Владислав Каськів: Україні потрібно $ 15 млрд іноземних інвестицій на рік

Криза, що триває, викликає у експертів і у простих громадян підвищений інтерес до інвестицій та інвестклімату як у світі, так і в Україні. На світовому ринку ключові інвестори через глобальну економічну кризу зараз продовжують позбавлятися від ризикових активів. Останній звіт Bank of America Merrill Lynch свідчить, що у червні це вже призвело до збільшення частки грошових коштів у світових інвестпортфелях у середньому до 5,3% (з травневих 4,7%) - це максимум із січня-2009, тобто починаючи з піку кризи. Крім того, оператори відмовляються від акцій на користь паперів з фіксованою прибутковістю. При цьому все більше інвесторів очікують активної підтримки від урядів основних розвинених країн і країн, що розвиваються.

 

Додамо, що у портфелях зросла частка фармацевтичних і телекомунікаційних активів, комунального сектора, а також підприємств - виробників продуктів харчування і товарів першої необхідності. У той же час найбільше ослаблення відмічено у галузі сировинних матеріалів, в енергетиці і важкій індустрії. А найпривабливішою залишається IТ-сфера.

Що стосується нашої країни, то тут в інвестиційному кліматі в останні пару років досягнуто прогресу, хоча в цілому ситуація залишається неоднозначною. Головні позитивні «віхи» - це створення інституту інвестиційних Національних проектів та впровадження «єдиного інвест-вікна». У І кварталі 2012 р. надходження прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в країну склало $ 885,1 млн, у т.ч. з Євросоюзу - $ 585,6 млн (66,2% загального обсягу), з СНД - $ 66 млн (7,5%).

 

Нинішній глава Держагентства з інвестицій та управління національними проектами (Держінвестицій) Владислав Каськів - фігура в українській політиці відома. Ще у 1991-92 рр.. Владислав Володимирович очолив Буковинське студентське братство, за що був відрахований з істфаку Чернівецького університету ім. Ю. Федьковича, і потім закінчував столичний педагогічний «універ» ім. М. Драгоманова. У 1990-х роках Каськів був координатором програм міжнародного фонду «Відродження» і лідером різних громадських організацій. А напередодні Помаранчевої революції очолив відому радикальну силу під назвою «Пора».

У 2007 р. він став народним депутатом, а у кінці 2010 р. був призначений головою Держінвестицій. Політологи сходяться на думці, що за останні роки Каськів став непоганим фахівцем у сфері інвестицій. Поряд із цим він давно відомий як хороший оратор, який може собі дозволити влучні і місткі висловлювання навіть на державній посаді. Про вітчизняний і глобальний інвестиційний клімат, про вектори його поліпшення ForUm дізнався з «перших рук» у голови Агентства.

- Владиславе Володимировичу, які головні завдання розвитку вітчизняного інвестринку?

- Коли ми придумували інститут Національних проектів, то хотіли створити ефективний симбіоз зусиль держави і приватного сектора. Ключове завдання - зробити так, щоб державна участь в інвестпроектах національного масштабу була зменшена, а решту забезпечував бізнес. Це базові принципи нацпроектів. Приватний капітал може прийти в них тільки у тому випадку, якщо є сприяння держави і в центрі, і на місцях.

До речі, нещодавно Верховна Рада прийняла закон про індустріальні парки, який дозволить нам запустити ще один Нацпроект. Новий закон радикально підвищує інвестиційну привабливість України і дозволяє за 3-4 роки залучити в економіку близько $ 8 млрд. Документ визначає правові та організаційні засади створення і роботи промпарків. Він гарантує і захищає права інвестора, істотно спрощує доступ до земельних ділянок на території промпарків. Відведення ділянки з необхідним інженерно-технічним оснащенням дає можливість істотно скоротити час від початку інвестування до випуску готової продукції (т.зв. «час до ринку») - до 6-9 місяців.

Зважаючи на створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) з Євросоюзом, індустріальні парки зіграють ключову роль у справі економічного зростання й технологічного розвитку країни. Це цілі нові індустрії, це понад 300 тис. робочих місць. Як показує світова практика, вкладення грошей у промпарки - вельми приваблива форма бізнесу. При введенні ЗВТ та асоціації з ЄС імплементація цього Закону стає вирішальним фактором приходу стратегічних інвесторів на український ринок.

