Євро-2012, що колись здавалося далеким майбутнім, вже відшуміло. У Кабміні оцінюють загальну вартість робіт з підготовки до турніру в більш ніж $5 млрд. І більшість економістів сходяться на думці, що першість стала серйозним стимулом для розвитку спортивної і транспортної інфраструктури України. Так, будівництво/реконструкція тільки двох «опорних» стадіонів - у Києві і у Львові - коштували близько $750 млн. Решта коштів пішли на інфраструктуру (аеропорти, автодороги, залізничні вокзали, готелі). Одних лише автотрас у 2011 р. побудовано та оновлено близько 1500 км, а план на цей рік - 2000 км. Усе це, в свою чергу, підтримав внутрішній попит на будматеріали і метал, хоч і не в такому обсязі, як очікувалося.
Але чемпіонат закінчився, і низка експертів нарікають, що разом з ним зник унікальний стимул для розвитку країни. Відносно цього прем'єр-міністр Микола Азаров сказав, що великі інфраструктурні проекти, розпочаті під Євро, продовжаться і після його завершення. Це стосується комбінованого Подільсько-Воскресенського мостового переходу в Києві, нових мостів у Запоріжжі, реконструкції залізниць та ін.
Варто додати, що інвестиції в інфраструктуру - відомий антикризовий прийом. Вже у 2009 р. ті, хто приїхав до Євросоюзу, (особливо в найбільші країни - Німеччину, Францію, Італію) могли помітити різку активізацію різноманітного будівництва, від будівель і споруд до доріг і портів. А політолог і економіст Віталій Кулик нагадує, що саме масштабні вкладення у розвиток національної інфраструктури стали найважливішим фактором виходу США з Великої депресії у 1930-х роках.
Дороги в розвиток
Співрозмовники ForUm`у упевнені, що при грамотному підході такого ж ефекту можна досягти і в нашій країні. За словами економічного аналітика Руслана Павленка, при підготовці до Євро-2012 головним інвестором виявилася держава. І в Європі зараз (і у США у період Великої депресії) вона виступає основним ініціатором та організатором проектів загальнонаціонального масштабу. Саме такі великі проекти здатні відчутно підтримати економіку і вивести її з кризи.
Що це може бути в Україні? По-перше, будівництво та реконструкція автодоріг і мостів. Ми вже згадали два великі «мостові» інвестпроекти, реалізація яких триває вже багато років. Крім того, це давній проект великого моста між Кримом і Кубанню довжиною більше 10 км і вартістю не менше $600 млн. Зрозуміло, що підготовка до подібного масштабного будівництва займе не один рік і вимагатиме багатомільйонних інвестицій, але настільки великий об'єкт помітно підсилить завантаження підприємств-підрядників і в Криму, і на всьому півдні країни.
Ще один перспективний мосто-автодорожній проект - замикання малої окружної дороги навколо Києва з новим мостом через Дніпро. Глава Держагентства з інвестицій та управління нацпроектами Владислав Каськів зазначає, що цей об'єкт передбачено одним з інвестиційних Національних проектів, а тому частка держфінансування тут не повинна перевищити 5%. До речі, нова траса має стати першою українською концесійною автомагістраллю, що створить прецедент, залучаючи інвесторів на автодорожній ринок.
Також очікується продовження реконструкції залізниць (у т. ч. з розвитком швидкісного обороту, а також поділом вантажного і пасажирського руху згідно з глобальними стандартами), аеропортів, водного транспорту. У цілому, як нещодавно підтвердив віце-прем'єр-міністр інфраструктури Борис Колесніков, з національної Транспортної стратегії до 2020 р. у розвиток інфраструктури має бути залучено понад $100 млрд у сучасних цінах, у т.ч. від приватних компаній.
За підрахунками, на автодороги потрібно $55 млрд, на залізниці - $17 млрд, на авіацію - $15 млрд, на морський і річковий транспорт - $13 млрд. Причому під дану програму, як і раніше очікується фінансування Євросоюзу, а натомість Україна повинна досягти певних показників у транспортній сфері (підвищити безпеку на транспорті, провести інституційні реформи, поліпшити рух транспортних потоків та ін.) «У країні до 2021 року реально можна створити кращу в Східній Європі транспортну мережу», - вважає міністр.
