Зовсім скоро столиця України прийматиме закордонних гостей, які приїдуть на футбольний чемпіонат Євро-2012. До свята у місті готуються. Щоправда, іноді забувають про елементарні речі, без яких не те що іноземцю, а й українцеві – нікуди. ForUm перевірив готовність Києва до прийому гостей і дізнався, чи легко їм буде орієнтуватися у столиці.
Насамперед вирушаємо до НСК «Олімпійський» - незабаром «Мекки» футбольних фанатів. По дорозі до стадіону звертаємо увагу на таблички з назвами вулиць. На жаль, вони тільки українською мовою.
Назв англійською не видно. Втішає, що стадіон зовсім недалеко від метро, його видно здалеку і знайти до нього дорогу зможе кожен бажаючий.
На сам «Олімпійський» прохід заборонений, і сфотографуватися з великим футбольним м'ячем не пускають. Охоронець ввічливо пояснює, що до початку чемпіонату входити на територію стадіону простим смертним вже не можна. «...А потім фотографуйтеся, скільки хочете», - додає він.
Біля стадіону робота кипить на Троїцькій площі. Через паркан видніються будівельні крани і нова бруківка.
Псує вигляд біля стадіону недобудований багатоповерховий будинок. Не віриться, що його встигнуть добудувати до Євро.
Чимало біля стадіону різних закладів харчування: від звичайних кафешок до ресторанів. Тут також повнісінько символіки Євро-2012 з написами: «Welcome to Kyiv». Радують дорожні вказівники двома мовами.
Правда, деякі із них не зовсім коректні. Наприклад, «вулиця Хрещатик» чомусь скорочується замість «str. - Street»,«vyl. - Vylutsia».
Також дивує і те, що вулицю Червоноармійську вже давно перейменували на Велику Васильківську, але на нових покажчиках двома мовами чомусь пишуть стару назву.
На вулиці Саксаганського, мабуть, підготувалися до Євро частково. Адже нові двомовні таблички повісили тільки з одного боку дороги.
Розмітка дороги поблизу стадіону залишає бажати ліпшого. Будемо сподіватися, що до Євро її все-таки нанесуть.
Стара запущена будівлю зустрічається нам на вулиці Великій Васильківській, недалеко від стадіону. Будинок, мабуть, так і залишиться лякати перехожих, адже ніякої діяльності з «облагороджування» біля нього помічено не було.
Після інспектування території біля «Олімпійського», вирушаємо на головну вулицю країни – Хрещатик. Коли в'їжджаєш на неї, око радує чистота і білосніжна дорожня розмітка. Дивує, що про наближення Євро нічого не нагадує – ні тобі символіки, ні плакатів... Проїжджаємо до Європейської площі. Там помічаємо вказівник у вигляді стовпчика зі стрілками. Написи на них – двома мовами. Туристу буде зрозуміло, у якому напрямку потрібно рухатися.
Спускаємося у підземний перехід, який веде від філармонії до Майдану Незалежності. Що характерно, не помічаємо жодного сміттєвого бачка. Люди кидають сміття, куди хочуть.
Виходимо із переходу на Майдан. Там бачимо символіку чемпіонату – купол у вигляді м'яча.
І знову – жодного сміттєвого бачка і, що засмучує, непрацюючі фонтани... Питаємо у робітників, які розмотують якісь кабелі, чому так. «Тільки сьогодні вимкнули (15 травня. - Ред.). Запрацюють перед Євро», - розповів один із них.
З площі йдемо по Хрещатику. На жаль, прочитати назву головної вулиці країни іноземці зможуть лише українською мовою. Нашу увагу привертають досить цікаві таксофони. Вони незручні і розташовані так низько, що дорослій людині доводиться присідати, щоб подзвонити комусь. Припущення про їхнє призначення жартома висловлює фотограф: «Так, мабуть, вони для дітей».
Пройшовши трохи, звертаємо на вулицю Прорізну. Перехід через неї забезпечує спеціальний світлофор, який «розмовляє» українською та англійською мовами. Він повідомляє, коли перехід дозволений, а коли – заборонений. На Прорізній достатньо закладів харчування: ресторанів, клубів. Бентежить поганий стан дороги – прямо посеред тротуару можна спіткнутися об каналізаційний люк. І добре, якщо не покалічишся.
Прорізною піднімаємося до одного із найпопулярніших у туристів місця – Золотих воріт.
Підходимо до вуличного лотка, де продають різноманітні буклети, карти Києва, а також квитки для подорожей по місту на двоповерхових автобусах. Запитуємо у молодої продавщиці, скільки коштують квитки для екскурсії по Києву. Вона відповідає: «200 гривень для дорослого, 150 – для дітей, дітям до семи років проїзд безкоштовний».
