Рівно тиждень тому в Україні завершилося футбольне свято Євро-2012. Цілий місяць на вулицях Києва панувала атмосфера свята - скрізь було чисто і гарно, центром прогулювалися юрби радісних іноземців. А ось безхатченків і жебраків практично не було. ForUm з'ясував, куди ж поділися столичні маргінали, але, щоб не порушувати святкову атмосферу, ми вирішили опублікувати цей матеріал після закінчення спортивного свята.

Як відомо, під час проведення Олімпіади-80 влада навмисне перетворювала приймаючі міста в зразково-показові. З Москви, Ленінграда і Києва насильно вивозили за 101-й кілометр безхатченків, повій, жебраків, карних злочинців і алкоголіків. Чи повториться ця історія з початком Євро-2012 в Україні, цікавило всіх.

Ще перед початком чемпіонату представники столичної адміністрації зробили в пресі заяву про те, що під час проведення чемпіонату бомжів з центру Києва нікуди не вивозитимуть. І все ж таки, як жителі так і гості столиці помітили, що жебраків і бездомних на центральних вулицях столиці практично не залишилося. Зникли вони і зі своїх улюблених місць на Хрещатику. Куди ж поділися столичні безхатченки, чим займаються, і хто до цього причетний, з'ясовував кореспондент ForUm'у.

 
Для початку ми вирушаємо на Хрещатик. У самій фан-зоні бездомних немає, навколо - зовсім мало - деякі копаються в смітниках на прилеглих вулицях, решта гріються на сонечку.

На наше запитання про себе і свої плани на Євро погодився відповісти Єська, що проходив повз фан-зони:

- Я сам київський, живу під аркою в церкві. Я тут не просто так, а працюю, займаюся світломузикою на головній сцені.

Цікавимося, хто йому запропонував таку чудову роботу і скільки платять.

- Ніхто не запропонував, я сам народився з музикою. Платять $ 600 на день (без коментарів). На запитання, чи пропонували йому на час проведення чемпіонату виїхати куди-небудь подалі, Єська швидко знітився і втік.

Загалом, виглядав він як людина, яка знає, що потрібно говорити, а що ні.

 
Після цього підходимо до охоронців фан-зони:

- Скажіть, чи є у вас вказівка не пускати сюди бездомних?

- Ми не пускаємо людей неохайних і в стані сильного алкогольного сп'яніння. Бомжі самі розуміють, що у фан-зоні їм не надто будуть раді, тому сюди не йдуть, тільки ходять навколо, сподіваючись, що їм щось перепаде від іноземних фанатів.

 
Щоб дізнатися про плани безхатченків на Євро, нам довелося відправитися в місце, де їх найбільше - на околиці центрального залізничного вокзалу. Усі без винятку бездомні у напівсонному стані лежать на парапетах.

- Я з Донецька, я не п'ю, - піднімає голову один з лежачих. - У мене просто грошей немає, я б хотів працювати на Євро, але ніхто не пропонував. Скоро зберу грошей поїду назад, у нас там теж чемпіонат.

 

У свою чергу деякі продавці на вокзалі впевнені, що бомжів кудись відвезли.

- Тут зараз одні приїжджі, - ділиться з нами продавець Лариса. - А місцеві, які вже надокучили, всі кудись пішли. - Раніше щоранку тут ходили два міліціонери, кричали на бомжів, тепер ні їх, ні міліції.

Інша продавщиця сміється:

- Для бомжів Євро - велике свято. Одні приїжджали сюди нещодавно - виряджені з ніг до голови. Деяким шведи віддають свої речі, вони натішитися не можуть. Інші допивають залишене пиво під стадіонами. Тому й стало їх менше, всі біля Хрещатика і Олімпійського сидять.
 

У столичному управлінні міліції на запитання, чи вивозили куди-небудь на час Євро-2012 бездомних, нам відповів начальник прес-служби ГУ МВС України в Києві Ігор Міхалков:

- Звичайно ні, про що ви говорите. Ніхто їх нікуди не вивозив і навіть не збирався. А чому їх не видно у фан-зоні, про це запитайте в охоронців. Безпекою людей як там, так і біля НСК «Олімпійський» займаються УЄФА і приватні охоронні фірми. Ніяких ексцесів з бездомними під час Євро у нас не було.

Як зазвичай міліція співпрацює з бездомними і жебраками, нам розповів Віталій Ярема, екс-начальник ГУ МВС у місті Києві.

За його словами, існує адміністративна відповідальність за жебрацтво і бродяжництво. Її суть у тому, що людей, які не мають певного місця проживання і займаються бродяжництвом, доставляють для встановлення особи в приймальник-розподільник ГУ МВС України в Києві на вулиці Ремонтна, 6. Далі безхатченкам надається медична допомога, а одяг відправляють у спеціальний кабінет під назвою «прожарення», де він переться, прожарюється і таким чином вбивається вся інфекція, що знаходиться там. Після цього вони потрапляють у спеціальні приміщення, де знаходяться до встановлення їхньої особистості. Їх годують, їжа спеціально готується в їдальні ГУ МВС України в м. Києві на вул.Володимирській, 15. Насамперед працівники МВС з'ясовують їх особу, а також «плани на майбутнє» - чи збираються вони десь працевлаштуватися. Як правило, ця категорія людей працювати не збирається, тому їм виписується довідка про те, що вони перебували у приймальнику-розподільнику, вони виходять і знову займаються тим же.

