Газові пристрасті: Що дає Україні участь у Кіотському протоколі

Кіотський протокол був підписаний у грудні 1997 р. на додаток до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК). Документ зобов'язує учасників скорочувати або стабілізувати викиди деяких парникових газів (ПГ). Це 6 газів: вуглекислий газ CO2, метан CH4, гідрофторвуглеводи (ГФВ), перфторвугдеводи (ПФУ), оксид азоту N2O, фторид сірки SF6. У грудні на саміті РКЗК у м. Дурбан (ПАР) до базового кошику додався трифторид азоту NF3.

Протокол став першою глобальною угодою про охорону навколишнього середовища, заснованою на ринкових механізмах регулювання – на торгівлі квотами на викиди газів. Перший період реалізації угоди почався 1 січня 2008 р. на термін до 31 грудня 2012 р., після чого, як очікується, на зміну йому прийде нова угода. Основні зобов'язання щодо зниження викидів взяли на себе провідні індустріальні країни: Євросоюз повинен у кінцевому рахунку скоротити викиди на 8%, Японія і Канада – на 6%, країни Східної Європи і Прибалтики – у середньому на 8%, Росія і Україна – зберегти середньорічну емісію ПГ на рівні 1990 р. Країни, що розвиваються, включаючи Китай та Індію, зобов'язань на себе не брали.

І Київ небезуспішно включився у реалізацію «кіотських» схем. Так, в останні роки країна продала парникових квот приблизно на 300 млн євро. Крім того, на вітчизняному ринку почалася реалізація інших механізмів протоколу. По-перше, це «проекти спільного впровадження» (ПСВ) щодо зменшення викидів, реалізовані в одній із країн Додатку I (куди входять розвинуті країни) за рахунок іншої країни цього ж Додатку. Сюди відноситься і торгівля квотами. Але не тільки.

По-друге, це «механізми чистого розвитку», коли учасники Програми I фінансують проекти у країнах, що розвиваються. Наша країна входить до Додатку I.

Щоправда, у 2011 р. виник збій: РКЗК призупинила членство Києва у Протоколі через недоліки національного кадастру викидів ПГ за період 1990-2009 рр. Але вже тоді експерти запевняли: це швидше профілактична та формальна міра, і вже навесні членство країни в угоді відновиться.

Так і сталося: у перших числах березня повноцінну участь було відновлено. Як зазначає голова Держагентства екологічних інвестицій (ДАЕІ) Владислав Якубовський, «Україна представила ООН чітку вертикаль взаємодії у справі дотримання вимог Протоколу. А робота Національної системи обліку парникових газів перебуває під особистим контролем Президента і Кабміну».

Що зараз дають країні «кіотські» інструменти і що принесуть надалі, проаналізував ForUm.

Державний інтерес

За словами аналітиків, «відлучення» від угоди дійсно стало швидше профілактичною мірою, покликаною зробити Київ поступливішим при торгівлі квотами на викиди. Нагадаємо, наша країна лідирує на цьому ринку (більше 50% світових продажів у 2010-11 рр.), і покупці зацікавлені виторгувати для себе вигідніші умови. За оцінкою глави Мінекології Едуарда Ставицького, основні споживачі квот, Японія і Євросоюз, активно – часом навіть агресивно – торгуються за вартість одиниць скорочення викидів (ОСВ).

Відновлення ж повноправної участі у кіотських схемах дозволяє нам відновити продаж квот; і зараз переговори з європейськими споживачами продовжилися. Зимове «відключення» від Кіото не встигло позначитися на українських підприємствах, призвівши лише до відстрочення роботи за кіотськими механізмами.

А значить, ПСВ теж тривають. За даними ДАЕІ, галузева структура їхнього розподілу в Україні безпосередньо пов'язана зі структурою викидів: 76% емісії ПГ припадає на енергетику, в основному, на спалювання палива. У той же час лідером з викидів в окремо взятій промисловості без урахування ПЕК є чорна металургія (найбільші викиди – при плавці чавуну). Станом на початок 2012 р. обсяг затверджених і реалізованих ПСВ в країні перевищив 1 млрд євро і продовжує зростати.

Чого чекати у майбутньому

Тим часом у світі триває лобістська боротьба навколо подальшого формату «кіотської» і «посткіотської» взаємодії. На саміті у Дурбані було вирішено продовжити дію Протоколу, однак фахівці вважають це рішення проміжним і тимчасовим. Так, за даними директора фонду Сarbon Investment Україна Віталія Федорченка, США, як і раніше, наполягають на входженні у договір провідних країн, що розвиваються, – Китаю та Індії. А Японія, Канада, США, РФ вимагають укласти нову довгострокову кліматичну угоду, норми якої стануть обов'язковими для учасників, чого немає зараз.

Наступний саміт РКЗК відбудеться наприкінці 2012 р. у Катарі і обіцяє бути не менш напруженим. На ньому визначатиметься, на який же термін продовжено Протокол (поки що це не вирішено). Крім того, у сучасній редакції базових документів допускається перенесення невикористаних і непроданих квот на майбутні періоди дії протоколу, проти чого активно виступають основні країни-споживачі (насамперед – ЄС).

Справа у тім, що розпад СРСР, а також нинішня світова економічна криза призвели до появи значного надлишку квот. Зокрема, у колишньому «соцтаборі» викиди щодо базово-розрахункового 1990 р. впали вдвічі, і надлишок у кілька разів перевищує ринковий попит. В одній тільки Україні невикористаний обсяг сягає 1,25 млрд т, які теоретично можуть бути реалізовані на ринку.

Ще одна проблема, щодо якої триває боротьба інтересів, – удосконалення ринкових інструментів «великого договору», причому незалежно від того, буде це продовження «Кіото» чи ж нова угода. За оцінкою Федорченка, ПСВ і особливо механізми чистого розвитку нині гостро критикуються через бюрократизм і методологічні проблеми при реалізації. За даними Світового банку, від початку розробки проекту до отримання реального ефекту у середньому проходить досить багато часу – майже 3 роки.

Київ же залишається на своїй «змішаній» позиції: підтримавши продовження дії протоколу, він у той же час виступає за обов'язковість будь-якого майбутнього формату для «підписантів». І тепер, з відновленням повноцінного членства, вітчизняне керівництво знову може активно просувати свою позицію у РКЗК, у т.ч. напередодні саміту у Катарі. А значить, у найближчі роки в країну можуть прийти нові сотні мільйонів доларів «кіотських» інвестицій.