Купуємо у дівчини карту Києва з пам'ятками англійською за 5 гривень і йдемо гуляти далі. До речі, розглянувши цю карту гарненько, виявили, що її взагалі роздають безкоштовно у готелях Києва. Цікаво, скільки таких туристів, як ми, купили безкоштовну карту? Однак збентежило навіть не це. Внизу карти кілька рекламних оголошень англійською про надання еротичного масажу, VIP-ескорту і взагалі пропозиції з неоднозначним сенсом...
Та ми йдемо далі. На Софіївській площі до нас звертається англійською якийсь чоловік з фотоапаратом. Запитує у нас, що це таке, показуючи на вже розібрану інсталяцію «Вівтар нації». Ми пояснюємо йому. Спілкуємося англійською та французькою. Виявляється, чоловік – журналіст із Кельна і гуляє по Києву.
Запитуємо у нього, чи важко буде німецькому вболівальнику зорієнтуватися на вулицях міста. «Я вже не раз бував в Україні, вивчаю мову і мені не складно, але простому німцеві важко прочитати українською, наприклад, напис «Ресторан» або назву вулиць», - розповів він. Поговоривши трохи, прощаємося з гостем і йдемо до Михайлівського Золотоверхого, звідти – до Андріївського узвозу.
Це улюблене місце не тільки туристів, але і киян, зараз має непривабливий вигляд: все розрито, під ногами пісок і камені. Картина нагадує ремонт нашвидкуруч.
Закрадаються сумніви, чи встигнуть «облагородити» спуск до початку Євро.
На початку Андріївського узвозу торговці продовжують продавати різні сувенірні товари.
Тут, наприклад, можна купити футбольні м'ячі з символікою Євро. Великий коштує 240 гривень, трохи менший – 120. Продавець гарантує якість і закликає купувати. У сусідньому лотку жінка торгує різними матрьошками, скриньками, сувенірами, магнітами та іншим.
Вона розповіла, що нині популярні серед туристів матрьошки-президенти. «Ось, Саркозі вже розкупили... Беріть інших, а то скоро вони стануть раритетами», - вмовляє вона. Коштує президент-матрьошка 160 гривень.
Далі наша екскурсія продовжилася по Володимирській гірці. Тут кілька вуличних кафе під тентами і лотків, де можна купити їжу та напої. Для дітей стоять надувні атракціони. Але малюки більше воліють гратися у піску і розважатися на звичайних залізних каруселях.
У парку бентежать непофарбовані сірі лавки і нескошена трава. Замість квітників скрізь одні кульбаби. І де ж обіцяні до Євро різноманітні квіткові композиції?
Компенсує цю дисгармонію чудовий вид на Дніпро.
Біля підніжжя пам'ятника Володимиру Великому проводять ремонтні роботи. Бачимо багато піску, але робочих поки немає.
Пройшовши трохи далі по стежці, помічаємо розбиту огорожу біля Українського дому.
Завершальним акордом прогулянки по Києву стає Маріїнський парк. На жаль, але і тут все та ж некошена трава і непофарбовані лавки. Помічаємо цілу когорту сміттєвих бачків. Невже вони перекочували сюди із центру міста, адже там ми не зустріли жодного?
Підходимо до Маріїнського палацу. В очі кидаються непрацюючі фонтани.
Сам палац огороджений зеленим парканом. За нього нікого не пускають. На табличці поруч розміщена інформація про те, що проводиться реконструкція. Правда, згідно з написаним, вона повинна була закінчитися ще у 2010 році.
Гуляємо парком. Проходимо біля літнього концертного майданчика. Бачимо людей, які відпочивають, сидячи на тьмяних лавках. Схоже, що реконструкцією сцени так ніхто і не займався.
Проходимо повз місця, де відкривається вид на Лівий берег і Дніпро. Подивитися у спеціальний бінокль на місцеву красу можна, заплативши 10 гривень за 5 хвилин.
Підходимо до бінокля і бачимо, що будується вертолітний майданчик. На даху – лише кілька робітників. Внизу стоїть техніка.
Йдемо далі до мосту Закоханих. Тут висять тисячі, якщо не більше, замочків з написами типу «Саша + Маша = Кохання». Освідчення тут усюди – на перилах мосту і навіть на стовпах. Одна із літніх туристок, пройшовшись по мосту, посміхається і каже: «Nice place».
Бачимо, як парочка закоханих поспішила прикріпити «любовний замок». Потім вони цілуються.
На цій романтичній ноті наша екскурсія по Києву закінчується. Загальне враження – столиця не зовсім готова до іноземного туриста: мало написів англійською, розбиті дороги, багато чого не добудовано. Але є і речі, які повинні бути завжди, незалежно від Євро: сміттєві бачки на вулицях, чистота та охайність парків. Це, на жаль, ми побачили не скрізь.
