поліпшення, що склало +0,3% до січня-червня-2011. І це незважаючи на деякі експертні оцінки, які свідчать, що цього року Машпром і вся національна промисловість схильні до спаду. Акцентуємо: виробництво залізничного рухомого складу в аналізований термін виросло на 14,7%, а апаратури для радіо, телебачення та зв'язку – аж на 44,3%. Хоча щодо низки деяких груп продукції зафіксований спад.

Так чи інакше, машинобудування залишається основою промисловості та економіки будь-якої сучасної розвиненої країни. Машинобудівна база в Україні сильна, і вітчизняні машини продовжують користуватися попитом на зовнішніх ринках. У яких же сегментах у нас хороші позиції?

Авіаційний вектор

Одна із класичних підгалузей нашого машинобудування – це авіапром. У Кабміні висловлюють припущення, що у 2012 р. випуск товарної продукції тут може зрости на 8-10% «у грошах», незважаючи на слабку загальногалузеву динаміку.

За словами економічного аналітика Руслана Павленка, до кінця року у літакобудуванні і пов'язаних з ним секторах (двигуни, прилади) можуть нарешті зрушити масштабні проекти, розпочаті в останні роки. «Власне, цей процес уже почався. Тим більше, що у цьому році авіапром отримує чималу фінансову та іншу держпідтримку», - говорить фахівець.

Нагадаємо, авіаіндустрія країни спирається на такі підприємства, як «Антонов», харківський авіазавод (ХДАВП) – ці заводи збирають готові літаки, а також «Мотор-Січ», «Івченко-Прогрес», які виробляють двигуни та комплектуючі. У 2010-11 роках усі ці компанії уклали кілька важливих контрактів, роботи у рамках яких цілком достатньо для подальшого зростання корпоративних показників.

З іншого боку, продовжує Павленко, подальший хід реалізації цих контрактів залежатиме від зовнішніх факторів, починаючи зі світової економічної кризи і закінчуючи відносинами з Росією. Адже РФ, поряд з Іраном, є головними споживачами української авіапродукції.

Так, у 2011 р. холдинг «Антонов» підписав з російською фірмою «Іллюшин Фінанс» договір на поставку 10 нових літаків Ан-158 і опціон ще на 10 таких машин. А ще 20 таких же лайнерів хочуть придбати іранські перевізники. Також є домовленість про збірку моделей сімейства Ан-148/158 в м. Ісфахан (Іран). Значним плюсом можна вважати і контракт «Мотор-Січі» з концерном «Вертольоти Росії» стосовно постачання двигунів. Директор «Мотор-Січі» з виробництва Сергій Войтенко повідомив нам: вартість тільки цих кількох контрактів становить до $2,5 млрд.

До речі, що стосується двигунобудування, то «Мотор-Січ» уже володіє замовленнями загалом на 505 нових авіадвигунів і 590 відремонтованих. А «Івченко-Прогрес» має завершити розробку нового покоління турбореактивних двигунів марки Аі-28.

Очікується і держпідтримка внутрішнього ринку літаків, але не прямими дотаціями, а ринковими інструментами. Так, за 440 млн грн Кабмін купив у «Антонова» 2 літаки для держкомпанії «Лізингтехтранс», а ще 160 млн грн у 2012 р. направляється на компенсацію відсотків за кредитами, що залучаються приватними перевізниками під закупівлю літаків «Ан». На початок року у парках національних авіакомпаній було 11 Ан-148.

Транспортний сегмент

Втім, якщо літакобудуванню ще належить повноцінно підвестися на ноги після постперебудовного провалу, то вагонобудівники демонструють швидке зростання, навіть незважаючи на неоднозначну загальноекономічну ситуацію в країні та світі. Так, в одному тільки 2011 р. збільшення виробництва вагонів перевищило 20%, а у І-му півріччі 2012 р. – на 14,7% відносно першої половини 2011 р.

Головний фактор тут – попит з боку РФ і країн СНД, з якими у нас єдиний залізничний простір. Так, у грудні-2011 віце-прем'єр Білорусі Володимир Семашко у Києві повідомив автору, що у РФ зношеність вантажного рухомого складу зараз становить 93%, у Білорусі – 80%.

Але справа не тільки в експорті: нещодавно «Укрзалізниця» оголосила, що у 2012-13 рр. розраховує закупити 8300 нових вантажних вагонів на загальну суму майже 6 млрд грн. В останні роки подібні плани часто не виконувалися, хоча якщо вони будуть втілені хоча б наполовину, то це дозволить повністю завантажити основних виробників – Стахановський і Крюківський вагонзаводи, «Дніпровагонмаш», «Азовмаш». Більше того, їм доведеться запускати додаткові потужності.

