Світ змінюється стрімко, і в руках малюків все частіше можна побачити не ляльку, а ультрасучасний телефон або нетбук. Діти молодших дитсадкових груп без проблем переписуються смс-ками, «виснуть» в Інтернеті, спілкуються по скайпу, викачують фільми і музику. «Розвинені вони сьогодні стали, не такі, як ми», - розчулюється старше покоління. А просунуті чада дивуються, чому у їхніх бабусь і дідусів немає профілів у модних соціальних мережах.
Людей, які подорослішали у лихі 1990-ті роки, скандальний російський письменник Віктор Пєлєвін охрестив поколінням «пепсі» з примітивними ідеалами – жуйкою, MTV, малиновим піджаком. Верхом технологічної «просунутості» на той момент було вміння грати на приставці, поводитися з дистанційним пультом від телевізора і пейджером. Тоді як діти, які народилися у «нульові» роки, змалечку маніпулюють мишками і сенсорними екранами. Це так зване покоління Next, яке міцно загрузло у Всесвітній павутині і підсіло на hi-tech технології.
За даними дитячого омбудсмена Юрія Павленка, 30% українських дітей «висить» в Інтернеті більше шести годин на добу. Майже стільки ж часу, скільки вони проводять у школі за партами. Чи залишається у них при цьому час на уроки, питання, швидше, риторичне. Тим часом Всесвітня організація охорони здоров'я зазначає, що діти-першокласники без шкоди для здоров'я можуть проводити не більше півгодини на день за комп'ютером. У п'ятому класі час можна збільшувати до однієї-півтори години.
Цей страшний, страшний WEB-світ
Власне, небезпеки Інтернет-середовища для дитячої аудиторії умовно можна розділити на дві великі групи – ті, що становлять реальну загрозу життю і здоров'ю неповнолітніх, і ті, які негативно позначаються на психіці підростаючого покоління. Приміром, рік тому кіднеппери викрали сина засновника антивірусної Лабораторії Касперського – Івана. Він виявився занадто відвертим у соціальних мережах – на своїй сторінці він опублікував інформацію про місце проживання, навчання, де і коли проводить дозвілля. Чим успішно і скористалися зловмисники. Благо, батько у хлопчика виявився багатим і впливовим, тому Ваню швидко повернули додому.
«Діти і підлітки, на відміну від дорослих користувачів, часто не здатні провести чітку грань між особистою і публічною інформацією. Але людина не народжується з умінням тримати дистанцію зі знайомими людьми і незнайомцями. Цьому її повинні навчити батьки», - зазначає заступник директора Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України Любов Найдьонова. Тим часом, як батьки і матері цей процес благополучно беруть до уваги. Перше в Україні соціологічне опитування дітей показало, що кожна друга дитина дивиться телевізор і користується Інтернетом без контролю старших. А за даними Агентства захисту дітей, 44% неповнолітніх в усьому світі хоча б раз у житті отримують пропозиції інтимного характеру у Всесвітній мережі. У більшості випадків – від дорослих незнайомців. Це тільки в американському кінофільмі «Льодяник» 14-річна дівчина здатна розправиться з 32-річним маніяком-педофілом. Поза екраном занадто товариські з незнайомцями діти піддаються реальним ризикам.
Шкоду несформованій психіці юних користувачів можуть завдати «дорослі» теми в Інтернеті, насамперед, «полуничка». «Коли я дізналася, що дві моїх маленьких дочки переглядали порно в Інтернеті, я була шокована. Сусідська дівчинка навчила їх шукати такі сайти, записувати ці фільми на телефон. Мені довелося провести з дітьми роз'яснювальну роботу, я спробувала їх переконати у тому, що це негарно, немодно. Мене досі трясе при одній тільки згадці», - каже Олена.
У деяких соціальних мережах існують так звані «паблік», або групи, у яких спілкуються шанувальники чорного гумору і шовіністських жартів. У них немає заборони на приниження за будь-якою ознакою – гендерною, расовою, релігійною. «Клуби соціопатів» нав'язують користувачеві ідеологію ненависті до всього людства. Існують групи, які підтримують прагнення дівчат-підлітків схуднути до 30-40 кілограмів. Вони дають практичні поради, як приховати від батьків затяжну дієту, плавно переходити на голодування і навіть як не померти від нестачі їжі. Фактично, посібник, який допомагає захворіти на анорексію. При бажанні можна вступити навіть до групи потенційних самогубців. Інформація на таких сторінках оновлюється з завидною регулярністю, тоді як юний розум вбирає будь-яку інформацію, немов губка.
Культивування ненависті та агресії в Інтернеті серед молоді породило таке небезпечне явище, як кібербуллінг – цькування однієї людини або невеликої групи дітей у Мережі. Це можуть бути публікації відеороликів, що ганьблять дитину, образи поштою, знущальні коментарі до фотографій. Наприклад, у Росії шестикласниця опублікувала в Youtub’і відеозапис, на якому її однокласник зізнається їй у коханні. У результаті хлопчику довелося змінити кілька шкіл, оскільки у будь-якому новому колективі його зустрічали глузуванням та уїдливими фразами.
Інтернет-розбійник
Дарма що Мережу називають віртуальною реальністю. Інтернет здатен пограбувати дитину швидше, ніж будь-який вуличний хуліган. Особливо заповзятливі компанії вже не перший рік заробляють на користувачах, які підсіли на інтернет-додатки. Наприклад, майже в усіх он-лайн іграх існує можливість удосконалити свого ігрового персонажа за допомогою реальних грошей. І захоплений малюк цілком здатний витратити батьківські 100 гривень на покупку якого-небудь супер-меча. Прикладів тому – маса. Зокрема, у 2010 році школяр за допомогою маминого корпоративного телефону відправив смс на загальну суму 10 тис. дол. Він усього лише хотів підвищити свій статус в одній із соціальних мереж, а у підсумку увігнав маму у борг.
Крім іншого, постійне «зависання» у Мережі загрожує залежністю, яка може зрівнятися з наркотичною. Китайських малюків, приміром, від надмірної любові до комп'ютера відучують за допомогою електрошокера. У більш демократичних країнах існують комерційні організації, які поміщають залежних у спеціальні табори, змушуючи їх займатися спортом і читати книги. В Україні немає фахівців, які б лікували інтернет-залежних. У крайньому разі можна звернутися в організації, які відучують від ігроманії.
Найбільша проблема пов'язана з тим, що діти дуже серйозно сприймають своє віртуальне життя. «І це нормально для підлітка. Наприклад, дитина до року не виокремлює себе із навколишнього світу, вона не розрізняє, де його ручка, а де рука мами. Дітки трохи старші не вміють розмежовувати реальне життя і світ в екрані ТБ. Батькам доводиться пояснювати малюкам, що бійки, сварки у телевізорі відбувається не насправді. Відрізнити справжнє життя від віртуального світу ще складніше, тому що Мережа дає можливість діяти у цій уявній реальності. Малюк або підліток почуваються володарями цього світу, у якому звуки і зображення підкоряються їхнім бажанням», - підкреслює Любов Найдьонова.
Звичайно, вберегти дітей від негативного контенту можна. Для цього треба особисто контролювати дії своїх чад і відвідувані ними сторінки або встановити «дитячий» браузер. Хоча якщо ваш малюк технічно «просунутий», всі паролі та фільтри йому не стануть на заваді. Тому один із можливих виходів – привчати дітей до простих радощів життя. Проїхатися з ними на роликах, зводити у парк, пограти у м'яча. У кінцевому рахунку, формування характеру і звичок малюка багато у чому залежить від батьків.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