Азаров узагальнює, що розвинена інфраструктура будь-якої країни - це магніт для інвестицій, «і якщо ми хочемо реального зростання капіталовкладень у вітчизняні ринки, наші автотраси, залізниці, вокзали, аеропорти повинні знайти європейський вигляд і бути повністю європейської якості».
Однак при цьому, як підкреслює Кулик, потрібен той самий грамотний підхід. Коли, наприклад, держава не просто фінансує інфраструктурні програми, і не просто привертає до них приватних інвесторів, а робить системні заходи з підвищення інвестиційної привабливості країни. А це і дерегуляція економіки, і рух у бік цивілізованого правового поля, включаючи захист прав інвесторів.
Каськів у зв'язку з цим згадує такі прогресивні ініціативи, як «єдине інвестиційне вікно» і спрощення податкової системи (зі зниженням податку на прибуток).
У цьому ж контексті важлива програма будівництва доступного житла, за якою протягом 10 років передбачається будувати до 100 тис. м2 житлових площ щорічно. Правда, поки що реалізація програми тільки починається і стикається з такими традиційними труднощами, як недостатнє фінансування та недоліки законодавчої бази житлового ринку. І все таки, це важливий проект для країни та її економіки.
Перший заступник голови бюджетного комітету ВР Владислав Лук'янов говорить, що сьогодні інвестування 1 млрд грн у будівництво призводить до додаткового зростання національного товарного виробництва на 2 млрд грн. І якщо програма дешевого житла буде повногранно реалізована, то українська економіка зросте приблизно на 100 млрд грн.
Олімпійські сни
Як говорить Каськів, свого роду «заміною» Євро-2012 для України може стати зимова Олімпіада-2022, на яку Київ хоче подати заявку серед інших претендентів. Глава Держінвестицій згоден, що наша країна навряд чи виграє конкурс, «але участь в ньому змусить всю країну підтягнутися до західного рівня, як це вже сталося в світі футбольного євротурніру. Далі розвиватиметься інфраструктура, інвестклімат, бізнес-середовище - адже щоб претендувати на Олімпіаду, треба щось продемонструвати світовій спільноті». І, насамперед, це повинна бути сучасна спортивна, транспортна і туристична інфраструктура у Карпатах - місце, що заявляє на проведення Ігор.
У зв'язку з цим нагадаємо, що кошторис Олімпіади в Сочі вже досяг 1,4 трлн руб. (майже $ 47 млрд). Переважно кошти йдуть на великі інфраструктурні проекти, починаючи від базового олімпійського комплексу і закінчуючи регіональною транспортною мережею. «Причому Росія - величезна країна, і в її масштабі навіть такий стратегічний проект має лише часткове значення. Тоді як для вітчизняної економіки Ігри могли б стати навіть більшим позитивом, ніж Євро. Нехай навіть інвестиції потім і не окупляться - зрозуміло ж, що успішне проведення спортивної події такого рівня дуже позитивно впливає на імідж країни на міжнародній арені. А це безпосередньо багато що значить і для інвестклімату, і для бізнес-середовища», - коментує Кулик.
За інформацією Держінвестицій, підготовка до Олімпіади при сприятливому розвитку подій забере до 7 років і коштуватиме 11 млрд грн. «Але вже сам факт такої ініціативи притягує погляди інвесторів до Карпатського регіону. Прагнення провести у себе Ігри поки що не означає витрат держбюджету, у той же час вже зараз, надавши проекту «Олімпійська надія» статус національного, ми отримуємо можливість розвивати індустрію туризму в депресивних західних областях. У цілому сьогодні в Європі інтерес інвесторів до капіталовкладень в зимову інфраструктуру зростає, і наше завдання - показати, на що ми здатні», - говорить Каськів.
Отже, передумови для інфраструктурного підйому є. І якщо держава працюватиме над озвученими нею ж метою та завданнями, реалізуючи грамотну програму інфраструктурного розвитку, то в України є шанс через кілька років вийти з кризи такими собі східноєвропейськими США. …З транспортною мережею нового рівня, плюс з новою якістю внутрішнього ринку промислової продукції.
Андрій Боярунець,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