А ось торішнє виробниче зростання в автопромі України за результатами І-го півріччя змінилося спадом на 8,8% (у порівнянні з аналогічним періодом 2011 р.). Заступник голови ради Федерації роботодавців України Дмитро Олійник пов'язує це з активною ринковою політикою імпортерів, які користуються членством країни у СОТ. У той же час економіст звертає особливу увагу на нішу автобусів, яких у поточному році може бути вироблено понад 2000 одиниць – це набагато більше, ніж у 2011 р. Ключовим замовником виступила місцева влада великих міст, особливо тих, які проводили матчі Євро-2012, а головними постачальниками – Львівський автозавод і «Богдан». У грошовому вираженні загальний річний розмір поставок автобусів оцінюється у 340 млн грн.

Нарешті, що стосується водного транспорту, то приріст випуску продукції тут і зовсім може досягти 25-30%, незважаючи на всі скептичні оцінки. Так, активність вітчизняних кораблебудівників можна помітити за регулярними повідомленнями про нові контракти або про роботу за вже досягнутими.

Серед іншого, українські верфі вже мають замовлення приблизно на 30 різних кораблів і плавзасобів та на ремонт ще приблизно 100. Якщо ж говорити про держзамовлення на судна, то воно у цій галузі в основному піде на створення серії військових кораблів класу «корвет» на Чорноморському суднобудівному заводі (Миколаїв). Перший із корветів закладений у 2011 р., тоді ж Кабмін прийняв цільову програму будівництва таких кораблів строком на 10 років загальною вартістю понад 16 млрд грн.

Енергійні машини

Третій великий сектор, де зберігається активність, – це енергетичне машинобудування. Тут велике значення внутрішнього попиту: в уряді прогнозують, що цього року в існуючі та нові енергооб'єкти країни буде вкладено понад 11 млрд грн., у т.ч. 6 млрд – в одній тільки атомній енергетиці. А це означає підвищене споживання енергетичних машин і устаткування. Що ж стосується теплоелектростанцій, то почалася модернізація Криворізької і Запорізької ТЕС (по 3 блоки), Придніпровської та Бурштинської ТЕС (по 2 блоки) і т.д. Це у середньому по 300 млн грн. річних капіталовкладень на кожний блок. Не дивно, що один із лідерів сектора, завод «Турбоатом», уже уклав кілька великих договорів на поставку обладнання (наприклад, на Добротворську ЕС) і претендує на перемогу в інших конкурсах. А у Бурштині тендер на оновлення турбіни виграв Полтавський турбомеханічний завод.

Непогана динаміка зберігається і на інших машинобудівних напрямах, резюмує Павленко: досить згадати сегмент насосно-компресорної техніки. «За цим напрямом «Газпром» і весь російський нафтогазовий сектор багато у чому залежить від поставок сумського НВО ім.Фрунзе та інших наших виробників, і в осяжній перспективі ця залежність збережеться», - уточнює експерт. Причому за 7 місяців поточного року відпускні ціни машзаводів виросли у середньому на 4%, що викликано не стільки подорожчанням сировини та енергоносіїв (метал, скажімо, дешевшає), скільки позитивною компонентою попиту. І можна очікувати, що у 2012 р. валова прибутковість у машинобудівників дещо зросте.

У той же час Олійник вважає перспективною національну ІТ-індустрію. Цього літа вона отримала нові податкові пільги, але і без цього в останні роки ця галузь швидко зростала, і це стосується не тільки споживання, але і виробництва (згадаємо, наприклад, стрімкий розвиток випуску електронних книг і складання комп'ютерів в Україні).

У майбутньому – при створенні та підтримці сприятливого бізнес-середовища – великим іноземним ІТ-корпораціям буде цікаво створювати свої майданчики на вітчизняній території з прицілом на подальший експорт, тому у Східній Європі робоча сила дорожча.

А це значить, що українське машинобудування, як і раніше, має непогані економічні перспективи. Так, у 2012 р. воно навряд чи покаже якийсь вагомий виробничий приріст, а можливо, буде навіть невеликий спад. Але вже у 2013 р. на тлі стабілізації міжнародної економіки показники національного машпрому можуть повернутися до торішніх темпів і продемонструвати порівняльне зростання у 15-20%.