Посилення Правил дорожнього руху: чи спрацює метод батога цього разу?

Наприкінці 2008 року Верховна Рада за ініціативою Президента різко збільшила штрафи за порушення Правил дорожнього руху, внісши зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення та до низки інших законів. Фінансові санкції зросли на порядок. Так, якщо раніше за такі грубі порушення Правил дорожнього руху, як перевищення швидкості більш ніж на 20 км/год, проїзд на червоне світло передбачалося покарання у вигляді штрафу у 8,5-17 грн, а то і зовсім попередження, то зі вступом у силу змін до КоАП ті ж правопорушення стали «оцінюватися» набагато дорожче – від 510 до 680 грн. Навіть їздити без пристебнутого ременя безпеки або мотошолому стало накладно для більшості – від 51 до 85 грн.

Основним мотивом збільшення штрафів стало те, що сміховинні штрафи не стримували недобросовісних учасників дорожнього руху від порушень. Адже що таке 10 гривень у 2008 році? Це вартість менше двох літрів бензину.

У цього закону була маса критиків. Говорили, що підвищення штрафів призведе лише до збільшення розмірів хабарів інспекторам ДАІ, а ситуацію на дорогах не поліпшить. Був і такий аргумент, що власникам дорогих авто все одно, який штраф, і вони будуть продовжувати порушувати.

Час показав, що у чомусь критики були праві, а у чомусь – ні.

Дійсно, власники «ларьків» на колесах, як і колись, плюють на правила. Виправдався також і прогноз на рахунок збільшення хабарів. Горезвісний «інспектор Петренко» тепер менше 100 гривень, принаймні, у столиці, брати гребує. До цього можна було відкупитися за двадцятку.

Однак величезний плюс високих штрафів з лишком перекриває їхні недоліки. Він – у значному зниженні показників аварійності та смертності на дорогах після введення високих штрафів.

ForUm звернувся за інформацією у ДАІ, і ось які дані були отримані. У 2007 році загальна кількість ДТП склала 278 837, в них загинуло 9589 чоловік, в 2008 р. кількість аварій збільшилася до 312 751, загиблих було дещо менше 7718. А ось, починаючи з 2009 року, спостерігається стійка тенденція до зниження показників аварійності та смертності на дорогах.

2009 р. - 22 9885 і 5348 відповідно. 2010 р. - 20 4242 і 4875. У минулому ж році на дорогах України зареєстровано 186 220 аварій і 4831 загиблих у них.

Як бачимо, статистика говорить сама за себе, і це при тому, що автомобілів в Україні з кожним роком стає все більше.

Проте, не дивлячись на поліпшення ситуації на дорогах, нам все ще далеко до європейських показників аварійності. Приміром, у Франції, країні схожою з нашою за площею і населенням, у ДТП у минулому році загинуло 3970 чоловік. Це майже на 1000 менше, ніж у нас.

Звичайно, порядок на дорогах це не тільки високі штрафи, але і дисципліна, і взаємна повага учасників дорожнього руху, стан доріг, робота дорожньої поліції. За цими показниками Україні ще рости і рости.

У боротьбі за безаварійний рух держава вирішила піти вже второваною доріжкою посилення покарання. Йдеться про законодавчу ініціативу №5220-д авторства народних депутатів Володимира Олійника, Володимира Малишева та Дмитра Шенцева. Парламентарії запропонували Верховній Раді прийняти закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення безпеки дорожнього руху та регулювання дозвільної системи здійснення міжнародних перевезень пасажирів і вантажів».

Законопроект пропонує багато нововведень. Назвемо деякі з них.

- Перевищення максимально допустимої швидкості, після якого настає адміністративна відповідальність у вигляді штрафу, пропонується встановити на рівні більше, ніж 10 км/год. Зараз це 20 км/год.

- Передбачена матеріальна відповідальність винуватця ДТП, якщо у результаті аварії потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження. Зараз за ця відповідальність взагалі не передбачена. Потерпілий може пред'явити претензії лише у цивільно-правовому порядку.

- Водіям маршруток і автобусів планують заборонити розраховуватися з пасажирами під час руху.

- Також законопроект забороняє стихійну торгівлю вздовж доріг, а організовану потрібно буде погоджувати з ДАІ.

- Водій автобуса, відповідно до законопроекту, може поодинці вирушати у рейс протяжністю до 550 км, якщо більше – потрібно двоє водіїв. Зараз ліміт відстані для одного водія – 500 км.

