Україна так активно і відповідально готувалася до Євро-2012, що перевершила саму себе. Напередодні чемпіонату ForUm переконався: дороги, які ведуть до кордону, відремонтовані, інфраструктура поліпшена, а кордон можна перейти за тридцять хвилин.

Найзручніший спосіб дістатися із Києва до польської столиці – по «Варшавці», дорозі, яка перетинає українське Полісся зі сходу на захід. І якщо ще кілька років тому по цій трасі (М07) їхати було важко, місцями доводилося рухатися зі швидкістю десять кілометрів на годину через знятий асфальт і ґрунтові переходи, то сьогодні на «Варшавці» прекрасне асфальтове покриття.

 
 
Ось тільки на виїзді із Києва ще ведуться дрібні дорожні роботи, які, втім, не псують загального позитивного враження.

Майже півтисячі кілометрів і трохи більше п'яти годин у дорозі – ось результат, з яким можна доїхати до пункту пропуску «Ягодин». І все тому, що машин на трасі мало, так само як і населених пунктів, у які вони могли б заїжджати. Навколо ліси та поля.

У напрямку Варшави не тільки дорога гарна. Увага приділялася навіть тонкощам. Та і зараз дорожники працюють: десь встановлюють дорожні знаки, десь лісові шлагбауми фарбують у біло-зелений колір. Здається, що ось-ось пензлик з фарбою перейде і на пожовклі ялини... Уздовж М07 побудовані однакові зупинки для громадського транспорту та туалети. Хоча саме останні можуть шокувати іноземних туристів – поблизу дороги стоять кабінки, у яких не можна не те що руки помити і воду спустити, а й двері зачинити. Вид з траси – «ню».

 
 
Ще із неприємного – відсутність заправок. «Погодувати» машину можна раз на сто кілометрів, а то і рідше. Втім, на австрійських автобанах теж трапляються подібні ситуації – бензин на мілині, а ти їдеш десятки кілометрів з однією лише думкою про палаючу лампочку. А ще мало кафе, де можна перекусити. Якщо вони і зустрічаються на околицях населених пунктів, то з легким західним нальотом.
 
 
Немає жодного інформаційного центру. А на заправках неможливо купити ні карту Польщі, ні Варшави. У кращому випадку – атлас України.

Про наближення до кордону сигналізує черга із фур. Легкові ж автомобілі можуть вільно рухатися до зони митного контролю. І там проходити «зеленим коридором», який на час Євро-2012 перетвориться на єврокоридор. Наявність таких значно спрощує перетин кордону тим, кому нема чого декларувати (великі суми грошей, алкоголь, дорогоцінні метали, предмети мистецтва або музичні інструменти). Найлегше буде подолати кордон тим, хто до паспорта з візою докладе і квиток на футбольний матч, який проводиться у Варшаві, Познані, Гданську чи Вроцлаві.

 
 
Українські митники та прикордонники працюють швидко і злагоджено. Здається, що і не було тієї статті німецького журналіста, який писав, що на прикордонних пунктах України беруть хабарі. «Водії прямо говорили нам, що ми зможемо проїхати швидко, тільки якщо заплатимо прикордонникам. Зазвичай, у залежності від того, що ти везеш, прийнято платити від 20 до 50 євро», - дивувався на початку весни Олаф Зундермаєр. Втім, зараз доказів цьому не видно: всі і так проїжджають без особливих проблем.
 
 
Затримки починаються на польському боці. Через кілька годин ми віддаємо паспорти у руки польських митників, які насправді більше схильні жартувати, ніж працювати. «Pan zasmotrelsya na spódnice korotkye», - пояснює секундну затримку польська жінка-митник. Ще хвилин двадцять – і перевірені паспорти у машині. Польські горизонти відкриті.

Правда, занадто вже розганятися не варто. Про порушення швидкісного режиму попереджає знак при в'їзді на територію Польщі: у містах – 50-60 км/год, за містом – 90-110 км/год, на автобанах – 130 км/год. За перевищення швидкості доведеться викласти до 150 євро. Трохи менше за порушення переважного права пішоходів – приблизно 100 євро. Також у Польщі заборонено говорити у машині по мобільному телефону (штраф 70 злотих – приблизно 190 гривень), необхідно їздити з пристебнутими ременями безпеки, навіть пасажирам заднього сидіння (штраф – 70 злотих).