- А що можна сказати про проблеми інвестклімату і шляхи вирішення цих проблем?

- Так, зараз про це багато дискусій. Перш за все зазначимо, що інвестиційний клімат України є частиною загальносвітового процесу. А на зовнішніх ринках інвесткапіталу тренд зараз спадний; у Європі так і зовсім особлива ситуація. Інвестори, особливо великі, більше орієнтуються на розвинені ринки, а серед економік, що розвиваються, найпопулярніші країни Азії. Інші ж перехідні ринки у непростій ситуації, і наша країна також. І саме тому Президентом прийнята концепція точкового цільового докладання зусиль щодо зміни цієї ситуації.  Вирішено запустити Національні проекти, адже це дозволяє сконцентруватися на пріоритетних секторах і створити в них унікальні умови для інвесторів.

Наприклад, завдання диверсифікації енергопостачання: сьогодні ціна на газ - питання виживання країни як такої. Тому є Нацпроект терміналу зрідженого газу, що передбачає приватні інвестиції приблизно в 1 млрд євро. Інший приклад - «Чиста вода», адже питання якісної питної води для населення вкрай актуальне. Сьогодні значна частина хвороб - через неякісну воду, особливо у містах. Ця проблема вирішується через створення спеціальних умов, щоб прийшли інвестори і з вигодою для себе почали працювати на цьому ринку.
А Нацпроект «Чисте місто» передбачає формування вітчизняної індустрії переробки сміття. Нагадаю, понад 4% української території покрито відходами. І тут ми теж створюємо спеціальну систему регулювання, яка дозволить поборотися за закордонні капіталовкладення.

У цілому інвестклімат в Україні потребує системних вирішень у частині прав власності, держрегулювання, дозвільної системи. Усі ці проблеми відомі.

- Деякі аналітики вважають, що в останній рік інвестиційна привабливість нашої країни падала. Як Ви оцінюєте такі висновки?

- Не думаю, що це так. У нас досить пристойна динаміка залучення інвестицій, у т.ч. за 2011 р. У І півріччі цього року ситуація також непогана. При цьому дуже важливим буде кінець 2012 р.: по-перше, він покаже, чи спрацювала ідея нацпроектів (а через неї і додатковий приплив капіталу), по-друге - як змінюється обстановка на внутрішньому інвестринку за підсумками реформ. Адже Національний план дій і Програма економічних реформ працюють вже більше року і скоро почнуть приносити свої плоди.

Успіхом буде, якщо у 2012 р. ми після залучення ПІІ повторимо показник минулого року - $ 7 млрд. Хоча для прогресивного економічного зростання в країну принаймні 3-4 роки має щорічно надходити не менше $ 15 млрд. Тоді можна розраховувати на революційні зміни в економіці, адже інвестиції для неї - як кисень, без них не можна говорити про розвиток і успіх. Будь-які економічні прориви у світі насамперед пов'язані з припливом ПІІ.

Нарешті, у 2013-му теж хотілося б принаймні витримати планку в $ 7 млрд. Кожен залучений долар має значення, тому що оживляє нашу економіку.

- Найпривабливішими залишаються АПК та енергетика - адже у 2011 р. Україна зробила величезний крок уперед, відкривши свій енергоринок для міжнародних компаній. Це стосується конкурсів на розробку сланцевого газу, шельфу Чорного моря та ін. А на третьому місці - інфраструктура: Євро-2012 дало поштовх її загальному розвитку, і цей ефект збережеться ще багато років.

Крім того, у плані інвестиційних перспектив дуже недооцінений туризм. Для приходу вкладень у цю сферу потрібно мало - ще кілька конструктивних рішень з боку держави, які посилять туристичну конкурентоспроможність України. Візьмемо сегмент зимового туризму: в Росії, Україні, Білорусі живуть десятки мільйонів людей, але у цих країнах немає розвиненої пропозиції щодо зимового туризму. А така пропозиція з усіх цих держав може бути лише у Карпатському регіоні.

