Останнім часом уряд України не раз заявляв, що торгова угода з СНД має бути ратифікована у стислі терміни. Так, наприкінці березня прем'єр-міністр Микола Азаров заявив: «Будуть докладені всі зусилля для максимально швидкої ратифікації договору про ЗВТ з СНД». А на початку квітня договір ратифікувала Росія.
Однак раптом з'ясувалося, що ратифікований Москвою текст документа сильно відрізняється від парафованого раніше. За повідомленнями відразу кількох джерел, більшість змін зроблено у Додатку 1, де перераховані вилучення із режиму вільної торгівлі. Нагадаємо, таке вилучення означає захисні заходи проти поставок даного товару (мита та ін.). У затвердженому РФ тексті виявилося близько 50 нових товарних позицій, що підпадають під вилучення, у т.ч. спирт, папір, скраплений газ та ін.
Багато експертів сходяться на думці, що у зміненій редакції угода підписана бути не може. Такою є і позиція Адміністрації Президента. Глава підкомітету Верховної Ради з міжнародної економічної політики Олексій Плотніков наголошує: «Сподіваюся, ми зможемо пом'якшити протиріччя. Але в останній редакції договір навряд чи буде затверджений. Це пов'язано не тільки з митами, але і з неузгодженістю документа щодо угоди про асоціацію та ЗВТ з Європою. Останнє є принципово важливим».
Так, у тексті з'явився Додаток 6, де передбачені санкції для учасників ЗВТ, які введуть вільну торгівлю з третіми країнами або їхніми об'єднаннями і тим самим «змінять структуру свого імпорту». Що, звичайно ж, застосовується до домовленостей з Євросоюзом.
ForUm з'ясував, що з аналогічними проблемами зіткнулася і Молдова, яка також веде з ЄС переговори про асоціацію та одночасно вступає у ЗВТ СНД. Для вирішення питання Кишинів направив текст договору до органів СОТ, повідомляє заступник міністра економіки Молдови Октавіан Калмик. «І перед ратифікацією угоди у рамках СНД ми будемо говорити про доповнення та зміни, внесені у текст без узгодження».
Для повноти картини наведемо слова урядового уповноваженого з питань співробітництва з Росією та СНД Валерія Мунтіяна: «ЗВТ з СНД економічно вигідна Україні і вимагає якнайшвидшої ратифікації. Це основний напрям нашої зовнішньої торгівлі: у 2011 році експорт до країн Митного союзу (МС) перевищив 35% всього товарного експорту і склав $65 млрд, у т.ч. $55,5 млрд з РФ. Притому договір про ЗВТ розроблений на принципах СОТ: наприклад, у ньому є стаття, яка визначає порядок вирішення спірних питань, доступ до держзакупівель країн-учасниць тощо. Мінекономрозвитку зробило математико-економічне обґрунтування документа, що говорить: вільна торгівля з СНД підвищить зовнішньоторговельний оборот України з країнами Співдружності на 35%. Наш ВВП при цьому зросте на 2,5%, дохід держбюджету - на 9,4 млрд грн».
Чим ризикує Україна
Але ситуація зі зміною тексту документа у черговий раз змушує засумніватися, чи потрібна нам взагалі інтеграція з Росією та СНД, у т.ч. економічна. Тим більше, що при запуску ЗВТ з Євросоюзом Москва погрожує миттєво запровадити ті самі санкції проти Києва, які, виявляється, записані у договорі про вільну торгівлю з СНД. Так, за словами заступника генерального секретаря ЄврАзЕС Сергія Глазьєва, «одночасне бажання України створити ЗВТ з ЄС викликає занепокоєння. Якщо дві торгові зони (з СНД і ЄС. - Ред.) з'являться одночасно, це призведе до припливу європейських товарів не тільки на український, а й на наш ринок. А у такому випадку ми будемо змушені задіяти захисні інструменти». Очікується, що постраждають, насамперед, товари широкого вжитку (у т.ч. побутова техніка), продукти харчування, агросировина, різні машини і обладнання. Скажімо, з початком «сирної війни» російські лобісти заговорили і про захисні заходи проти шоколадної продукції з України. А наші цукор і спирт вже давно вилучені із двосторонньої вільної торгівлі з Росією і вигнані з федерального ринку.