«Зараз я регулярно спостерігаю, як подібні особистості жебракують біля метро «Золоті ворота», продають прапорці України тощо. Усіх цих людей треба перевіряти на причетність до бродяжництва і правопорушень. Але, на мій погляд, адміністративна міліція не особливо ефективно працює у цьому плані, хоча навантаження на них і без того величезне», - поділився своїми спостереженнями Віталій Ярема.

У радянські часи, коли проводилася Олімпіада-80, осіб без певного місця проживання збирали і вивозили на якийсь 40-й кілометр. Поки вони добиралися звідти своїм ходом до Києва, вже проходив якийсь час і їх бачили менше іноземців. Зараз, за ​​словами екс-начальника ГУ МВС у Києві, таке не практикується. Зазвичай, якщо немає правопорушення, то і підстав для затримання такої людини теж немає. Коли працівник міліції бачить (а іноді і чує по запаху) бездомного, він повинен звернутися до нього, і якщо виявляється, що він займається бродяжництвом і жебрацтвом, він має повне право доставити його в приймач-розподільник. В інших випадках підстав затримувати людину немає.

 
Віталій Ярема вважає, що робота з бездомними повинна бути турботою соціальних служб. (Отримати коментар від яких, до речі, виявилося справою непосильною - Ред.). А ось чому їх стало менше в центрі міста під час Євро, і що для цього зробила міліція, можна лише здогадуватися.

«Їх справді могли залучити до якоїсь корисної роботи, плюс, коли проводяться чемпіонати з футболу, у нас в місті дуже велика кількість працівників міліції, які забезпечують порядок у певних зонах і місцях, тому я не виключаю, що їх просто туди не пускають. Якщо співробітники міліції бачать людину, яка неакуратно виглядає, її просто просять повернутися назад», - розповів Віталій Ярема.

Практика профілактики жебрацтва і бродяжництва, за словами екс-начальника ГУ МВС, у всьому світі існує одна. «Головне, щоб правоохоронні органи, які займаються цією проблематикою, розуміли, що це також люди, просто через певні обставини зубожілі, які спилися, ошукані, виселені з квартир шляхом різних махінацій і так далі. Тому до них потрібно відповідно ставитися - як до проблеми в цілому, а не як до злочинців. У радянські часи існувала стаття № 114, яка називалася в Кримінальному кодексі «Дармоїдство або жебрацтво». Згідно з нею, якщо ти протягом року не працюєш чотири місяці - причому неважливо, підряд або час від часу, проти людини порушували кримінальну справу і вона отримувала до двох років позбавлення волі. Тому в радянські часи таких людей було менше і міліції було легше з ними боротися. Тобто, ця проблема навіть не стільки правоохоронна, скільки, повторюся, соціальна» - зазначив співрозмовник ForUm'у.

На думку Віталія Яреми, одним з найефективніших рішень у плані профілактики бездомних у Києві стало б створення муніципальної міліції. «Працівники міліції, які зараз виконують цю функцію, насправді повинні займатися зовсім іншим - боротися з грабіжниками, займатися профілактикою серйозних правопорушень, на що, власне, вони й «кидають» свої основні сили, залишаючи питання незаконних парковок, торгівлі у недозволених місцях і бродяжництво та їм подібні на другому місці».

Наостанок ми вирішили запитати у самих іноземців, які приїхали на Євро, чи бачили вони у Києві безхатченків і що в принципі думають про це.

Роберт, г.Хайдельберг (Німеччина)

- Ми бачили у Києві бездомних людей, але не дуже багато. Особисто нам вони ніяких проблем не створювали. У Німеччині бомжі не переслідуються поліцією. У нас є спеціальні місця, де вони можуть залишитися на нічліг, якщо захочуть. Такі місця підтримують соціальні організації.

Крістер, м. Вастерас (Швеція)

- У Києві є трохи бездомних або жебраків, але циган ми не зустрічали. Безхатченки, яких ми бачили на вулицях, просто сиділи з мисками в руках. Я не стикався з такими, які просили б у мене щось або ж проявляли недоброзичливість. Якось я зустрів жінку з візком повного котів, але вона була дуже доброзичливою - посміхнулася мені і подякувала, коли я підтримав їй візок. У нас в країні поліція не переслідує бомжів, однак є ксенофобська політична партія, яка хоче зробити незаконним жебрацтво. В основному, бездомні та жебраки у нас живуть тільки у великих містах, у маленьких, на зразок мого, їх немає.

 
З усього, що нам вдалося дізнатися, напрошується один висновок - практика насильницького «прибирання» бомжів і жебраків з насиджених місць себе не виправдовує. Вони просто затаюються, а потім наполегливо повертаються до звичного способу життя на обжитих п'ятачках міських вулиць. Потрібна масштабна і всестороння програма щодо роботи з такими людьми, інакше цю проблему в Україні не вирішити ніколи.

Анастасія Піка, фото Віктора Ковальчука,

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

1334