Тим самим ідея проведення у нас зимової Олімпіади-2022 стає прагматичним рішенням, тому що при мінімальних зусиллях можна презентувати світові Українські Карпати. Це значно поліпшить обстановку із зайнятістю у двох-трьох західних областях.

- З дня на день очікуємо затвердження Кабміном техніко-економічного обґрунтування для нацпроекту «Олімпійська надія 2022» і потім відразу оприлюднимо його основні показники, включаючи розрахунковий кошторис Ігор. На досвіді Євро ми вже можемо зрозуміти, як працювати з таким проектом, як залучати кошти на спортивні змагання такого рівня, у т.ч. в логіці проектного управління. Спочатку акцент буде зроблено на розвиток приватного сектора - «олімпійських сіл», готелів. Це і посилить вагу вітчизняної заявки, і дасть імпульс розвиткові туристичного сектора у західному регіоні.

- Відомо, що розвиток транспортної та іншої інфраструктури став одним із ключових антикризових прийомів США у Велику депресію 1930-х років. Чи здатні великі інфраструктурні проекти зіграти подібну ж роль в Україні?

- Так, це відомий і показовий приклад. Такий підхід актуальний і у нас, але кальку з нього робити не можна. Адже тоді у Штатах використовувалися держкошти, які йшли на великі інфраструктурні рішення, а це оживляло весь економічний ланцюжок. Наша країна такий підхід собі у чистому вигляді дозволити не може хоча б тому, що у бюджеті немає достатнього обсягу грошей, які можна перенаправити на інфраструктуру. Крім того, зберігаються системні проблеми з освоєнням коштів за інфраструктурними проектами, і не факт, що виділені гроші будуть використані з належною ефективністю.

Більш продуктивно було б діяти цільовим чином: дивитися, який з інфраструктурних об'єктів може принести країні максимальну користь і прибуток, здатний вирішити якісь завдання загальнонаціонального масштабу. І - концентруватися на такому об'єкті. Приклад - добудова Малої окружної дороги навколо Києва, це 17 км з новим мостом через Дніпро. Це буде величезний плюс для всієї вітчизняної економіки, і не тільки через мільярдні інвестиції. По-перше, ця дорога може стати першою концесійною автомагістраллю в країні, по-друге, це посилить національний транзитний потенціал. Адже основні вантажопотоки зараз йдуть саме через столицю, включаючи автотранспорт з морських портів, з Європи (на схід, на північ). І готівкової транспортної мережі Києва недостатньо, виникають пробки і т.п. Створення ж Малого кільця дасть мільярди інвестицій і пожвавить вантажообіг.

Успіх цього проекту створить прецедент, який і надалі дозволить залучати приватний капітал в інфраструктурні проекти, а значить - підвищити загальну ефективність їх реалізації.

- Це колосальне джерело інвестиційних коштів. І державі потрібно знайти спосіб, як його відкрити. Тут важлива довіра, а також інфраструктура залучення грошей. Скажімо, без розвиненого фондового ринку механізми для інвестування громадян дуже обмежені. Тому свого часу й виникло нереальне зростання цін на нерухомість - це була чи не єдина сфера для вкладення заощаджень населення. Якщо ж з'явиться ефективний фондовий ринок, він дозволить людям вкладати кошти у весь спектр бізнесів, що існують в країні. І його створення має бути для держави першочерговим завданням.

Що стосується амністії капіталів, то моя особиста думка така: це рішення так чи інакше потрібно приймати. І хоча політично воно може здатися непопулярним - це єдино вірний шлях, і він дійсно забезпечить приплив грошей в економіку. Але він не повинен бути відірваний від інших процесів: одночасно потрібно поставити крапку в питаннях прав власності, у регуляторних питаннях, змінити систему правосуддя, вирішити базові проблеми корупції.

 

Тільки у синергії з цими діями амністія капіталів буде успішною. І, звичайно, вона не повинна стосуватися кримінального обороту. Інвестиції, залучені з цих двох великих джерел, сукупно можуть перевищувати річні надходження ПІІ.