19 квітня виповнилося 150 років від дня народження прем'єр-міністра Російської Імперії Петра Столипіна. У Києві цю дату відзначали і політики, і звичайні люди. Пам'ятні заходи були організовані Російським центром науки і культури.
Михайло Зурабов у своїй промові зазначив, що «Столипін був людиною сильної волі і жертовності», а його доля повторила трагічну долю багатьох російських реформаторів – Петра III, Павла I, Олександра II і Миколи II. «Всі вони пішли із життя неприродним чином», - нагадав посол.
По завершенню офіційної частини заходу ForUm'у вдалося трохи поспілкуватися з російським послом.
- Будь-яка політична фігура, вона, скоріше, використовується людьми, які вже мають якусь позицію, у тому числі і щодо історії. Таке використання історичних постатей зовсім не допомагає виникненню діалогу, вибудовуванню розуміння, формуванню поважного ставлення один до одного.
Небезпека криється не у тому, що у нас відсутні фігури, які об'єднують нас, або, навпаки, вони є, а в інтерпретації дій цих фігур.
Неможливо знайти жодної фігури у нашій історії, яка змусила б українця відчути себе ще більшим українцем, росіянина – ще більшим росіянином. Ну, припустімо, ви розв’язали задачу національної ідентичності. І що це змінило по суті? Нашим політикам треба ще багато зробити, щоб люди себе відчули реально вільними.
- Тобто Столипін був наднаціональним політиком?
- Він наднаціональний не як політик, а як людина, здатна пожертвувати собою заради справи. От ви багатьох людей назвете зараз, готових відмовитися від самого звичайного, банального і побутового заради ідеї?
- Я не знаю відповіді на це питання. Точніше, я його знаю, але не думаю, що хтось готовий від мене його почути.
На цих загадкових словах Михайло Юрійович поспішив відкланятися і покинув виставку.
