Малюки і підлітки із Національного інституту раку у Міжнародний день захисту дітей розмалювали авто державних службовців. Для цього маленьким пацієнтам не довелося нікуди їхати. Машини пригнали із автопарків Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів, МВС, ДАІ, Національного олімпійського комітету прямо під стіни установи. І діти кілька годин поспіль займалися «художеством» у рамках акції «Малюємо сонце на капоті!»

Маші майже 3 роки. Її мама світиться від щастя – дівчинка перебуває в інституті раку з вересня 2011 року, але тепер вона майже здорова і готується до виписки.

 

Іванка приїхала лікуватися до Києва із Луцька. Їй 24 роки, і через три дні їй доведеться пережити операцію на легенях. На червоному Hyundai вона малює білого кота.
 

П'ятнадцятирічний підліток Костя обіцяє: «Ось скоро я одужаю і буду допомагати іншим діткам». А поки непосидючий хлопчик допомагає прикрасити машини із автопарку Кабінету Міністрів. Найбільше йому подобається наносити фарбу на долоні і залишати відбитки своїх рук на бамперах автомобілів.
 

Ніна Кравченко працює у дитячому відділенні Інституту раку вихователем при онкохворих дітках. Вона розмальовує чорний Renault Megane і попутно розповідає історію маленького хлопчика, який багато років тому проходив лікування в Інституті раку. Одного разу він прикрасив фарбами машину свого тата. Це так вразило пацієнтів і хворих, що вони вирішили продовжити «художню» традицію.
 

Як розповіли учасники акції, щорічно 1500 українським дітям лікарі ставлять страшний діагноз – рак.
 

На машині з автопарку спецпідрозділу «Кобра» молода дівчина у формі ДАІ пише підбадьорююче послання усім онкохворим.
 

Цього метелика намалювала п'ятирічна дівчинка. Як і всі пацієнти, вона мріє ніколи не хворіти.
 

Психологи стверджують: якщо дитина малює квіти, серця і сонце, їй бракує уваги. Саме такі символи були найбільш популярними серед діток. І це не дивно, адже кожен пацієнт інституту лежить в окремій палаті, місяцями не спілкуючись з однолітками і близькими.
 

Такі «полотна» на авто змушують задуматися про непрості долі хворих на туберкульоз дітей. Для щастя їм іноді так не вистачає уваги з боку дорослих. Хочеться, щоб наші чиновники, політики і всі-всі-всі згадували про це не тільки у свята.

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

1143