Cтатті

«Мозок» київської підземки: важелі, мікроклімат і відеоспостереження

«Мозок» київської підземки: важелі, мікроклімат і відеоспостереження

Багато хто із нас користуються метро, ​​ але мало хто знає, як виглядає робота підземки зсередини. Адже метрополітен не зупиняється навіть вночі та на вихідні. ForUm побував на Дні відкритих дверей КП «Київський метрополітен» і дізнався, як організована робота його «мозку» – Єдиного диспетчерського центру.

Диспетчерський центр ми назвали «мозком» не випадково. Адже тут, за словами начальника «Київського метрополітену» Володимира Федоренка, здійснюється управління основними технологічними процесами діяльності метро. Єдиний диспетчерський центр розташований в Інженерному корпусі метрополітену, недалеко від станції метро «Площа Льва Толстого». Це п'ятиповерхова будівля, побудована у 1983 році, стоїть на перехресті трьох ліній метрополітену: Святошинсько-Броварської, Куренівсько-Червоноармійської, Сирецько-Печерської.

 
Почалася екскурсія з того, що всіх бажаючих розбили на кілька груп і розповіли про правила поведінки всередині будівлі. «Будьте уважні і обережні, не торкайтеся руками до кнопок, проводів і т.д.», - просила наша супроводжуюча.

 
І правда, різних кнопок і важелів у найближчі півтори години ми побачили дуже багато. Першим пунктом зупинки був Центральний енергодиспетчерський пункт. У трьох приміщеннях, які відповідають за гілки метрополітену, знаходяться величезні щити з кнопками, важелями, стрілками та підписами назв станцій.

 
 
Тут диспетчери слідкують за струмом, напругою, включенням і відключенням обладнання.

 
 
 
Нам розповіли, що у разі НП і зникнення електроенергії, з допомогою акумуляторної батареї можуть забезпечити аварійне освітлення станції метро протягом години. За цей час можна евакуювати пасажирів. Також передбачені чіткі дії у разі падіння пасажира на колію. Диспетчер практично протягом кількох секунд може здійснити відключення контактної рейки, і людину не вдарить струмом.

 
Далі нам показали приміщення, де працює черговий по метрополітену. У його кімнату підведене відеоспостереження із усіх станцій, і можна у режимі реального часу спостерігати за подіями. Що цікаво, під постійним наглядом перебувають не лише пасажири, а і працівники кас.

Наступна наша зупинка – диспетчерська дільниця служби руху. Тут слідкують за тим, щоб рух поїздів здійснювався чітко за графіками, аж до секунд. Кожен із трьох диспетчерів відповідає за одну із гілок підземки.

 
На моніторах висвічується, як рухається потяг, де він зупиняється, скільки часу йде, де затримується... Якщо є відхилення від графіка, диспетчер зв'язується з машиністом і дізнається про причини, уточнює, чи все у порядку.

 
 
Цікаво, що у київському метрополітені є і служба, яка забезпечує комфортний мікроклімат. Тут стежать за вологістю повітря у метро, ​​ його температурою і кількістю вуглекислого газу. За допомогою спеціального вентилятора нагнітають і відкачують повітря із підземки. Також мало хто знає, що тунелі метрополітену регулярно промивають.

Журналістам розповіли, чому на різних лініях метро відрізняється температура повітря. Так, на Святошинсько-Броварській середня температура – плюс 21 градус за Цельсієм. Вона на 2-3 градуси вища, ніж на Куренівсько-Червоноармійській. «Найпрохолодніша» ж – Сирецько-Печерська гілка. Пов'язана температура повітря, зокрема, з обшивкою тунелів метро: чим старіша гілка – тим складніше охолоджувати цю обшивку.

Останнім пунктом нашої прогулянки стала диспетчерська дільниця ескалаторної служби. Тут здійснюється управління усіма 122 ескалаторами. Як нам розповіли, у середньому ескалатори працюють по 19 годин на добу. Також варто зазначити, що київський метрополітен працює цілодобово. І хоча вночі потяги не перевозять людей, у цей час є можливість полагодити і перевірити обладнання, оглянути колії на станціях тощо.

У цілому екскурсія залишила приємні враження. Побачивши систему роботи метрополітену зсередини, змінилося загальне сприйняття підземки. Виявилося, її робота – набагато складніша, ніж здається на перший погляд.