Дорога на Варшаву лежить через міста Хелм і Люблін. У цілому вона хорошої якості. Знаки і пішохідні переходи підсвічуються (вони на автономному живленні – на сонячних батареях). Поруч з двосмуговими дорогами є асфальтоване узбіччя, на яке ввічливі поляки йдуть, якщо хочуть пропустити наступну машину, що їде з більшою швидкістю.

А на під'їздах до Любліна поляки затіяли ремонт: одна смуга не функціонує, надземні пішохідні переходи недобудовані, активно працює будівельна техніка. Але треба віддати належне: про ремонт дорожні служби попереджають завчасно – нові вказівники розташовані виключно біля місця проведення будівельно-ремонтних робіт.

 
 
Поляки терпляче стоять у пробках. Особливо наприкінці робочого дня. На зауваження, чому розвели такі безпорядки напередодні футбольного свята, дехто відповідає: «Ми будуємо дороги не на місяць, а на роки».
 
 
Така ж картина і при виїзді із Любліна.

Далі до Варшави дорога нормальна. На під'їздах безліч біло-фіолетових покажчиків. Саме тих, значення яких минулого тижня розгадували кияни. Вони підказують водіям, де можна залишити свою машину і пересісти на громадський транспорт. Зараз на околиці Варшави одинадцять парковок, які працюють за системою «паркуйся і їдь». Вони здатні вмістити до трьох тисяч авто. Але у дні матчів будуть відкриті і додаткові майданчики, де зможуть переночувати ще п'ятнадцять тисяч машин.

 
 
 
Насправді, порадою розлучитися зі своїм авто варто скористатися. Хоча б тому, що центр Варшави майже повністю перекритий. Саме тут організована найбільша фан-зона на площі Парадів, поруч з найвищою будівлею польської столиці – Палацом культури і науки.
 
 
Тут дві сцени і п'ять гігантських екранів, найбільший із яких – 147 квадратних метрів.

Але Євро не заважає будівництву другої гілки метро... І це всього за кілька кілометрів від варшавського стадіону.

Слід сказати, що дух майбутніх змагань можна вловити у Варшаві не скрізь і не завжди.

 
 
До Старого Міста, схоже, він зовсім не долетів.
 
 
Про наближення Євро говорять тільки товари у сувенірних крамничках.

Інше життя на підступах до футбольної перлини – Варшавського стадіону. Колись це був величезний, найбільший у Європі, речовий ринок. Хтось із українців навіть може пригадати, як купував саме тут свої перші джинси. Але після того, як Україна і Польща отримали право на проведення Євро, стару арену зрівняли з землею і побудували новий стадіон.

 
 
 
Тепер він вміщує 55 тисяч уболівальників, при ньому є фітнес-центр, Музей спорту і магазини.
 
 
Біля нього можна зустріти символ Варшави – русалку, яка грає у футбол. Одягнули у форму польської збірної і відомого композитора Фредерика Шопена.
 
 
 
Варто зауважити, що після кількох днів, проведених у Варшаві, складається таке враження, що середньостатистичні поляки досить прохолодно ставляться до майбутнього Євро. Хтось незадоволений перекритими дорогами, хтось боїться напливу неконтрольованих уболівальників. Але це всього лише враження. Насправді Варшава, як і вся Польща, сподівається заробити на Євро. Польська столиця називала навіть приблизну суму виручки – 65 мільйонів доларів.
 
 
В Україну повертаємося второваною стежкою. На кордоні черги немає. Точніше, ми – єдині клієнти. Через кілька хвилин за нами прилаштувався бус із голландськими вболівальниками. Поляки жартують і пропускають і нас, і їх.
 
 
Для українських митників наша скромна машина не становить ніякого інтересу. На відміну від розмальованого мікроавтобуса. Перші секунди всі розглядають картинки на зовнішньому боці, а після намагаються заглянути всередину. «Проїжджали через державний кордон уболівальники?» - запитуємо у митника. Той з важливим виглядом відповідає: «Поки ні». «Тоді зустрічайте», - продовжуємо ми. Треба бачити, як у великого, дуже серйозного чиновника по-дитячому спалахують очі. Він дивиться у бік і злегка посміхається...
 
 
У підсумку кордон ми пройшли за півгодини...

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

1340