28 червня ми шістнадцятий раз відзначатимемо одне найофіційніших державних свят - День Конституції України. Вік нашого Основного Закону вже не дитячий, але ще й не дорослий.
Шістнадцять років - це перехідний період у житті не лише людини, а й Конституції нашої країни. Ймовірно, цим пояснюється її мінливість: то у нас президентсько-парламентська модель влади, то парламентсько-президентська, то знову навпаки. І, як і будь-якого підлітка, нашу Конституцію намагаються вчити жити дорослі серйозні люди.
У 2004 році шляхом політичної реформи Основний Закон був перекроєний на користь парламенту. Через кілька років після цього була створена конституційна комісія щодо змін до Основного Закону, але пропрацювала вона недовго. У 2010 році рішенням Конституційного суду Україна повернулася до редакції Конституції 1996 року.
І ось тепер ідея реформування Конституції знову оволоділа умами політиків. Для реалізації цієї ідеї була створена Конституційна асамблея. Чи вдасться політикам цього разу змінити головний документ країни, покаже час.
А нам - усім громадянам України - головне, що у нас є таке свято, як День Конституції. Для когось це просто зайвий вихідний, хтось пишається тим, що Україна має свій Основний Закон, а комусь абсолютно все одно.
