На Співочому полі у Києві відбувся міжнародний фестиваль «Країна мрій». Традиційно він був приурочений до свята Івана Купала, тільки за старим стилем. До слова, це один із найстаріших етнофестивалів України. Конкуренцію йому складають хіба що «Шешори» (нині «АртПоле») і «Мазепафест», які вперше стартували у 2003-му. Ну і, звичайно, «Поліське літо з фольклором», якому виповнилося вісімнадцять років. Ініціатором та ідейним натхненником «Країни мрій» у 2004 році став співак Олег Скрипка. Фестиваль вдалося популяризувати, зробивши головний акцент на красивих древніх звичаях, народних ремеслах та етнічній музиці.
Напевно, найсмачніша родзинка етнофестивалю – можливість доторкнутися до старовини, наприклад, відчути себе справжнім козаком.
На заході можна було відшукати майстер-клас на будь-який смак. Наприклад, навчитися розмахувати батогом, щоб вороги тремтіли. Ця дівчина виявилася здібною ученицею – вона так хвацько била хлистом по повітрю, що вуха закладало.
Майстер-клас зі стрільби із лука міг би пройти під гаслом: «Поетом можеш ти не бути, але Робін-Гудом бути зобов'язаний».
Гуляючи по території Співочого поля, ForUm несподівано зустрів народну артистку Ніну Матвієнко. Співачка допомогла «шотландцеві» розібратися з його волинками.
Після чого «шотландець» виконав сольний номер.
А телеведучий і актор Олександр Власюк, більше відомий під ім'ям Сашко Лірник, розповів маленьким гостям фестивалю про пригоди Пана Коцького.
Етнокультуру на фестивалі представив і Українсько-японський центр. Як відомо, японська каліграфія – одне із найвитонченіших мистецтв Країни вранішнього сонця.
Гості «Країни мрій» могли відчути себе учнями самурая і спробувати битися на бамбукових мечах. Це кендо – красиве, але дуже незвичайне бойове мистецтво, яке в Японії вивчають всі поліцейські та військові. Головне завдання – бити точно у ціль і вражати ворога своїм страшним криком.
На Алеї майстрів можна було знайти будь-які обереги, іграшки, прикраси та посуд, виконані в народному стилі.
Втілення казкових героїв у глиняні фігурки. Цей стиль називається українським примітивізмом.
Невід'ємна частина «Країни мрій» – концерт етнічної музики. «Йой» – запально кричала зі сцени солістка етно-гурту «Фолькнери». Вони – мандрівні музиканти, які їздять світом, збирають народні пісні і надають їм сучасного звучання.
Співачка Іларія в образі мавки. Вона любить свій імідж чаклунки і «чарівниці» і з задоволенням співає про дівчину-відьму.
Знайшлося місце і для бурятської культури. Група «Намгар» у пісні розповіла про сирітку – маленького верблюдятка.
Як зізналися гості та учасники «Країни мрій» ForUm'у, етнофестиваль для них – це драйв і заряд енергією, яку неможливо отримати у повсякденному житті. У вік Інтернету та hi-tech технологій, багатьом хочеться відчути себе вільними від цивілізації, поринути з головою у минуле. Очевидно, що цю місію «Країна мрій» виконала повною мірою: всі мрії киян про старовину збулися.
Фото Віктора Ковальчука,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
1388