- Хочуть заборонити не тільки торгівлю вздовж доріг, але й рекламу. Йдеться про заборону розміщення білбордів, оскільки, на думку авторів законопроекту, реклама відволікає водіїв.

- Не можна буде возити дітей без дитячого автокрісла у разі, якщо дитині менше 12 років або ж її зріст менше 145 см.

Ну і найбільш спірне, на наш погляд, нововведення. Законопроектом пропонується відновити так звані листи щастя, свого часу визнані незаконними. Нагадаємо, це коли перевищення швидкості або інше порушення, наприклад, їзда по тротуару, автоматично фіксується, а потім власнику авто додому приходить лист з вимогою сплатити штраф. Сьогодні ж для того, щоб оштрафувати за перевищення, інспектор ДАІ повинен зупинити порушника і скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Ми навели далеко не всі нововведення, запропоновані депутатами, взявши лише найбільш, на наш погляд, важливі.

Проаналізуємо їх, виходячи зі здорового глузду та реалій нашої країни.

Безумовно, корисною є заборона возити дитину без автокрісла. Вона може врятувати не одне дитяче життя. Адже навіть при невеликому лобовому ударі дорослий отримує максимум струс мозку, а дитина може просто вилетіти з авто на дорогу. «Відмазки», що на крісло немає грошей, як кажуть, «не проходять»: якщо знайшлися гроші на машину, то і на безпеку власного чада знайдуться теж.

Непогана ініціатива про стягування штрафу за перевищення швидкості більше, ніж на десять кілометрів. Всім відомо, наскільки сильно відрізняється гальмівний шлях авто на швидкості 60 і 80 км/год. У багатьох країнах не штрафують за перевищення до 5 км/год, що трохи більше, ніж похибка спідометра.

Але цей захід обов'язково потрібно поєднувати з іншим: непогано було б заборонити ДАІ, дорожнім службам встановлювати знаки обмеження швидкості там, де дорожні умови дозволяють безпечно їхати з більшою швидкістю. А поки ми маємо тільки зворотні приклади – обмеження швидкості до 60 км/год фактично у полі, лісі, на дорозі з чотирма смугами, обгородженій з усіх боків відбійниками. За прикладом далеко ходити не треба: відрізок дороги від кордону забудови на вул. Богатирській до повороту на Вишгород або частину окружної дороги від пл. Шевченка до перехрестя на Варшавське шосе у Києві.

А ось у містах на чотирьох- і більше смугових дорогах з наземними нерегульованими пішохідними переходами потрібно обмежувати швидкість навіть до 50 км/год, щоб пішохід встиг перейти декілька десятків метрів дорожнього полотна і не потрапити під колеса.

Відповідальність за отримані внаслідок ДТП легкі тілесні ушкодження також не буде зайвою, адже якщо, наприклад, людина (водій або пасажир) розбив чоло, коли його підрізала інша машина, то за таке хамське поводження для її водія повинно бути передбачене покарання.

Забрати білборди з доріг – теж хороша ініціатива. Мало того, що вони відволікають водіїв, закривають дороги, знаки, у містах вони ще й ґрунтовно псують вигляд, особливо в історичному центрі.

Тут варто зауважити, що добре б прибрати не тільки рекламні щити, а й ларьки, торгові вагончики з доріг. Наприклад, біля смт Димер, за 40 км від Києва, по трасі Київ – Овруч стоїть контейнер, де продають будматеріали. І все б нічого, тільки він встановлений як раз на повороті основної дороги і ті, хто повертає ліворуч на другорядну дорогу по дорозі на Київ, не бачать зустрічних машин за поворотом. На цьому місці було кілька серйозних ДТП із загиблими, але віз, тобто вагончик, і нині там.

Норма про те, що один водій може вести автобус 550 км шляху – спірна. Автори законопроекту, очевидно, пішли назустріч перевізникам, оскільки тим дешевше відправити автобус з одним водієм, ніж з двома, та й відстані між найбільш крупними містами України часто не перевищують 550 км, як справедливо сказано у пояснювальній записці до законопроекту. Але, з іншого боку, крутити баранку 550 км поспіль важко навіть для водія легковика, не кажучи вже про автобуса.

Заборона торгувати вздовж доріг вдарить у першу чергу по селянам, які живуть у селах уздовж трас. Найчастіше продаж нехитрого сезонного товару, як картопля, полуниця, черешня та інше – це їхній єдиний заробіток.