Аналітик Віталій Кулик уточнює, що із продовольства небезпека є для чотирьох основних товарних груп: молоко і молокопродукти; какао та продукти із нього (у т.ч. шоколад); жири і масла; алкогольні та безалкогольні напої. У цих сегментах вітчизняні постачальники займають непогані позиції у РФ, і основний удар може припасти саме на них.
Інший напрям, що перебуває під загрозою, - машинобудівна продукція. Виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко зазначає, що 70% продукції українського машинобудування продається російським споживачам, і якщо цей канал збуту порушиться, це вдарить по галузі у цілому. А також по національній економіці, адже машини та обладнання - дорогий товар високого переділу.
Нарешті, у 2011 році Митний союз вже запровадив загороджувальні мита проти деяких металургійних товарів з України (сталеві та нержавіючі труби, прокатні валки, машинобудівне кріплення). А якщо Кремль реалізує свої «європогрози», то постраждає набагато більше товарних позицій. І щодо всіх перерахованих прикладів Росія, взагалі-то, може посилатися на нові технічні стандарти ТС, як і в актуальному випадку з сирами.
Не такий страшний чорт...
Проте фахівці не радять дуже вже серйозно сприймати погрози росіян. Так, Устенко впевнений, що реальний обсяг негативних заходів буде набагато менший, а нинішня істерія - це насамперед політичний тиск на Київ. Його мета – зробити нашу країну більш поступливою і на газових переговорах, і в питанні газотранспортної системи, і, звичайно ж, у частині зближення з Євросоюзом.
По-перше, за оцінкою Устенка, Москві заважає швидкий вступ до СОТ. Так, у рамках цього об'єднання повністю заборонений такий обмежувальний механізм, як міжнародні торговельні квоти (крім АПК, і то з багатьма застереженнями). Обмежена також можливість антидемпінгових і спеціальних розслідувань, за результатами яких можуть вводитися захисні мита. Та й при закритті ринку на основі технічних нормативів можна звертатися до СОТ з апеляцією.
По-друге, вважають співрозмовники ForUm`у, РФ абсолютно не прагне погіршувати стосунки з ЄС. І справа не тільки у збуті природного газу - «Газпром» контролює основну частину європейського газового ринку і не боїться за свої позиції. Питання у тому, розповідають у фонді Блейзера, що у багатьох великих російських компаній є стратегічні бізнес-інтереси у Європі.
По-третє, після вступу України до ЗВТ з Євросоюзом федеральний бізнес ще і зможе використовувати нашу територію для просування до ЄС. Адже вітчизняні компанії отримають доступ до євроринку (нехай і відносний), і якщо росіяни будуть створювати на українській території свої виробничі майданчики, то також отримають такий доступ. Тим більше, що у промислових холдингів Росії вже є досвід створення дочірніх виробництв в Україну: це і метизний завод «Дніпрометиз» (входить у велику металургійну групу «Северсталь»), і майданчики з випуску відомих марок автомашин (ВАЗ, ГАЗ, УАЗ) тощо. У кінцевому підсумку частина орієнтованих на Європу сучасних виробництв може бути перебазована із РФ на нашу землю. Це підтримає вітчизняну економіку і підвищить зайнятість.
І у будь-якому разі «образи» Москви – не привід сповільнювати діалог з Брюсселем. Адже сукупний обсяг ринків Євросоюзу становить близько $16 трлн, а МС – до $2 трлн. Очевидно, що європейський вектор економічної інтеграції набагато перспективніший. Тим більше, що робота у єдиному ринковому полі з ЄС змусить українських виробників працювати і над якістю своєї продукції, і над усією своєю бізнес-культурою. Що додасть національній економіці вагомого імпульсу якісного розвитку.