Здається, що логічніше було б просто визначити, що торгувати можна не ближче стількох-то метрів від проїжджої частини. А так така заборона призведе лише до поборів з селян з боку патрульно-постових міліціонерів і всіляких контролюючих товаришів.

Дуже правильна ініціатива – карати «маршрутників» за підрахунок грошей під час руху. Адже про них вже анекдоти ходять, що водій маршрутки може одночасно їхати, пити каву, говорити по мобільному, крутити радіо, розраховуватися з пасажирами і курити. Але питання у тому, як проконтролювати її виконання. У нас народ не настільки свідомий, як, наприклад, у Німеччині, де бюргери ледь що – дзвонять у поліцію.

І нарешті, вкрай невдала пропозиція штрафувати за порушення ПДР на підставі лише фотофіксації порушення.

Може, десь у вже згадуваній нами Німеччині ця норма працює на ура, але що німцю добре – то українцю корупція або, як мінімум, зайва морока.

Пояснимо. Автори законопроекту пропонують штрафувати громадян поштою. Тобто припустімо, ви – водій. Ви перевищили швидкість або проїхали на червоне світло. До вас надійшла постанова про штраф з фото вашої машини. До цього моменту все справедливо. Але! Що робити, якщо автомобілем керували не ви. Тим більше – зараз, коли скасовані довіреності на управління приватним легковим і мототранспортом, за кермом може бути хто завгодно, будь-хто, кому ви довірите свою техніку і у кого є водійське посвідчення необхідної категорії. Розробники закону говорять, що у такому разі ви, отримавши постанову про штраф, повинні довести, а точніше «надати відомості», що вашою машиною управляла інша людина, і тоді штраф буде переоформлений на неї.

Як саме довести: привести її за руку в міліцію, написати нотаріально завірену пояснювальну від неї, надати свідків – законопроект не уточнює. Якщо ж вам не вдасться переконати компетентні органи, що за кермом були не ви, платити будете саме ви!

Крім того, можлива ситуація, коли який-небудь безсовісний водій сам порушить, а вкаже на сусіда чи родича: мовляв, я дав йому свій автомобіль з'їздити в аптеку, а він, сякий-такий, порушив.

Не варто забувати і про можливу корупційну складову. Адже ваші відомості, що за кермом були не ви, можуть і взяти до відома, а можуть і сказати, що вони – недостовірні і паплюжать чесну людину. А далі, як кажуть, справа техніки.

Здається, що в українських реаліях і з нашою культурою водіння ця норма принесе більше неприємностей і головного болю водіям, ніж порядку на дорогах.

І головне! Конституція нам гарантує презумпцію невинуватості, тобто не ми з вами повинні доводити, що не порушували закон, а держава зобов'язана надати вичерпні докази нашої вини. А чи можна назвати вичерпним доказом вини конкретного людини те, що порушення Правил дорожнього руху було скоєне на його авто? Зрозуміло, ні.

Який же вихід? Він – у більш активній роботі інспекторів ДАІ саме «у полях», тобто на дорогах. Це означає, що даішники не повинні «ховатися у кущах» на «хлібних» ділянках доріг, а саме патрулювати вулиці, «виловлювати» у русі за допомогою фотофіксації порушників, тут же їх зупиняти і виписувати постанову про штраф. У такому разі нікому не вдасться звалити свою провину на іншого, а в міліції будуть на 100% впевнені, що покарали саме порушника.

Крім того, головна функція міліції – це не покарання, а профілактика правопорушень. Це важливо, особливо для порушників з товстим гаманцем. Адже для них навіть найсуворіший штраф – не гроші, зате важливий той час, який у нього заберуть інспектори ДАІ на оформлення його правопорушення.

Поки, на жаль, до цього далеко. Автор цих рядків десятки разів спостерігав, як у центрі Києва по тротуарах ледь не колоною в годину пік їдуть дорогі автомобілі, а інспектори ДАІ не звертають на таке кричуще порушення ПДР ніякої уваги...

Виправити недоліки і недоладності законопроекту у народних депутатів ще є час. А чи зроблять вони це – час же і покаже.

І наостанок невелика порада законодавцям. Потрібно якось боротися з агресивним стилем їзди окремих «їздунів», особливо у містах. У законопроекті про це ні слова. Але, наприклад, у Києві багато водіїв, які начебто прямо не порушують Правил, але їздять, що називається, на межі фолу, провокуючи інших учасників руху на вимушені порушення. Дуже хочеться, щоб наші депутати все-таки придумали, як відучити таких любителів екстриму від їхнього небезпечного захоплення.